До Дня святого Миколая

11 жовтня 2011 - Администратор
Найкраще в людині — прагнення осягти невідоме, бажання пізнати таємниче, поривання пояснити непоясненне. Поки живуть ці бажання, можна без упередження стверджувати, що у нас є надія на день прийдешній.
Саме зарубіжна література дає можливість учням впритул наблизитися до потаємного, що знаходиться біля витоків національного кожного народу. На пам'ять навертаються вивірені часом слова Платона: "найбільш людське є найбільш національним". Тому, наближуючись до національних особливостей, зафіксованих у національних надбаннях народів різних епох, ми тим самим наближуємось до єдиної істини, ім'я якій, за Платоном, "найбільш людське", тобто загальнолюдське.
Саме загальнолюдське закладено у звичаї, традиції та обряди кожної нації, виражаючи загальнолюдську мораль. Носіями такої моралі у нас в Україні є християнські образи, до яких належить і образ святого Миколая.
Образ святого Миколая є у різних культурах, правда, він має різні імена. Незважаючи на це, він є носієм однієї моралі — вічного і доброго. Пропонуємо вашій увазі позаурочний захід, присвячений святкуванню Дня святого Миколая у школі. В основу запропонованого матеріалу покладено вірші українських поетів та поетів з діаспори, окремі матеріали з добірки Жана-Клода Додо про історію Дідів Морозів різних країн та фрагменти казки М. Метерлінка "Синій птах".
До проведення свята доцільно залучити учнів різних вікових груп (навіть учнів молодших класів). Обов'язковою у театральному дійстві є участь учителя-словесника та священика.
Оскільки даний позакласний захід доцільно проводити у другій половині грудня напередодні новорічних свят, то вчителеві доцільно познайомити учнів з інформацією про святкування в різних країнах світу Нового року та істот, певною мірою причетних до цього свята. З цією інформацією можуть виступити учні-старшокласники, підготувавши попередньо цікавий матеріал.
 
Інформація для вчителя. У різних країнах світу Новий рік зустрічають по-різному. В Іспанії, скажімо, про його настання дізнаються з прильоту Святої Катерини. Іспанці запевняють, що вона всю Різдвяну ніч кружляє на своєму величезному колесі і розносить пакети з ласощами та іграшками. Саме тому на Різдво на підвіконні чемних діток з'являються подарунки.
Подекуди таку приємну місію приписують безіменним Добрим Феям та Доброму Тролю (скандинавські народи).
Найчастіше про зустріч старого з Новим роком світ повідомляє добрий і веселий бородань, якого в Італії пізнають за характерною парасолькою. Вважається, що у цієї казкової особи є цілком реальний історичний прототип — єпископ Ніколаус (Ніколас), який народився у IV ст. у візантійському містечку Патере. За любов до дітей його оголосили Святим — Санта-Ніколасом або Санта-Клаусом. За однією з легенд, Святий Ніколас дав трьом бідним сестричкам, які були дуже чемними, цілий мішок із золотом, звідки пішов міф про те, що Санта-Клаус нагороджує дітей за гарну поведінку.
Добродушний Ніколаус "живе" у різних країнах під різними іменами: Миколайчук — у Польщі, Ніколаус, або Вайнахтеман — у Німеччині, Дід Мороз — в Україні.
Однак кожний народ "ліпить" свій образ Діда Мороза. Усі вони не схожі обличчям, але незмінно втілюють доброту. Так, у Монголії — це чабан минулих століть у шубі і лисячій шапці. В руках у нього великий бич. На боці — вогниво, кремінь і табакерка — предмети скотовода-кочівника. У Швеції — це Томтен, який, за легендою, з'явився на землі ще 300 мільйонів років тому. В Угорщині — це Микулаш, який приходить ще задовго до Нового року, на початку грудня. У Франції — це Пер-Ноель, а в Перу і Колумбії — просто Папа-Ноель. У Румунії — Мош Джерал, а у Середній Азії — дідусь Турахон. І скрізь — добродушний, щедрий, рожевощокий.
Щороку, останнього дня місяця грудня, рівно опівночі, без запізнень приходить у кожну українську оселю запорошений снігом Дід Мороз. Коли важка торба з плеча опускається на підлогу і розв'язується — радощам дітвори немає меж.
За часів Київської Русі цю істоту називали Рупрехтом. Згідно зі старовинними переказами він не тільки обдаровував слухняних дітей, а й наказував нечемних. Звичайно, в ті старі часи він мав зовсім інший вигляд. А добре знайомого нам вигляду цей герой набрав приблизно 150 років тому. Його хрещеним батьком справедливо вважається німецький художник Моріс фон Шванд з Відня. Саме він зобразив Діда Мороза в теплій шубі з хутряним коміром і ялинкою під пахвою.
Де він мешкає? У різних місцях. Англійська дітвора вважає, що у країні "Світландії", чи "Країні Оленів". Французький Пер-Ноель мешкає в містечку Лібурн. Фінський кудесник Йоулупуккі проживає у Східній Лапландії.
Учитель. Незабаром Новий рік. Так от, у новорічну ніч до дітей завітає дід Мороз, а трохи раніше в гості до української дітвори приходить ще один довгоочікуваний гість — Святий Миколай. У XI ст. мощі Святого Миколая з Візантії викрали хрестоносці і перенесли їх в Італію. День перенесення його мощей у місто Бар — 6 (19) грудня — став днем Святого Миколая. Більш детально про Святого Миколая та день святкування його дня розповість наш гість (тут доречно надати слово священику).
Учень 1. Коли Святий Микола
З небес на землю йде,
То кожний дім і школа,
Мов вулик бджіл гуде.
Учень 2. Там дітвора чекає
На срібних янголят,
Що із доріг безкраїх
На землю загостять.
Учень 1. Бо добре знають діти,
Що ні сніжний танок,
Ані мороз, ні вітер
Не спинить їх санок.
Учень 2. А на санках — дарунки!
Ах, як багато їх!
Для Славки, для Одарки,
Для — всіх, для — всіх, для — всіх!
Учень 1. А тим, що пустували,
То чортик в темний кут
На пам'ятку поставить
Гнучкий з лозини прут.
 
З'являються двоє дітей. Це Тільтіль і Мітіль — герої п'єси М. Метерлінка "Синій птах". Вони одягнені у традиційні костюми. Тільтіль — у костюм Хлопчика-Мизинчика, а Мітіль — в одяг Гретхен або Червоної Шапочки.
Тільтіль. Мітіль, дивись як багато дітей.
Мітіль. Їм так весело. Вони сміються.
Тільтіль. Мабуть, вони знайшли Синього Птаха.
Мітіль. Давай спитаємо у них.
 
Підходить до дітей, одягнених у національні українські костюми.
 
Тільтіль. Доброго вам дня, діти.
Українці. Дай, Боже, і вам того ж.
Мітіль. На дворі дме холодний вітер, йде сніг, а ви радієте. Мабуть, у вас є Синій Птах, і він приносить вам радість?
Українці. У нас немає Синього Птаха.
Українець 1. А радіємо ми тому, що ось-ось у гості до нас завітає Святий Миколай, на прихід якого ми чекали цілий рік.
Тільтіль. А хто ж такий Святий Миколай? Чого ви так йому радієте?
Українець 2. Як? Ви не знайомі зі Святим Миколаєм? Хто ж ви такі? Звідки ви будете?
Тільтіль. Я — Тільтіль, а вона — Мітіль.
Мітіль. А прийшли ми з далекої країни, яка називається Бельгія.
Українець 1. Як же ви потрапили до нас?
Тільтіль. Це дуже довга історія. Та я повідаю її вам. У Різдвяну ніч ми із сестричкою замість того, щоб улягтися у теплі ліжка і заснути, чекаючи на подарунки різдвяного діда, дивилися у вікно. Раптом з'явилася стара бабуся. То була Фея. Вона попросила нас допомогти їй знайти Синього Птаха. Бо тільки ця чарівна пташка мала врятувати її хвору доньку.
Мітіль. Ми були скрізь. Ми шукали, де тільки могли. Синього Птаха немає ні у країні минулого, ні у країні майбутнього.
Тільтіль. Ми уже зневірились і хотіли повернутися додому, але з чарами щось сталося, і ми потрапили до вас. До речі, як називається країна, до якої ми потрапили, і хто ви такі?
Українець 2. Ви потрапили до України — молодої, незалежної країни. А ми — її сини й доньки. Називаємось — українці.
Українець 1. У нас немає Синього Птаха. Але сьогодні 19 грудня, і ми чекаємо в гості Святого Миколая — доброго чарівника і охоронця дитячих мрій та надій. Залишайтеся з нами. Може, Святий Миколай зможе указати вам на місце перебування Синього Птаха.
Тільтіль. Дякуємо. Залишимось, Мітіль?
Мітіль. Так, залишимося. Негоже повертатися додому з пустими руками.
Учитель. Тож, любі діти, всідайтеся зручніше, слухайте уважно, дивіться пильно.
 
Дійство продовжується, але міняються його учасники.
 
Учитель. Ніч таємна, повна чарів
Заглядає з-поміж хмар.
У цю ніч — без лиха й чварів
Прийде Святий Миколай.
Світить місяць, сяють зорі,
Повіває вітерець,
А сніжинки, мов пушинки,
Подалися у танець.
 
З'являються молодші учасники дійства, одягнені в костюми Сніжинок.
 
Сніжинка 1. На Святого Миколая
Цілий рік жде дітвора,
То ж йому сніжин громада
Шлях сріблястий простеля!
Сніжинка 2. У цю нічку чудотворну
Через білий-білий гай
На санках приїде в гості
До нас Святий Миколай.
Учитель. Ой, як тішаться сніжинки,
Ой, як гостя виглядають,
Пухом стелять шлях біленький,
Ніжно пісеньку співають.
Сніжинки виконують пісню і танцюють.
Учитель. Подивіться, любі діти, —
Чи це зіронька зійшла
І ясніє в білім лісі?
Чи це краля лісова?
Сніжинка 1. В діамантах пречудових
Мерехтить вбрання на ній —
Це ж царівна див зимових
Поспіша до нас мерщій.
Учитель. Тихо-тихо в лісі стало.
Мов заснуло, що жило.
Раптом гомоном озвалось,
Раптом гомоном пішло.
Зимова царівна. Чуєте?! Це янголятка
Завітали до нас в гай.
Ось дивіться, несуть книжку.
Мабуть, з ними Миколай.
Янгол 1. Ой, як зимно! Ой, як тяжко!
Я замучений украй.
Болять в мене вже крилята.
Бозю! Прошу, сили дай!
Янгол 2. Перестаньте нарікати:
Ще почує Миколай.
Він казав мені вважати.
Пильнуй книжку! Пам'ятай!
Янгол 3. Ми трудились цілий рік,
Добрі вчинки споглядали,
І найкращих лиш дітей
У цій книжці записали!
Янгол 4. Чи ми когось не забули?
Краще ще раз подивитись,
Щоб для кожної дитини
В світі, кривди не зробити.
Янгол 5. Чи є Леся і Малинка?
Чи є Ірця і Іванка?
Діня, Юра і Марійка?
Ляля, Сяня і Надійка?
І Софійка, і Андрійко?
І Лариска, і Мішелько?
І малий отець Данило,
Що все ходить із кадилом?
Усі. Є! Є! Є!
Янгол 1. Наша праця вже скінчилась,
Треба трохи відпочити.
Подивіться, як тут гарно!
Йдемте краще погуляймо!
Янгол 2. Гей, сідаймо на санчата!
Тут таки чарівно грати!
Учитель. І помчали Янголята
По стежках у лісі грати.
Геть забули Янголята,
Що принесли книжку в гай...
Ось лежить вона розкрита,
А що скаже Миколай?!
Тихо в лісі... Тихо... Цить!..
Але лихо й тут не спить...
 
Тут, весело підстрибуючи й пританцьовуючи, з'являються Чортенята.
 
Появились Чортенята
І давай й собі гулять!
Раптом вони зупинились,
Кругом себе подивились,
Задивовані украй.
Чортеня 1. Хто ж приніс цю книжку в гай?
Учитель. Ну ж сторінки в ній гортати
І список імен читати:
Чортеня 2. Хо-хо-хо! Ха-ха-ха!
Кого ж в книжці цій нема?
Чортеня 3. Ліля, Яра і Русланка.
Христя, Дарка і Оксанка,
Олесь, Ромко, Маркіян,
Івась, Славчик і Богдан,
Таня, Дана і Орися,
Петро, Павлусь і Маруся.
Чортеня 4. А чи справді за справунки
Їм належать подарунки?
В Ізя ж ротик не стихає,
Ольо всім перешкоджає,
Гриць завдання не писав,
Йванко олівця не мав.
Чортеня 1. Юра поза школу ходить,
За собою хлопців водить.
А Маланка обмовляє,
Як їй хтось не догоджає.
Чортеня 2. Ось хваляться Янголята,
Що всі в Церкву йдуть завзято.
А для нас лиш пекло — рай!
Не для нас, мов, Миколай!
Чортеня 3. До дітей нас не пускають!
Чортеня 4. Хрестять й в пекло нас женуть!
Чортеня 5. До всіх бісів відсилають!
Доторкнутись не дають!
Чортеня 1. Ми цю книжку заховаєм,
Хай Святий її шукає!
І дурненькі Янголята!
Усі. Це вже наша їм відплата!
Входять Янголи.
Янгол 1. Де ж ця книжка?
Ой! Ч-о-р-т-и!..
Глянь, зайшла нечиста сила
І в білесенькі ліси!
Чортеня 2. Книжку добре заховаєм
І ще добре погуляєм!
Нехай плаче дітвора,
Як дурна в вас голова!
Янгол 2. Який дідько вас наслав?
Як зайшли ви у цей гай,
Принечемні чортенята?
Книжку дав нам Миколай!
Чортеня 3. Треба було пильнувати,
Коли книжка ця свята!
А ви пішли погуляти
І возитись на санках.
Чортеня 4. Так тепер це наша річ!
Книжки нізащо не далі!
Не підходь мені до віч
Навіть Свят-Микола сам!
Янгол 3. Віддавай, нечиста сило,
Книжку скоро й не кричи!
А як ні — то ми кропилом
Проженем тебе в пущі!
Чортеня 5. Хо-хо-хо! Ха-ха-ха!
Яке мудре Я-н-г-о-л-я!
Але є одна біда:
книжка ця тепер моя!
Усі Янголята. Змилуйся, Царівно красна!
Лютих бісів побори!
Льодовиків й Морозенків
Нам до помочі прийшли!
Учитель. Плеще Краля в рученята —
Чути кроки голосні.
Наступила допомога,
Обступили вже чортів.
Як ушкварять Морозенки!
Ось вже просять їх чорти.
Усі чортенята. Ой, лишіть, пустіть у пекло!
Відпадуть у нас хвости!
Учитель. Вже радіють Янголята!
На подяку брак їм слів.
Просять Зимову Царівну
Хоронитись від чортів.
І Царівна теж: зраділа.
Кругом книжки всі йдуть в тан!
Перемогло святе діло!
Скоро прийде Миколай...
Зимова царівна. Вже діждуться чемні діти
Подарунків, теплих слів,
й понесеться в Божім світі
Радісний, веселий спів.
Дзвенить небо, сяють зорі...
Мерехтить біленький шлях...
Довгожданий гість із неба
Їде до нас на санках!
Учитель. Ви чекали довго, діти,
Гостя гарного із неба.
Треба його привітати
Й гарну пісню заспівати.
 
Усі присутні на святі співають пісню "А хто, хто Миколая любить..."
 
Українець 1. Забілів снігами гай —
Їде Святий Миколай.
Коло нього на крилятах
Синьоокі Янголята.
Українець 2. Хоч на дворі зимній час,
Не забув Святий про нас,
В кожнім мешканні дитинці
Гарні він приніс гостинці.
Українець 3. Просим ми Тебе, Владико!
Втіху нам зроби велику:
Радість нам найбільшу дай —
Звесели наш рідний Край!
 
З'являється Святий Миколай у супроводі Янголят та звіряток.
 
Миколай. Що ви добрі, любі, чемні
Про це все я добре знаю,
І тому я, любі діти,
Про вас завжди пам'ятаю.
Цілий рік я ждав години
І хвилини тої в небі,
Щоб мерщій до вас прилинуть
І потішить у потребі.
Доброго вам дня, любі мої діти! Доброго дня, Тільтіль! Доброго дня, Мітіль! Сьогодні я прийшов, щоб ви дізналися, як в Україні відзначають одне з найчарівніших зимових свят — День Святого Миколая.
Зі свого будиночка, з неба, я бачу кожну дитину, бачу мрії та сподівання кожного. Я знаю, хто цілий рік був ґречний, а хто бешкетував, хто заслужив на гарний подарунок, а хто на замашні різочки...
Ви, напевно, хочете дізнатись, як я встигаю до всіх-усіх діток? То ж знайте: у мене є багато помічників. Це і малі Янголята, і лісові звірі, які у свято стають чарівними і розуміють людську мову. Більше того, вони навіть вміють розмовляти і співати, як люди. Давайте попросимо їх заспівати нам свою улюблену пісеньку.
 
Молодші учасники свята, одягнені у маски звірів, виконують пісню, або танок, читають свої улюблені віршики, демонструючи, що справді вміють розмовляти.
 
Миколай. Бачити, як вони гарно розмовляють, вправно танцюють та співають. Але це буває тільки раз на рік — у День Святого Миколая, Тепер ви знаєте, діти, звідки з'являються у ваших чобітках у Миколаївську святу ніч подарунки, про які ви мріяли цілий рік. А чи хочете ви зробити подарунок для мене? Тож слухайте. Найкращий дарунок для Святого Миколая — це коли дитина любить Бога, батьків, свій дім і свою рідну землю — Україну. Тож служіть рідній землі, поважайте своїх батьків, любіть друзів, і я завжди буду поруч вас. А тепер, дорогі мої помічники, ану ж бо, несіть сюди Чарівну книжку добрих справ та найбільший мішок з подарунками.
 
Янголята приносять відвойовану від Чортенят книжку, і розпочинається нагородження учнів, чиї імена вписані у Книгу.
 
Миколай. Здається, подарунки отримали всі діти, чиї імена були в моїй Чарівній книзі. Але на останній сторінці є ще щось (читає: Тільтіль, Мітіль). Ага, це наші гості. Давайте я вгадаю ваше бажання. Ви хочете знайти Синього Птаха!
Тільтіль. Так, нам дуже потрібний Синій Птах.
Мітіль. Ми хочемо допомогти Феї врятувати свою дочку.
Миколай. Я знаю. А оскільки сьогодні незвичайний — чарівний день, то сьогодні можна все! Діти, давайте всі дружно усміхнемось і порахуємо до трьох.
Усі дружно рахують. Один! Два! Три!
Миколай. Чарівна пташко — лети!
Тільтіль та Мітіль. Вона зовсім синя! Ловіть її!
 
Діти ловлять зробленого з паперу птаха.
 
Тільтіль. Але він не синій, він білий.
Миколай. Тільтіль, Мітіль, ідіть сюди. Зараз я відкрию вам велику таємницю. Не розчаровуйтесь, діти. Ви тримаєте у руках справжнього Синього Птаха. Я бачу, що у нього білі крила, але, любі діти, — це не звичайна пташка — це Чарівний Птах. Він має свою таємницю і сам про неї вам розповість, адже сьогодні можуть розмовляти всі птахи і звірі.
 
З являється учень, одягнений у маску Синього Птаха.
 
Синій Птах. Тільтіль, Мітіль, любі діти, я справжній Синій Птах. Але я живу тільки у казці, яка називається — дитинство. Я не просто пташка. Я — ваші мрії та сподівання. Я — ваші кольорові сни. Я — ваш веселий сміх та гірке рюмсання. Я — ваше щасливе дитинство. Я є там, де є ви. Але...
Миколай. Але, любі мої діти, Синій Птах — дитя волі та щастя. Він синій тільки тоді, коли ширяє у безмежному просторі і може розправити крила. Синій Птах не живе у клітці. Йому потрібна свобода, щоб вдихати її на повні груди, тільки безмежний простір окрашає його крила у такий незвичайний і красивий колір. Розкрийте руки, відпустіть пташку, і ви побачите, що вона насправді синя.
Тільтіль. Але якщо ми відпустимо пташку, то з нічим повернемося до Феї.
Мітіль. А її дочка помре.
Миколай. Не бійтеся. Слухайте Синього Птаха.
Синій Птах. Ви щасливі, діти?
Тільтіль та Мітіль. Так!
Синій Птах. Тож не бійтеся! Відпустіть мене на волю. Не забувайте, що я є там, де є щасливе дитинство. Повертайтесь до своїх домівок з усмішками, і ви побачите над своїми головами синє-синє небо — то мої крила. Розповісте дочці Феї про зустріч зі мною — і вона видужає. Я ж буду поруч. А щоб ви змогли переконати її — візьміть на згадку про мене — моє синє перо.
 
Діти відпускають пташку. У них залишається перо синього кольору.
  
Миколай. Молодці, діти! І пам'ятайте: Синій Птах може жити тільки на волі і тільки поруч щасливих дітей! Тож щасливої вам дороги на батьківщину. Щоб ви не заблукали, сідайте у мої чарівні сани, вони швиденько домчать вас до вашої домівки. А дорогу показуватиме вам Синій Птах. Ось він махає вам крилами з небесної блакиті.
Українці. Не забувайте про нас, не забувайте про Україну. Щасливої вам дороги і до зустрічі у новій казці!
Тільтіль та Мітіль. До зустрічі. Бувайте здорові!
Миколай. Ось і вечірня зірка скоро з'явиться над обрієм. Пора і нам прощатися, любі мої пташенята. Пам'ятайте: я прийду до вас рівно за рік, але біля вас цілий рік будуть мої помічники — янголята, пташки та звірята. А я буду дивитися на вас зі свого небесного будиночка. Не забувайте про обіцянки, які ви дали мені. Ось і мої санчата повернулися. Вони вже відвезли ваших нових друзів на їхню батьківщину, в Бельгію. Залишайтеся здорові та щасливі.
Миколай іде з сцени. Театралізоване дійство завершується.
 
А. М. Молнар,
кандидат педагогічних наук
Івано-Франківськ

Немає коментарів. Ваш буде першим!

Передплата на журнал "Зарубіжна література в школах України" - найкращий подарунок для вчителя! Індекс видання 90230