Новорічна ніч Мауглі (фанфік)

Автор: Чубака Роберто, учень 5-го класу Сков’ятинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Борщівського району, Тернопільської області.
Учитель: Гнатюк Марія Іванівна

Сьогодні Мауглі знову блукав джунглями. Він не знав, що шукає і від кого ховається, але якась незрозуміла сила манила його все далі і далі. Багіра вже майже годину ходить за ним назирці, а він вдавав, що не помічає. Може, піти до мудрого Каа? Мауглі довго не умів думати: сказав – зробив. Хлопець швидко розвернувся і побіг до річки. Каа, певно, щойно пообідав, тому розтягнувся на теплому камені. Мауглі одразу помітив широку смугу спини пітона, та поки спускався з гори, Каа підібгав хвоста, скрутився спіраллю і поповз до скелі.
Не кожен помітить вхід до печери, що замаскувався за невеликим водопадом, але Мауглі про це відомо вже давно. Хлопець пробіг крізь холодний душ і опинився у кам’яниці наймогутнішого змія джунглів, але самого господаря не було. Мауглі зрозумів, що усіх своїх секретів Каа йому не відкрив, і тут є ще якийсь вихід, про який він не знає. Розсердившись, Мауглі повернувся назад до водяної стіни, та на хвилинку зупинився: рухлива вода неначе спинилася на мить, і син джунглів побачив себе у хутрі. Мауглі одразу поплескав себе по голому тілу і заспокоївся. Йому здалося, що він перетворюється на вовка. Колись він вважав себе таким, але зараз відчував, що поступово стає людиною. Мауглі простяг руку під потік і жахнувся, бо крізь воду побачив Багіру. Пантера злегка махнула лапою і повернула голову. Мауглі хотів вже йти назустріч названій сестрі, але його насторожило щось блискуче на шиї Багіри. Такого він у неї ще не бачив. Це обвивало шию пантери і, здається, міцно стягувало хутро. Саме там у Багіри залишився рубець від ошийника, коли вона жила з людьми. Про це у джунглях знав тільки він. Мауглі швидко ступив вперед.
Щось сильно холодне враз ніби ошпарило Мауглі, йому перехопило подих, і він не наважувався відкрити очі. Минуло кілька хвилин, а Мауглі все стояв у темряві, а тоді почув знайомий голос:
– Я тебе вважала відчайдухом, а ти виявився лякливим. Попереджав мене Каа, що перехід буде для тебе нелегким, але ти все-таки виріс у джунглях, а не серед слабких людей. До речі, як тобі твоє штучне хутро? Я його сама вибирала.
Мауглі відкрив очі і очманіло оглядав себе. Все його тіло покривало щось незвичне і дуже незручне.
– Люди називають це одягом. Без нього ти б замерз, а ми хочемо тебе не вбити, а нагородити, – пояснила вірна Багіра, яка була весь цей час поруч. Але ще більший подив викликав білий пісок на землі. Мауглі нагнувся, взяв жменю і одразу ж відсмикнув руку, бо вразив неймовірний холод. Мауглі обнюхав дивний блискучий пісок, але нічого не відчув. Страх охопив його, але Багіра добродушно засміялася і почала терпляче пояснювати:
– Це сніг… Сьогодні починається рік правління Змії – кузини нашого Каа. Він вирішив запросити нас із тобою на святковий вечір до самої Мері Поппінс.
Мауглі намагався пригадати, хто така Мері, але його перебила Багіра:
– Ти її не знаєш, вона була у наших краях ще до твоєї появи, вона відома у всьому світі. Це дуже таємнича і впливова жінка у житті тварин і людей, яка не афішує себе. Каа попросив її зустрітися з тобою, а я повинна була допомогти переправитися тобі через портал. Ти вже і сам зрозумів, що ми не в джунглях. Це місце люди називають Україна. Цій країні потрібен захист, тому Мері Поппінс скликала Зміїну Раду саме тут. Ми ще маємо час, тому прогуляємося. Більше ти такої можливості не матимеш.
Ошелешений Мауглі покірно поплентався услід за Багірою, незграбно переставляючи свої ноги, скуті штуками, які Багіра назвала «взуттям». На голові заважало те, що називалося «шапкою». Мауглі змирився з такою шкурою, бо було тепло. Дивна пара проходила місцями без дерев, тварин, а навколо усе світилося і мигало, ніби зорі опустилися на землю. Багіра розповідала про сніг, ліхтарі, музику, будинки, скло, автомобілі. Мауглі було дуже цікаво слухати, інколи він навіть випускав із рук незвичну ліану, якою тримав Багіру біля себе. Пантера пояснила, що у світі людей їй не можна ходити без повідка, бо одразу потрапить у зоопарк або до цирку, а ще гірше – до тісної клітки, у якій живуть люди. Мауглі добре розумів, що Багіра одягнула ненависний ошийник тільки заради нього. Отак вони підійшли до великого дерева, на якому росли дивні блискучі плоди. Багіра звеліла пригнутися і йти слідом. Вона підійшла до стовбура і тричі пошкребла кігтями по корі. Дерево почало сильно крутитися, доки Мауглі не побачив двері.
У кімнаті лунав приємний спів птахів, літали барвисті метелики. На позолочених подушках лежали різні змії, був тут і Каа. Пітон злегка кивнув головою у напрямі єдиної жінки у залі. Мауглі підійшов з Багірою до красуні у синій сукні, підперезаній зміїною шкірою.
Це була Мері Поппінс. Таких очей Мауглі ще не бачив, він не зміг довго дивитися на неї. Так само колись відводили очі від нього, а зараз це зробив він. Мері трохи мовчала, а потім сказала: «Ти майже не змінився. Коли ти станеш батьком, то забудеш цей день, а поки що послухай моїх гостей. Ти можеш дізнатися про свою долю, а рік Змії принесе тобі удачу. Маєш час до 12 години.»
Мауглі прислухався до кожного зміїного пророцтва. Але шипіння перебила Багіра: «Уже час.» Пантера вчепилася за одяг Мауглі і потягнула до фонтана, що був посередині залу. Мауглі нагнувся і побачив себе без одягу та Багіру без ошийника. Пантера швидко штовхнула його у воду, і отямився Мауглі аж у печері Каа. Син джунглів повернувся додому. Багіра сказала: «Тепер я піду. Портал для тебе відкрився один лише раз. Будь тепер розумником. З Новим роком!»
Багіра пішла, а з нею і тривога Мауглі. Мале Жабеня тепер знало, що скоро скине свою шкіру.