“Квіти зла” Ш.Бодлера – аморальна книга чи “жорстокий моральний урок” людству?

18 листопада 2011 - Администратор
Тема. “Квіти зла” Ш.Бодлера – аморальна книга чи “жорстокий моральний урок” людству?
 (Протиставлення дійсності й ідеалу” у збірці Ш.Бодлера “Квіти зла”)
Мета. Після вивчення цієї теми учні зможуть:
характеризувати естетичні погляди Ш.Бодлера, втілені у збірці “Квіти зла”;
розповідати про життєвий шлях Бодлера;
висловлювати особисте ставлення до проблем, що порушуються в творах поета;
аргументувати свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;
виразно читати та аналізувати вірші Ш.Бодлера;
Епіграфи:
“Про книгу треба судити в її цілості, і тоді з неї випливає жорстокий моральний урок”.
 Шарль Бодлер
 
“Перебуваючи у пеклі,.. він марив білосніжними вершинами”.
 Олександр Блок
 
Хід уроку
 
І. Вступне слово вчителя
20 серпня 1857 року в Палаці правосуддя у Парижі відбувся суд над французьким поетом Шарлем Бодлером і його збіркою віршів “Квіти зла”.
У судовому залі лунали звинувачення на адресу поета і його книги: “Часом сумніваєшся у психічному стані пана Бодлера…”, “Його вірші - це здебільшого монотонне й зумисне повторення одних і тих самих думок”, “Мерзенність тут межує з паскудністю, огидне змішане зі смородом”, “Він обливає брудом усе наше суспільство!”, “Цей негідник поетизує зло!”
Дали слово підсудному поету Шарлю Бодлеру: “Чи треба вам говорити,.. що в цю жорстоку книгу я вклав усе своє серце, всю свою ніжність, всю свою релігію (вивернуту), всю свою ненависть?..”, “Жодна із сучасних книг не сповнена такого жаху перед Злом, як моя”, “Про книгу треба судити в її цілості, і тоді з неї випливає жорстокий моральний урок”.
 Вирок суду був опублікований на другий день. У ньому відзначався “згубний вплив” віршів Бодлера на читачів та “принизливий і прикрий для суспільної моралі реалізм”. Бодлерові присудили 300 франків штрафу, видавець теж мав сплатити 100 франків. Увесь тираж книги був заарештований, з неї вирізали ті вірші, які заборонили, причому постраждали і ті, які були на звороті. Бодлер був у розпачі: “Я кілька місяців перебуваю у полоні жахливої апатії, що порушила все… Самотність без підтримки й роботи – жахлива річ “.
Звідки така самотність? Невже всі відвернулися від Бодлера, не зрозумівши його поезії?
Звичайно, ні. Його підтримали ті, хто бачив дійсну цінність засудженої книги. Серед них Віктор Гюго. Знаменитий письменник писав Бодлерові на знак підтримки: “Я кричу “браво”! З усіх моїх сил браво вашому могутньому таланту. Ви одержали одну з тих виняткових винагород, котрі здатний дати існуючий режим. Те, що він називає правосуддям, винесло вирок усім в ім’я того, що він зове своєю мораллю. Ви отримали ще один вінок. Тисну вашу руку, поете!”
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Давайте спробуємо майже через півтора століття від дня суду над збіркою провести власне розслідування: чи справді збірка «Квіти зла» поетизувала зло, мала «згубний вплив» і була справедливо засуджена як аморальна, шкідлива для людей книга?
ІІІ. Оголошення теми уроку
 Твори Ш.Бодлера найбільше вразили сучасників незнаною відвертістю. Їх сприйняли як сповідь поета у власних гріхах і поспішили звинуватити його в поетизації зла в самому собі, в людях і у світі.
Засуджуючи книгу, судді, очевидно, не надто уважно прочитали вірші Бодлера. Вони також залишили поза увагою заяви поета про “моральний урок”, який випливає з його книги. До того ж вони, скоріш за все, проігнорували передмову до збірки, де поет сформулював основний пункт своєї естетичної програми як “видобування Краси зі Зла”.
З цього пункту ми і почнемо своє власне розслідування поетичної справи Шарля Бодлера.
Запис теми уроку:“Квіти зла” Ш.Бодлера – аморальна книга чи “жорстокий моральний урок” людству?
ІV. Вичення нового матеріалу
У вступі до “Квітів зла” Шарль Бодлер пояснює читачам, що поет, подібно до Данте, проходить крізь “Лімби” (перші верхні кола пекла) і, проникаючи в сутність зла, намагається протиставити йому ідеал, прекрасне, яке можливе лише у тому випадку, якщо будуть знищені всі гріхи світу і все його зло. Мотив подорожі, як і в “Божественній комедії” Данте, є основним у збірці “Квіти зла”.
Ліричний герой – митець, який подорожує у світі людей і у нетрях власного «я», які сприймає як кола пекла. Ця подорож – важкий шлях блукань, злетів, віри, розчарувань, прозрінь, відчаю, поневірянь. Це шлях пошуків вічного Ідеалу, Краси, Істини, Бога і – віддалення від заповітної мрії.
У першому вірші збірки “До читача” Шарль Бодлер малює жахливу картину гріховного людського “я” та називає хворобу, яка, на думку поета, веде людство до духовної загибелі.
Аналіз вірша “До читача”
Учень читає вірш “До читача”.
ДО ЧИТАЧА
Над плоттю нашою й над нашими умами
Панують глупота, брехня, скупарство, гріх;
Ми любим докори сумління й живим їх,
Ми ними з’їдені, як жебраки кліщами.
 
Ми щедро платимо за наше зізнавання,
Затяті в злочині та підлі в каятті,
Ми повертаємось на зрадницькі путі,
Слізьми відмитися плануючи зарання…
 
В руках диявола всі поворозки й ниті,
Що нами рухають і силу нам дають;
Щодня будуємо собі до Пекла путь
Крізь просмерділу тьму й вогні несамовиті…
 
Мільйони Демонів рухливих, ніби черви,
Справляють гульбища і ходять шкереберть
У наших мозках! Ми в собі плекаєм Смерть
Та обертаємось поволі в купу мерви.
 
Якщо насильство, жах, убивства осоружні,
Пожежі, підступи, ножі, отруйний газ
Не стали долями банальними для нас,
Так це тому, що ми – біда! – не досить мужні.
 
Та між пантерами, шакалами, вовками,
Серед потвор, які плазують, і ричать,
І жалять нас на смерть, немов холодна гадь,
В звіринці людських вад, що володіють нами,
 
Є найпотворніше, найзліше Страховидло!
Воно ні повзати не вміє, ні ревти,
Та, позіхаючи, ковтнуло б три світи,
Бо жити вже йому й самому остогидло.
 
Це лютий Сплін, Хандра, що бачить плахи й страти,
Покурює кальян, не відаючи сну;
Читачу, чи знаєш ти потвору цю жахну;
О лицемірний мій, на мене схожий, брате!
 Переклад Д.Павличка
 
Обговорення у загальному колі
Чому, на думку ліричного героя Бодлера, людство “будує собі до Пекла путь”? (Тому що люди грішні). Які саме гріхи супроводжують людей? (“глупота, брехня, скупарство…”, підлість, злочинність, боягузтво, лицемірство тощо).
Які алегорії, наслідуючи Данте, використовує автор для зображення гріховного внутрішнього “я” людини?( Пантери, шакали, вовки, потвори, які “плазують, і ричать”).
Яке “Страховидло” в “звіринці людських вад” найнебезпечніше для людини? (Сплін).
Аналізуючи вірші Бодлера, літературознавці прийшли до висновку, що Сплінце хворобливий душевний стан, породжений дійсністю: зло, нудьга, байдужість, зневіра, розчарування, відсутність цілі земного існування, духовна ницість тощо.
Де, на вашу думку, знаходиться бодлерівський герой-митець? Він розповідає про гріховний світ людей, спостерігаючи за ними зі сторони, чи він разом з іншими “щодня будує собі до Пекла путь”? (Ліричний герой-митець не відокремлює себе від інших. Він у “хворому” суспільстві).
Учитель. Так, митець взяв на себе всі болі й гріхи людства, пройшов з ним усіма колами земного пекла. Проте від інших митця відрізняє те, що він усвідомлює трагізм існування людини, він страждає від гріховності світу і своєї власної, намагається протиставити ницій дійсності недосяжний ідеал.
Ті, хто засуджував поезію Бодлера, стверджували, що поет оспівує у цьому вірші зло і темряву в людині. Чи погоджуєтесь ви з таким твердженням?
Доведіть, що поет не оспівує, а викриває і засуджує гріховність світу, людей, свою особисту.(Можлива відповідь. Поет знаходить такі художні засоби, використання яких дозволяє створити по-справжньому відразний світ, який навіть важко назвати людським. У вірші багато “низьких тваринних” порівнянь (“з’їдені, як жебраки кліщами”, “рухливі, ніби черви”, “І жалять нас на смерть, немов холодна гадь”), відразних епітетів (“просмерділа тьма й вогні несамовиті”, “потвора жахна”) тощо.)
Учитель. Бодлер прагне вразити читачів відверто моторошними картинами внутрішнього світу людини для того, щоб пробудити в них бажання протистояти злу, боротися із тваринним у собі, шукати і прагнути ідеалу та краси. “Тільки сягаючи найглибших прірв падіння, уява за законом протилежності запалює світоч найвищих ідеалів. Квіти чеснот в уяві поета не можуть розквітати без квітів зла, адже світло тим яскравіше, чим глибші тіні”, - так пояснював свою творчість Ш.Бодлер.
Саме протиставлення і контраст (зло-добро, світло-тіні, пекло-рай, Бог-Сатана, прірва-небо, сплін-ідеал тощо) стали основою художнього методу автора “Квітів зла”. У поезії втілювалося протирічне світосприйняття Шарля Бодлера, яке російський поет-символіст Олександр Блок визначив так: “Перебуваючи у пеклі… він марив білосніжними вершинами”.
Шкода, що Блок жив у інший час і не міг виступити на захист поета і його книги в Палаці правосуддя у Парижі 20 серпня 1857 року. Сьогодні ми можемо лише уявляти, як усе відбувалося…
На судовому засіданні
…Поважні судді у чорних мантіях недбало гортали сторінки невеличкої книжечки, кидаючи різкі запитання підсудному авторові:
Із скількох циклів складається ця збірка?
Із шести, - Бодлер з надією поглянув на суддю і поспіхом перелічив: «Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла», «Бунт» «Смерть». Разом з посвятою та вступом всього 100 віршів.
Рівно стільки, скільки в «Божественній комедії» Данте? Це випадково? – раптом зацікавився інший суддя.
Ні, я дійсно орієнтувався на Данте, що подорожував у загробному просторі. Я навіть хотів назвати свою збірку “Les Limbes” (“Лімби”) – верхні кола пекла. Адже сучасне життя так схоже на пекло, і пекельні муки відчуває мій герой, подорожуючи у нетрях власного «я».
Він хотів ще сказати і не сказав, що і сам давно заблукав у пекельних колах власного життя, втратив орієнтири і тепер, немов сліпець, прямує у безвихідь…
Аналіз вірша “Сліпці”
Учень виразно читає вірш Бодлера «Сліпці»
СЛІПЦІ
Поглянь, моя душе, які страшні вони!
А чимось і смішні, неначе манекени
Або юрба сновид, що погляд невтоленний
До нетутешньої звернули далини.
 
Хоч іскри Божої в очах у них немає,
Гадаю, жодного між ними не було,
Хто б похилив униз важке своє чоло,
Уперто вдивлений у небеса безкраї.
 
Отак ідуть вони крізь темну непроглядь,
Що можна тиші одвічній дорівнять;
О Місто! Радісне, ревуче, біснувате,
 
Нещадних повне втіх, і співів, і проклять!
Здурілий, сам бреду, сновидам тим під стать:
Чого, кажу, сліпцям у Небесах шукати?
 Переклад М.Москаленка
 
Обговорення у загальному колі
Хто вони, “сліпці”? (Сліпці – це уособлення людських пороків, це все духовно незряче людство).
Звідки вони йдуть? (З міста, з цивілізованого світу).
Чому саме там вони втратили «іскру Божу в очах”? (Цивілізація убиває в людях душу, чистоту, піднесеність, творчість. У місті править Сплін – “потвора жахна”).
Знайдіть і назвіть ознаки Спліну, про які йдеться у вірші. (“О Місто! Радісне, ревуче, біснувате, Нещадних повне втіх, і співів, і проклять!” Банкети, гулянки, бездумність, легковажність, нудьга, відсутність мети та ідеалу в житті людей, їхня ницість і бездуховність тощо).
Мабуть, серед нескінченних розваг: “втіх, і співів, і проклять”(того, що Бодлер називає “Спліном”) люди втратили свій шлях і тепер блукають у пеклі гріхів.
Як ви гадаєте, у “сліпців” є надія “прозріти”, знайти шлях? Чому вони “погляд невтоленний До нетутешньої звернули далини”? «Чого, кажу, сліпцям у Небесах шукати”? А й справді: чого їм там шукати? (Надія на “прозріння” не втрачена, тому що “ніхто не похилив униз важке своє чоло”, погляд незрячих очей обернутий у небеса до Бога).
Де знаходиться поет? (“Здурілий, сам бреду, сновидам тим під стать”).
Учитель. Пекельні муки терпить поет-“сліпець”, невимовно страждає від зла у собі, в людях, оточуючому світі:
“З глибини волаю,
Вимолюю твого жалю, моя кохана,
З безодні темної, куди мій дух упав;
Тут ніч надовкруги, - крізь тьму пливуть, як плав,
Прокляття, стогони, хула безперестанна”. (“De profundis clamavi”).
“Безодня темна” і прагнення “світла” – суперечливі життєві полюси власного життя Ш.Бодлера.“Ще зовсім дитиною я відчув у своєму серці два протилежних почуття: жах життя і захоплення життям”. І справді, часто здається, що життя Бодлера – це низка нещасть, розчарувань і ударів долі.
Давайте спробуємо з’ясувати, із якої життєвої трагедії митця виросли його “Квіти зла”.
Трагедія долі митця
Завдання. Учням пропонується прослухати розповіді “біографів”, записати в зошити свої спостереження “Протиріччя Ш.Бодлера: жах життя і захоплення життям”(можливо у вигляді таблиці).
1 “біограф”
Шарль Бодлер народився 17 квітня 1821 року в Парижі. У шість років він втратив батька, котрий був майже на 40 років старшим за матір. Незабаром мати вдруге вийшла заміж за майора Опіка, який згодом дослужився до генерала. Те, що мати вийшла заміж за Опіка і в усьому йому скорилася, Шарль сприйняв як зраду. Він дуже любив матір, та не міг вибачити їй зради до кінця життя.
Стосунки вітчима і пасинка не склалися. Для Опіка маленький Шарль був неслухом, важкою дитиною, яку треба привести до тями і зробити добропорядним громадянином. Юний Шарль змушений був жити у розлуці з матір’ю, так як вітчим відправив 11-річного пасинка до інтернату при ліонському Королівькому колежі. Пізніше він не міг спокійно згадувати роки, проведені далеко від матері, серед нерозуміння ровесників та вчителів.
У своєму щоденнику “Моє оголене серце” Ш.Бодлер записав: “Почуття самотності з самого дитинства. Незважаючи на близьких – особливо у колі товаришів – почуття вічно самотньої долі. І водночас – сильна жага до життя і насолод.”
2 “біограф”
 Так, Бодлер пізнав гнітючість постійної самотності і нерозуміння: його рішення зайнятися літературою і присвятити їй своє життя батьки прийняти не могли. А тут ще й спосіб життя, який обрав собі Шарль після закінчення колежу: випадкові знайомі, веселі дівчатка з Латинського кварталу, ексцентрична поведінка, - стосунки між вітчимом і пасинком ставали дедалі холодніші.
Щоб якось виправити становище, Опік вирішив відправити Шарля у південні колонії, виклопотавши йому посаду вчителя. Бодлер вирушив у морську подорож. 10 місяців, що провів він на кораблі, подорожуючи морями та океанами, справили неабияке враження на поета. Та на острові Бурбоні Бодлер втік від наглядача і повернувся до Франції. Після досягнення повноліття Шарль вступив у права власності батьковою спадщиною, порвав із родиною і почав жити самостійно.
Коли мати побачила, що її син, живучи в паризькому аристократичному середовищі, надто швидко витрачає батьківський спадок, вона захвилювалася і звернулася до Юридичної ради, згідно з розпорядженням якої Бодлер отримував щомісячно від опікуна 200 франків, яких ледве вистачало на елементарні потреби. Але Шарль не втратив довіри і любові до своєї матері. Досить прочитати його листи до неї, де він турбується про її здоров’я, ділиться з нею своїми поетичними задумами, шкодує, що не може матеріально утримувати її. Його листи до неї сповнені ніжності й смутку, бо він усвідомлював себе не таким, яким вона хотіла б його бачити, він не виправдав її надій і пішов шляхом, що сильно відрізнявся від долі середнього буржуа.
3 “біограф”
Як особистість і митець, Шарль Бодлер усе своє життя знаходився у стані непримиримого конфлікту з сучасним йому буржуазним суспільством. Його турбувала духовна ницість людської спільноти, відсутність певної мети, недосконалість світу. Він писав у своїх щоденниках про те, що “Франція вступила у фазу брутальності, а Париж став центром всесвітньої дурості”.
Свої гіркі думки він довіряв щоденнику: “Що означають небезпеки лісу у порівнянні з щоденними шоками й конфліктами цивілізації?.. Неможливо пробігти будь-яку газету, щоб не знайти у її рядках ознаки страшної розбещеності людини та водночас дивовижні вихваляння чесністю, добротою та милосердям і безсоромні твердження щодо прогресу й цивілізації. Будь-яка газета від першого й до останнього рядка – лише плетиво жахів. Війни, вбивства, безсоромність, тортури, злочини королів, злочини націй, злочини приватних осіб, універсальне сп’яніння жорстокістю… Не розумію, як чесна рука може торкнутися газети без конвульсії огиди?”
У 1848 році Бодлер взяв участь у революції, ставши до лав учасників барикадних боїв. Однак сп’яніння революцією швидко пройшло. Поет мріяв про великі соціальні зміни, а натомість побачив ще більшу прірву, в яку поринуло суспільство.
Він шукав забуття в наркотиках, вині, пристрастях і навіть стражданнях. Це був своєрідний протест проти аморальності дійсності.
Кохання. Ось що могло допомогти Бодлеру вибратися з “безодні темної” страждань та розчарувань. Надія на щастя та гіркота від неможливості душевного сцілення коханням. Його обраницею стала Жанна Дюваль, статистка одного з паризьких маленьких театрів. Вона відверто зневажала літературну діяльність Шарля, постійно вимагала у нього гроші, була жінкою порочною та байдужою. Проте саме з нею пов’язана величезна кількість віршів у збірці “Квіти зла”.
Обговорення результатів спостережень
Можливий варіант заповнення таблиці
“Протиріччя Ш.Бодлера: “жах життя та захоплення життям”
“Захоплення життям”
“жах життя”
Любов до матері
Зрада матері, сімейний деспотизм
Рішення присвятити життя літературі
Небажання батьків зрозуміти сина
Морська подорож як джерело натхнення
Морська подорож як покарання
“сп’яніння революцією”, мрія про соціальні зміни
Недосконалість світу, соціальна несправедливість. Бунт проти аморальності світу: наркотики, вино, пристрасті
“сильна жага до життя і насолод “
 “почуття вічно самотньої долі”
Надія на щастя у коханні
Гіркота від неможливості душевного сцілення коханням.
 
Із моторошних «глибин», «безодні темної», де «жах життя», полинути туди, «де сяйва багато», відчути «захоплення життям», знайти ідеал і красу – пристрасне бажання Ш.Бодлера та його ліричного героя із «Квітів зла».
Аналіз вірша “Moesta et errabunda. Смутні й заблукані думки”
Учень виразно читає напам’ять вірш
“MOESTA ET ERRABUNDA”
Смутні й заблукані думки
 
“Скажи, твоє серце не лине, Агато,
Від моря засмічених улиць міських
До іншого моря, де сяйва багато,
Де тоне все в чарах дівочо-ясних…
Туди твоє серце не лине, Агато?
 
О море широке, вгамуй мої рани…
Хто даром співецьким тебе наділив?
Вітри над тобою гримлять, як органи,
А ти колисковий наспівуєш спів.
О море широке, вгамуй мої рани…
 
В хиткому вагоні, на кермі фрегата…
Тут сльози потоком нечистим течуть.
“Полинемо звідси! – ти скажеш, Агато,
Щоб горя не бачить і плачу не чуть”.
В хиткому вагоні, на кермі фрегата…
 
Та як ти далеко, запашний мій раю,
Де радість витає, сміється блакить,
Де гідна любові людина кохає,
Де чисте бажання на серці горить, -
О, як ти далеко, запашний мій раю.
 
Мій раю зелений, кохання дитяче,
Квітки, поцілунки, забави й пісні,
І скрипка, що в сутінні тужить і плаче,
І вечір над садом, і кубки хмільні,
Мій раю зелений, кохання дитяче.
 
Мій раю невинний, несміливі втіхи.
Як дальній Китай, ви далекі від нас.
Ні чари дзвінкого сріблистого сміху,
Ні скарги тужливі не викличуть вас, -
Мій раю невинний, несміливі втіхи.
 

 Переклад М.Зерова

 

Обговорення у загальному колі
Яке враження справляє на ліричного героя та його кохану міський краєвид, тобто картини цивілізованого світу? (Почуття відрази, несприйняття,, бажання втекти від “бруду” «засмічених вулиць міських», де «сльози потоком нечистим течуть”).
Що протиставлено потворній дійсності? (Рай, Ідеал).
А який він - бодлерівський ідеал? Де він знаходиться? На це питання поет відповів так: «Ідеал – це не щось туманне… Ідеал – це людина, піднята до рівня справжнього життя…» Процитуйте, яким уявлялося Ш.Бодлеру «справжнє життя» людини?
Яку палітру фарб ви використали б, щоб зобразити у кольорі цей вірш? (Жовто-гарячий або червоний: «сяйва багато»; зелений:”Мій раю зелений”, блакитний:“сміється блакить”). Який загальний настрій вірша? (Ліричний, задушевний, піднесений).
Чому, на вашу думку, назва вірша («Сумні й заблукані думки») контрастує із загальним настроєм та темою вірша? (Ліричний герой Бодлера з болем усвідомлює, що рай та Ідеал «далекі від нас»).
Учитель. Я пропоную вам прослухати найвідоміший вірш Ш.Бодлера «Альбатрос» і спробувати знайти в ньому відповідь на питання, яке є одним із ключових у збірці «Квіти зла»: чому рай та Ідеал «далекі від нас»?
Аналіз вірша «Альбатрос»
Учитель виразно декламує вірш «Альбатрос»
АЛЬБАТРОС
Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів
Серед нестримних вод розбурханих морів
Безпечно ловить птиць, величних альбатросів,
Що люблять пролітать слідами кораблів.
 
На палубу несуть ясних висот владику.
І сумно тягне він приборкане крило,
Що втратило свою колишню міць велику,
Мов серед буйних вод поламане весло.
 
Мандрівник зборканий знесилено ступає!
Плавець повітряний незграбний і смішний!
Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає,
А цей, дратуючи, кульгає, мов кривий.
 
Поет подібний теж до владаря блакиті,
Що серед хмар летить, мов блискавка в імлі.
Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій
Він крила велетня волочить по землі.
 Переклад М.Терещенка
 
Обговорення у загальному колі
У вірші “Moesta et errabunda” ліричний герой мріє “на кермі фрегата” полинути “від моря засмічених улиць міських” на пошуки Ідеалу туди, де “море широке”, де “сяйва багато,” “сміється блакить”.У вірші “Альбатрос” ніби оживає мрія поета: фрегат, море, блакить…
Як ви гадаєте, цей корабель з “веселим гуртом матросів” прямує на пошуки Ідеалу?
“Поглянь, моя душе, які страшні вони! “- вигукує поет у вірші “Сліпці”. Чи можна сказати те ж про “гурт матросів” на палубі корабля? Чим саме вони “страшні”? (Заради втіхи та розваги знущаються над птахом).
Що спільного між “сліпцями” і “матросами”? (Сліпці – це уособлення людських пороків, це все духовно незряче людство. Матроси символізують духовно скалічене суспільство, не здатне відчувати прекрасне, співчувати, любити, захоплюватися, мріяти. Сліпці і матроси символізують суспільство, в якому панує Сплін).
Очевидно, мрії про Ідеал так і залишаться “сумними і заблуканими думками” поета. Надії немає: адже серед гурту матросів не знайшлося нікого, хто б зупинив бездушні розваги або хоча б не брав у них участі. “Хворе” суспільство ніколи не досягне Ідеалу, та й не прагне до нього.
 Але є просто людська доля і є доля поета. Поетичний талант – це талант від Бога. То чи має митець можливість знайти свій Ідеал?
Давайте з’ясуємо, чому символом поета Бодлер обрав саме «величного альбатроса».
Опишіть “величного альбатроса” в небі, використовуючи цитати з вірша. (Альбатрос – сильний птах з крилами, що мають “міць велику”. Це дозволяє йому підніматися високо і довго триматися в небі (“серед хмар летить, мов блискавка в імлі”). Альбатрос – “мандрівник”, і мандри його тяжкі і небезпечні, адже він літає над “розбурханим морем”. Це гордий і самотній птах. Він почувається “владарем блакиті”, “ясних висот владикою”, тому що сильних і витривалих птахів, здатних піднятися так високо і залетіти так далеко від і землі, як це робить альбатрос, небагато).
Що відбувається з величним птахом на землі (палубі корабля)? (“Ясних висот владика” відчуває себе безпорадним й приниженим, жалюгідним посміховиськом на матроській палубі).
У чому, на вашу думку, «поет подібний… до владаря блакиті”?(Поет – “крилата” людина, яка почуває себе всевладною “на небі” (в ідеальному, духовному, творчому світі) і безпорадною, трагічно самотньою “на землі” – в грубій дійсності, де владарює Сплін).
Учитель. Так, поет має високе призначення – літати у сферах духу, свободи, творчості, досягати високого ідеалу та краси. Але чому поет не прагне втриматись на цій висоті? Чому, маючи «крила», він на землі «в юрбі несамовитій», серед «сліпців»? Чому митець з «глибини волає… з безодні темної», коли його місце у небі, в Раю?
Відповідь на ці питання можна знайти у щоденнику поета «Моє оголене серце»: «У кожній людині є два одночасні прагнення: одне спрямоване до Бога, друге – до Сатани. Поклик Бога, або духовність, - це прагнення внутрішньо піднестися; поклик Сатани, або тваринність, - це насолода від власного падіння». Ось чому становище людини у світі трагічне, а мрії про Ідеал залишаться «сумними і заблуканими думками» для поета, який “крила велетня волочить по землі”.
V. Підсумок уроку
У газетах того часу про Бодлера писали: “Говорити про пана Бодлера – означає говорити про жахіття”, “Чесне перо не може відважитись навіть на одну цитату”. Як ви гадаєте, чому суспільство так вороже зустріло вірші Ш.Бодлера? (Суспільство образилося, бо поет показав силою свого мистецтва справжнє обличчя нації й людини взагалі).
Книга “Квіти зла” була засуджена за аморальність, а Ш.Бодлер стверджував, що“… з неї випливає жорстокий моральний урок”. Яка оцінка книги, на ваш погляд, справедлива, відповідає дійсності? Який, на вашу думку, “моральний урок” “Квітів зла”?
VІ. Домашнє завдання
Вивчити напам’ять вірш “Альбатрос”.
Визначити та записати в зошити риси романтизму в поезіях, які аналізувалися на уроці.
Індивідуальне. Групі учнів (2 “художники” та 2 “генератори ідей”) графічно зобразити “Зло” і “Прекрасне” у віршах Ш.Бодлера.
 
 Урок №2
Тема. Ш.Бодлер - геніальний відкривач нової епохи європейської поезії
 Мета. Після вивчення цієї теми учні зможуть:
розповідати про пошуки нових засобів художньої виразності в поезії Бодлера;
пояснювати, чому Ш.Бодлер вважається водночас і пізнім романтиком і одним із зачинателів символізму;
визначати риси модернізму в поезіях Бодлера;
характеризувати естетичні погляди поета, втілені у збірці “Квіти зла”;
виразно читати та аналізувати вірші французького поета;
відчувати сугестивний вплив віршів Бодлера;
графічно відтворювати особливості поезій Шарля Бодлера
 
Епіграф.
“Я знайшов визначення Прекрасного, м о г о Прекрасного. Це щось полум’яне й сумне, щось трохи розпливчасте, що залишає місце для здогаду…”
 

 Шарль Бодлер

 

Хід уроку
І.Підготовка до сприйняття навчального матеріалу.
Прослуховування аудіозапису фрагмента “Вальсу квітів” П.І.Чайковського.
Учитель. Ми розпочали урок з прослуховування фрагмента “Вальсу квітів” із балету “Лускунчик” видатного російського композитора П.І.Чайковського .
Чи сподобалась вам ця музика?
Які образи, картини виникли в вашій уяві?
З чим у вас асоціюються квіти? (Квіти – прекрасне творіння природи, символ краси та досконалості світу, радості).
Звичайно, свої “Квіти” Ш.Бодлер також ототожнював із чимось прекрасним, адже, пригадаймо, поет ставив перед собою задачу “видобувати Красу зі Зла”.
Перевірка домашнього завдання.
 “Художники” та “генератори ідей” демонструють малюнок і коментують його. (Можливий варіант. На малюнку ми зобразили горщик непривабливої форми, брудного жовтого кольору.На горщику, який символізує зло,два написи: “дійсність”- “сплін”. Із горщика проростає прекрасна квітка з яскравими різнобарвними (червоними, зеленими, блакитними) пелюстками. Ця квітка символізує Ідеал – “справжнє життя” людини .( “Moesta et errabunda. Смутні й заблукані думки”).
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
 “Квіти” Ш.Бодлера символізували не лише прекрасний Ідеал. “Квітами” можна вважати поезії Бодлера. Проте ставлення до них було далеко не однозначним. Сторінки тогочасних французьких газет рясніли численними публікаціями, в яких поет звинувачувався у бездарності, порушенні етичних та естетичних норм. Багато критиків відмовлялися вважати Ш.Бодлера поетом:“Скрізь нагромадження надокучливих алегорій, які прикривають відсутність думок, скрізь груба, безбарвна мова, мальовничо пересипана словами “паразити”, “падло”, “жахливі вбивці”. Обивателі зійшлися на думці: “Ш.Бодлер – король падла”.
Проте були і інші думки щодо професійності Ш.Бодлера. Так, Артюр Рембо називав Бодлера “королем поетів, справжнім Богом”, маючи на увазі його майстерність як Поета-творця.
Нам не потрібно проводити власні розслідування щодо поетичного таланту Ш.Бодлера. Час розставив усе на свої місця. Сьогодні поет визнаний у всьому світі як геніальний відкривач нової епохи європейської поезії.
ІІІ. Оголошення теми, мети та завдань уроку
 

Запишіть тему уроку: Ш.Бодлер - геніальний відкривач нової епохи європейської поезії.

 

Для того, щоб краще усвідомити роль творчості поета у розвитку світової поезії, запрошую до співпраці у проекті “Квіти поезії Ш.Бодлера”.
Організація проекту“Квіти поезії Ш.Бодлера”
Учасники проекту. Групи: “генераторів ідей (2 учня), “художників”(2 учня), “дослідників”(решта учнів).
 

Завдання.

 

 Групі “дослідників”. Проаналізувавши окремі вірші Ш.Бодлера, визначити риси традиційної романтичної та нової модерністської поезії.
Групі “генераторів ідей”. Запропонувати графічне відтворення результатів досліджень.
Художникам. Графічно зобразити на ватмані особливості поезії Ш.Бодлера (закінчити розпочатий вдома малюнок).
Результат проекту. Малюнок із зображенням “квітів поезії” Ш.Бодлера для літературного журналу.
ІV. Вивчення нового матеріалу
1 етап
Шарль Бодлер – продовжувач традицій романтизму
Поезія Бодлера органічно пов’язана з романтизмом. “Романтизм – це найповніше, найсучасніше вираження прекрасного”, - вважав Ш.Бодлер.
Якою ви пропонуєте зобразити “квітку романтизму” Ш.Бодлера? (Можлива пропозиція “генераторів ідей”. Цю квітку треба розфарбувати у блакитний колір. Образ Блакитної квітки – витвір фантазії німецького письменника-романтика Новаліса - є символом романтизму. На пелюстках цієї квітки потрібно написати окремі риси романтизму Бодлера).Художники малюють блакитну квітку.
Пригадайте вірші, які ми розглядали на минулому уроці. Які риси романтизму ви помітили в цих поезіях? (Перевірка виконання домашнього завдання).
У результаті обговорення визначаються основні риси романтизму, характерні для збірки віршів “Квіти зла”:
різке протиставлення ідеалу й дійсності,
увага до внутрішнього світу особистості,
несприйняття буржуазного світу,
контрастність, романтична символіка,
поетизація страждання й скорботи, нахил до песимізму.
потяг до Краси, світу високих ідеалів
(Художники роблять записи на окремих пелюстках “Блакитної квітки романтизму”).
Висновок. Ш.Бодлер був пов’язаний з романтизмом протестуючим, бунтівним, скорботним, що був названий, за іменем великого англійського поета, його зачинателя, «байронічним». Разом з тим у нього як у поета, що завершував епоху романтизму, всі ці мотиви й настрої знайшли особливо напружене патетично-трагічне вираження. Це була реакція на буття, котра, за словами поета, досягла «сили несамовитої пристрасті».
2 етап
Шарль Бодлер – родоначальник декадансу
У чому ж особливість буття середини і кінця ХІХ століття? Людство, яке, за словами Ніцше, втратило Бога, очікувало катастроф загальносвітового масштабу, свого роду “кінця світу”. Початок його вбачався у занепаді моралі, втраті ідеалів і колишніх цінностей, нестабільності і хаосі життя, загальній кризі буржуазної культури. Цей кризовий стан отримав загальну назву декаданс або декадентство, що в перекладі означає занепад. Уперше цей термін використав поет Теофіль Готьє 1869 року у передмові до книги Ш.Бодлера “Квіти зла”.
Як ви гадаєте, чому Ш.Бодлера визнано родоначальником декадансу? (Саме в його віршах на всю силу заговорило те, що згодом назвуть декадансом: настрої занепаду, смутку, несприйняття життя і буржуазної моралі; розчарування, відчай ліричного героя – особистості дисгармонійної тощо.“Сплін”у віршах Ш.Бодлера має усі ознаки кризового стану занепаду суспільства, названого “декадансом”).
 Пропоную на “горщику зла”, із якого проростають “квіти-поезії” Ш.Бодлера, поряд зі словом “Сплін” написати слово “декаданс”. (Художники пишуть).
3 етап
Шарль Бодлер – зачинатель модернізму
Ш.Бодлер шукав нову, не знану ще “красу”, яка зросла б на грунті розкладу й занепаду та якнайкраще виражала дух сучасності.
 Поет першим заявив про необхідність створення літератури на нових творчих і естетичних засадах, яку і назвав просто і ясно – новою (модерновою або модерністською). Потім це слово пішло гуляти сторінками мистецьких журналів і поважних академічних фоліантів, перетворившись на термін, який став емблемою цілого століття.
Пропоную художникам поряд із Блакитною квіткою романтизму намалювати квітку модернізму Ш.Бодлера. Для цього давайте скористаємось зізнанням поета:“Я знайшов визначення Прекрасного, м о г о Прекрасного. Це щось полум’яне й сумне, щось трохи розпливчасте, що залишає місце для здогаду…” Можливо, такою і потрібно зобразити квітку модернізму – нового мистецтва – “полум’яною” і “розпливчастою”.(Художники малюють).
Поки художники зображують квітку модернізму, з’ясуємо його основні риси, орієнтуючись на визначення поета.
“…щось трохи розпливчасте…”
Основна особливість модерністської поезії - її нереалістичне спрямування, тобто вона не відображає дійсності. (Ось чому ми відмовимося від чіткого фотографічного зображення квітки).
Якщо письменники-реалісти зображували життя, його закони, прагнучи до аналізу, і їх цікавив саме реальний світ, то модерністи стверджували, що відтворювати реальний світ – це примітив, просте фотографування дійсності, отже це не є завданням Мистецтва.
Коли поет “описує те, що є, то опускається до рівня передавача…”,- вважав Ш.Бодлер. Митець має творити власну поетичну дійсність, в якій існують лише переживання, конфлікти, відчуття й передчуття особистості.
 Чи можна однозначно осягнути розумом “поетичну дійсність”, створену митцем? Ні, вона скоріше звернена до підсвідомості читача, ніж до його розуму, а тому завжди “залишає місце для здогаду”. (Записи на квітці: нереалістичне спрямування, звернення до підсвідомості читача).
“…щось полум’яне й сумне…”
Ш.Бодлер, а за ним усі модерністи проголосили культ краси як найвищої цінності (тому “полум’яне”, адже червоний колір завжди символізував щось прекрасне). Але чому краса у новому мистецтві не радісне, а “сумне” явище?
Щоб дати відповідь на це запитання, я пропоную уважно прочитати один із найбільш скандальних віршів Ш.Бодлера “Падло”.
Аналіз вірша “Падло”
Учитель читає вірш
ПАДЛО
Пригадайте, кохана, той ранок погожий
І те літо чудове, ясне,
Як при стежці крутій на гранітному ложі
Ми побачили падло страшне.
 
Розчепіривши ноги в повітрі, недбало,
Наче жінка цинічна, ласна,
Воно черево жовте своє оголяло,
Й парувала відтіль трутина.
 
І розпечене сонце днювало на трупі,
Щоби гниль цю до краю спалить
І вернути Природі все те, що докупи
Вона міцно з’єднала на мить.
 
Мов над пишною квіткою, небо здіймалось
Над бундючним оцим кістяком,
Ви зомліли як стій, чи це вам лиш здавалось?
Нестерпучий був сморід кругом.
 
Над гнилизною мошок дзижчали мільйони,
А з дірок оцього лахмана
Виповзали гидкої черви батальйони
І текли, мов густа рідина.
 
Все це падало вниз або вгору летіло,
Наче хвиля блискуча, пливло,
І здавалось, від когось надихнуте тіло
Намножалось, двигтіло, жило.
 
І сповнився простір дивним шумом музичним,
Ніби то шаруділа вода
Або зерно, що віяльним рухом ритмічним
Його в віялку сам накида.
 
В позатираних формах були тільки мрії,
Наче шкіц, недоладний на взір,
Що його довершити не має надії
Той митець, що задумав цей твір.
 
За камінням стурбована сука стояла,
Та злим оком дивилась на нас,
І, смакуючи падло, усе пильнувала,
Чи до нього вернутись на час.
 
Але й вам обернутись в цю нечисть – о горе!-
Доведеться, мій світе ясний,
В цю потворну заразу, о радісна зоре,
Моя пристрасте, янголе мій!
 
Так, моя королево, вам прийдеться гнити
Після таїнств останніх, страшних.
Під травою, під цвітом рясним пліснявіти
Між кісток спопелілих, бридких.
 
Так скажіть же, красо, хробакам, що в жадобі
Поцілунками тіло пожруть.
Я зберіг од кохання, що тліє у гробі,
Божественну і форму, і суть.
 Переклад М.Драй-Хмари
Обговорення у загальному колі
Який загальний настрій вірша? (Сумний, тривожний).
Які прекрасні та відразливі картини змальовує поет у першій строфі? ( Кохана жінка поряд з ліричним героєм на ранковій прогулянці – мертва потворна тварина на їхньому шляху).
Прекрасна кохана, сповнена життя, та мертва потворна тварина. Саме ці два протилежні образи у центрі уваги поета у вірші «Падло».
Що, на думку поета, спільного між відразливою картиною тління мертвої тварини та прекрасною жінкою? Але й вам обернутись в цю нечисть – о горе!-Доведеться, мій світе ясний”).
Усвідомлення того, що і коханій “прийдеться гнити Після таїнств останніх, страшних” викликає тугу і біль у серці ліричного героя - митця. Проте він переконаний, що зможе зберегти “Божественну і форму, і суть” його “королеви”.
Як саме? Знайдіть відповідні рядки у вірші, прокоментуйте їх. (“Я зберіг од кохання, що тліє у гробі, Божественну і форму, і суть”. Лише мистецтво здатне увічнити красу, яка приречена на матеріальне знищення).
Доведіть, що нове «модернове» мистецтво здатне не лише зберегти красу від тління, але і саме тління «потворної зарази” зобразити як прекрасне і навіть божественне явище. Прокоментуйте наступні строфи:
…І сповнився простір дивним шумом музичним,
Ніби то шаруділа вода
Або зерно, що віяльним рухом ритмічним
Його в віялку сам накида.
 
В позатираних формах були тільки мрії,
Наче шкіц, недоладний на взір,
Що його довершити не має надії
Той митець, що задумав цей твір…
(У першій строфі процес тління порівнюється з величною картиною природи. В уяві читачів виникають зорові образи: простір, вода, зерно та слуховий образ, який є центральним, - шум музичний. Картина набуває розмірів світобудови, так як «сам» (Бог) є творцем цього шуму . У другій строфі мертва тварина порівнюється із недовершеним витвором мистецтва, в образі митця вгадується образ бога-творця).
Висновок. Прекрасне у розумінні зачинателя модерністського мистецтва було “… полум’яним й сумним…”, тому що в його поезії естетичної вартості вперше в історії мистецтв набували негативні емоції (сум, біль, депресія, сплін, розчарування, меланхолія), відразливі сторони буття і навіть смерть. (Запис на квітці: культ краси).
Завдання поета – берегти красу. Але чому краса має таку надзвичайну цінність для митця? Давайте пошукаємо відповідь на це запитання у вірші “Гімн красі”.
 
Аналіз вірша “Гімн красі”
Учень декламує вірш
ГІМН КРАСІ
Красо! Чи з неба ти, чи з темної безодні –
В твоєму погляді – покара і вина,
Безумні злочини й діяння благородні;
Захмелюєш серця, подібно до вина.
 
В твоєму погляді – і присмерк, і світання,
Як вечір грозовий, приносиш аромат.
Німим стає герой з твого причарування,
І сміливішає дитина во сто крат.
 
Чи ти зійшла з зорі, чи вийшла із провалля,
Йде Фатум, наче пес, за покроком твоїм;
І, розсіваючи біду чи безпечалля,
У всьому вільна ти, хоч пані над усім!
 
Красо! Ти по мерцям ступаєш без мороки,
Злочинство, ревність, жах – то наче золоті
Коштовності, твої чарівливі брелоки,
Що витанцьовують на твому животі.
 
Коханець зморений, що пригортає милу,
Що кволо хилиться й зітхає раз у раз,
Нагадує того, хто сам свою могилу
Вкриває ласками у свій вмирущий час.
 
Немає значення, чи з пекла ти, чи з раю,
Потворно вибредна, страхітлива й свята,
Як до безмежностей, що я про них не знаю,
Але жадаю їх, відчиниш ти врата!
 
Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена,
Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,
Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,
Зробила легшим ти, а всесвіт – менш гидким!
 Переклад Д.Павличка
Обговорення у загальному колі
Доведіть, що Краса, за думкою поета, є всеосяжною, панує у всьому світі.
Прокоментуйте, використовуючи рядки із вірша, думку одного із літературознавців про те, що “естетизм у модерністів підкоряє собі етизм, соціальну мораль».Чи можна стверджувати, що краса у розумінні Ш.Бодлера є явищем поза моральним?
У двох останніх рядках автор говорить про роль краси у житті людини. Прокоментуйте їх. (Якою б не була природа краси, вона надихає поета, є для нього владаркою натхненною і найголовніше, робить життя легшим, “а всесвіт – менш гидким!”)
Учитель. Та найголовніше, що всеосяжна краса, на думку поета, допоможе йому «відчинити врата» «до безмежностей», зазирнути у заборонене та незвідане. Адже Бодлер, як і інші митці та філософи його часу, вважав, що за реальністю, яку бачить людина, існує світ ідей, який вона бачити не може. Ось він-то і є справжнім, а видимий, реальний світ - його блідий відбиток. Цей справжній таємничий світ не можна осягнути розумом, але його можна відчути, вгадати інтуїтивно, підсвідомо, - вважав Ш.Бодлер. Митець повинен стати медіумом, провідником, інструментом цього ідеального світу, адже лише йому може відкритися глибина життя у явищах повсякденності. І ці явища у новому мистецтві стають символами.
4 етап
Шарль Бодлер – попередник символізму
Ми переходимо до останнього етапу роботи – створюємо “квітку символізму”, яка виросла на “стеблі квітки модернізму”. (Генератори ідей після опрацювання цієї підтеми мають запропонувати художникам свою версію зображення “квітки символізму”).
Учитель. Бодлер одним із перших почав перетворювати символ із звичайного художнього засобу на центр нової поетичної техніки. Він став попередником символізму – модерністського напрямку у європейському мистецтві 1870-х рр. – початку ХХст. Символісти прагнули прорватись крізь видиму реальність до “прихованих” реальностей, до ідеальної сутності світу, його нетлінної краси.
 За думкою Бодлера, поет, щоб «відчинити врата» «до безмежностей», має інтуїтивно, на рівні підсвідомості, відчувати зв’язки і відповідності між звуками, кольорами, запахами і через ці “ліси символів” приходити до вираження глибинного, надчуттєвого, універсального.
Учитель читає вірш “Відповідності”
ВІДПОВІДНОСТІ
Природа – храм живий, де символів ліси
Спостерігають нас і наші всі маршрути;
Ми в ньому ходимо, й не раз вдається чути
Підмурки та колон неясні голоси.
 
Всі барви й кольори, всі аромати й тони
Зливаються в могуть єдиного єства.
І зрівноважують їх вимір і права
Взаємного зв’язку невидимі закони.
 
Є свіжі запахи, немов дітей тіла,
Є ніжні, як гобой, звитяжні, молодечі,
Розпусні, щедрі, злі, липучі, як смола,
 
Як ладан і бензой, як амбра й мушмула,
Що опановують усі безмежні речі;
В них – захват розуму, в них відчуттям – хвала.
 
Символісти – послідовники Бодлера у цьому вірші знаходили програмні принципи символізму, які і успадковували. Давайте разом сформулюємо їх.
Природа – “живий храм”, у якому все говорить, перегукується між собою, розмовляє мовою символів-відповідностей.
Звук, запах, форма, колір створюють єдність, і між ними існує відповідність, яку митець має відчувати інтуїтивно. Спосіб написання віршів, коли колірні асоціації, звуки і запахи виражаються одне через одне, називають синестезією.
Завдання поета – уважно вслухатися в голос світобачення, фіксувати нечіткі швидкоплинні враження, вдивлятися у красу, яка “підкаже” потрібні образи-символи, що допоможуть відчути“приховані” реальності.
Поезія перетворюється на “чародійство” та “сугестивну магію”. Сугестивне навіювання – вплив на підсвідомість, навіювання певного настрою.
(Генератори ідей пропонують своє бачення “квітки символізму”. Можливий варіант: на стеблі “квітки модернізму” малюється теж розпливчаста квітка, у якій угадуються нечіткі пелюстки різного кольору і форми. Написи на квітці: символи, синестезія, сугестивне навіювання.Художники малюють).
Учитель. Поки художники закінчують роботу, я пропоную відчути “сугестивну магію” вірша “Вечерова гармонія”. Сядьте зручніше, розслабтесь, закрийте очі, відчуйте красу і довершеність поетичної дійсності, створеної геніальним митцем. І нехай вас не турбує те, що не все зрозуміло в цих прекрасних рядках, адже художній світ модерністської поезії звернений не до розуму, а в першу чергу до сфери почуттів, а тому має не стільки викликати роздуми у читачів, скільки навіювати певний настрій.
Учитель на фоні спокійної ніжної мелодії читає вірш “Вечерова гармонія”
ВЕЧЕРОВА ГАРМОНІЯ
Надходить час, коли стебло співає росне,
Немов кадило, цвіт димує в тишині;
Мелодій повіви зринають запашні,
Меланхолійний вальс та очманіння млосне!
 
Немов кадило, цвіт димує в тишині,
І серце скрипки десь тремкоче стоголосне.
Меланхолійний вальс та очманіння млосне,
Як вівтар, небеса високі і смутні.
 
І серце скрипки десь тремкоче стоголосне,
Те серце, що труну ненавидить і в сні!
Як вівтар, небеса високі і смутні,
Упало в кров свою світило життєносне.
 
Те серце, що труну ненавидить і в сні,
З минувшини бере світання високосне,
Упало в кров свою світило життєносне,
Та сяє, мов потир, твоє лице мені.
 Переклад Д.Павличка
Обговорення у загальному колі
Чи сподобався вам вірш «Вечерова гармонія»?
Розкажіть, що ви відчували, слухаючи його? Який настрій навіяли вам ці поетичні рядки?
Чи допомагала вам музика сприймати твір? Чому сам вірш сприймається як прекрасна мелодія? (Музичні асоціації, повторення рядків).
А як ви зрозуміли, про що цей вірш: про природу, життя і смерть чи про кохання? Обгрунтуйте відповідь цитатами із тексту.
“Я знайшов визначення Прекрасного, м о г о Прекрасного. Це щось полум’яне й сумне, щось трохи розпливчасте, що залишає місце для здогаду…”- так описав Бодлер нове мистецтво, зачинателем якого став. Знайдіть і прокоментуйте ці ознаки у вірші “Вечерова гармонія”.
V. Підсумок уроку
Учитель.
Трагедія Ш.Бодлера у тому, що за життя він не здобув ані визнання, ані розуміння співвітчизників. І все ж він сподівався, що його вірші будуть оцінені освіченими читачами.
Про свою книгу він говорив:“Ця книга під назвою “Квіти зла” відзначається страшною холодною красою; вона створювалася із несамовитим терпінням. До того ж доказом її позитивної цінності є те зло, про яке вона розповідає. Книга доводить людей до нестями. Втім, сам злякавшися жаху, який я створив, я знищив третину в коректурах. Мені відмовляють у всьому: в оригінальності і навіть знанні французької мови. Я сміюся над всіма цими дурнями і знаю, що книга ця з її достоїнствами та недоліками залишить помітний слід у пам’яті освічених людей разом з кращими віршами В.Гюго, Т.Готьє і навіть Байрона…”
У Давньому Римі була традиція: поета, який уславив своє ім’я геніальними творіннями, урочисто увінчувати лавровим вінком на Капіталійському пагорбі. Звичайно, ця традиція відійшла у минуле, але і сьогодні лавровий вінок є символом визнання митця. Ш.Бодлер вірив, що і його увінчають лавровим вінком, але це справа часу.
Я добре знаю: біль – єдине благородство,
Яке не погризуть ні пекло, ні земля,
А щоб мені вінок сплести, потрібне мнозтво
Часів, віків, епох, що світять оддаля.(Ш.Бодлер).
140 років минуло з часу смерті автора “Квітів зла”.
Як ви гадаєте, сьогодні людство готове “сплести вінок” Ш.Бодлеру? Якщо так, то за що саме? Нехай цей букет із “квітів поезії” Ш.Бодлера, який ми створили на сьогоднішньому уроці, допоможе вам відповісти на це запитання. (Художники демонструють малюнок).(Можливі відповіді.
Ш.Бодлер – ключова постать у світовій літературі ХІХ століття.
В його “Квітах зла” вперше знайшли відображення декадентські настрої, які стали панівними в кінці ХІХ на початку ХХ століття.
Своїм завданням у поезії Ш.Бодлер бачив “вирощування прекрасного із зла”.
У “Квітах зла”він втілив мрію про Ідеал - “ людину, підняту до рівня справжнього життя”.
Ш.Бодлер розвинув традиції романтизму у поезії.
Він став зачинателем нового мистецтва, яке назвав модерністським. Ключові слова модернізму: нереалістичне спрямування, звернення до підсвідомості читача, культ краси.
Ш.Бодлера вважають попередником символізму.Його «Відповідності» яскравий приклад формування символістської поетики, програмні принципи якої були успадковані символістами різних країн.Ключові слова символізму: символи, синестезія, сугестивне навіювання.
VІ. Домашнє завдання.
Написати уявну промову “Моє слово на захист “Квітів зла” Ш.Бодлера”. (Для цього використати знання, здобуті на двох уроках, та матеріал підручника).
 
Література
Градовський А.В. Шарль Бодлер як пізній романтик і предтеча символізму. Проблема взаємин краси і зла у збірці “Квіти зла” // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2001. - №1. – С. 58-59
Ковбасенко Ю.І. Біографія письменника і викладання літератури. Шарль Бодлер // Тема. – 2002. - №2. – С. 67 – 69.
Наливайко Д. Шарль Бодлер і його “Квіти зла”// Бодлер Ш. Поезії. – К., 1999. С. 241 – 253.
Наливайко Д.С., Шахова К.О., Нагорна Н.М., Кисельова Л.О. Зарубіжна література. Підручник для 10 класу. – К.: Видавничий Дім “Світ знань”, 2004. – 389 с.
Ніколенко О.М. Поезія французького символізму. – Харків, 2003. – С. 12 - 47
Ніколенко О.М., Шаповалова Л.В. Відчути пульс життя через “оголене серце” поета. До вивчення збірки Ш.Бодлера “Квіти зла”// Всесвітня література в середніх навч. Закладах України. – 2006. - №1. – С. 21- 32.
Пронкевич О. Зарубіжна література ХІХ століття. 10 кл. – К.: Педагогічна преса, 2003. – 527 с.
 Ірина Хроменко, вчитель-методист, керівник консультативно-тренінгового центру «Педагог», Черкаська область.
Рейтинг: +6 Голосов: 8 45757
silvestrivna # 22 листопада 2011 в 15:41 +7
Дуже сподобалося. Таким і повинен бути сучасний урок літераткри. Діалог, дослідження, генерація ідей, асоціативне малювання - все це прокладає стежку до душі поета, до його думок, вчить думати. І головне, що учні бачать особистість поета небайдужу до долі людства, і самі вчаться бути такими.
Ірина Хроменко # 22 листопада 2011 в 21:03 +5
Дуже дякую за схвальний відгук! Поезія Бодлера - це справді "моральний урок" людству. Дуже добре, якщо діти це зрозуміють.
А.Bogosvyatska # 1 лютого 2012 в 18:17 +4
Професійний сучасний урок. Від загальнолюдських проблем - через душу і поезії Шарля Бодлера - до внутрішнього світу учнів.
Сподобалась структура уроку-суду, уроку-дослідження; створення малюнку квітки зла Бодлера, сугестивні розслаблюючі елементи. Два уроки дуже цілісно пов'язані, відчуття ОДНОГО уроку.
irina # 25 вересня 2012 в 23:26 +3
приєднуюсь до віднуків колег! ваші  уроки просто досконалі, Ірино Анатоліївно!
Ірина Хроменко # 7 грудня 2012 в 21:18 +2
Дуже вдячна всім за схвальні відгуки!
uchitel # 2 лютого 2014 в 16:08 +2
Прекрасний урок, який допоміг мені ще глибше зануритися у суть бодлерівської поезії, поглибити свої знання, а разом і знання учнів! Величезна подяка Вам, Ірино Анатоліївно!

Передплата на журнал "Зарубіжна література в школах України" - найкращий подарунок для вчителя! Індекс видання 90230