Новорічний бал Сніжинок

Автор: Яковишин Іван, учень 5-го класу Сков’ятинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Борщівського району, Тернопільської області.
Учитель: Гнатюк Марія Іванівна

У цей зимовий сонячний день Вітер кружляв у запальному танку з прекрасними Сніжинками. Усі вони давно товаришували, тому із задоволенням розважалися разом.
Якраз цього дня маленька Сніжиночка вирішила ненадовго залишити свою маму – Снігову Хмару – і вирушити у першу свою мандрівку. Пролітаючи повз трьох дорослих Сніжинок, які веселилися із витівником Вітром, мала Сніжиночка почула розмову:
– Як чудово, що незабаром Новий рік! – радісно гукнула одна із Сніжинок.
– Ми всі так довго чекаємо Новорічну ніч! – мрійливо підхопила інша.
– Звичайно, адже всі ми із нетерпінням бажаємо потрапити на щорічний бал Сніжинок! – щасливо закружляла остання.
Маленька Сніжиночка не знала що таке «Новий рік» та «бал», але із радісних личок Сніжинок вона зрозуміла, що це щось приємне. Щоб дізнатися більше, наша знайома Сніжиночка поспішила назад до своєї матері Снігової Хмари. Мама пояснила допитливій донечці:
– Новорічна ніч – це час, коли всі найменші Сніжинки святкують свій перший День народження на Великому балу Сніжинок. Цього року цей бал буде першим і для тебе, моя маленька розумничко.
– Але я зовсім не вмію танцювати. – засмутилася Сніжиночка.
– Не варто впадати у відчай, тобі допоможе племінник нашого родича Північного Вітру – малий Сніговійко. Для нього цей Новорічний бал також буде першим.
У маленької Сніжиночки залишався єдиний день до святкової ночі. Тому, не гаючи часу. Вона поспішила до Сніговійка. Він радо піднявся вище дерев і обережно підхопив Сніжиночку. Вона відчула неймовірне задоволення. Сніговійко подарував їй почуття вільного лету.
Увечері Сніжиночка одягнула свою найкрасивішу, найпишнішу, із блискітками сукню і гайнула до товариства таких самих малих Сніжинок.
Новорічний бал Сніжинок був дивовижним. Всі захоплено кружляли під музику тріо Хуртовини, Метелиці та Завірюхи.
Деякі Сніжинки так стомилися, що були змушені опуститися і відпочити на землі. Але наша Сніжиночка кружляла безперервно. Вона була безмежно щасливою і дуже вдячною своєму юному партнеру Сніговійкові. Навіть непорушні Зорі заздрили їхньому танку.
Проте люди зовсім не помітили першого Новорічного балу маленької Сніжиночки. Вони веселилися у своїх домівках, зрідка відчиняли двері чи виглядали крізь вікно і зачаровано вигукували:
– Ну і віхола здійнялася сьогодні!

Черговий номер

Зміст №6, 2018

Редакційна вітальня «Мене надихають діти». Ексклюзивне інтерв’ю Ольги Горобченко. . . . . . .2 Фахові проблеми Практика роботи …

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”