Переклад з російської мови уривка з поеми О.С. Пушкіна «Руслан і Людмила»

Автор перекладу: Свирида Кароліна, учениця 9-А класу Мукачівської СЗОШ І-ІІІ ступенів №4
Мої захоплення: вивчаю іноземні мови, багато читаю, інколи пробую поєднати одне з іншим (читаю в оригіналі).
Вчитель зарубіжної  літератури: Білак Андріана Валеріївна

«Руслан і Людмила»

Но, страстью пылкой утомленный,
Не ест, не пьет Руслан влюбленный;
На друга милого глядит,
Вздыхает, сердится, горит
И, щипля ус от нетерпенья,
Считает каждые мгновенья.
В унынье, с пасмурным челом,
За шумным, свадебным столом
Сидят три витязя младые;
Безмолвны, за ковшом пустым,
Забыты кубки круговые,
И брашна неприятны им;
Не слышат вещего Баяна;
Потупили смущенный взгляд:
То три соперника Руслана;
В душе несчастные таят
Любви и ненависти яд.
Один — Рогдай, воитель смелый,
Мечом раздвинувший пределы
Богатых киевских полей;
Другой — Фарлаф, крикун надменный,
В пирах никем не побежденный,
Но воин скромный средь мечей;
Последний, полный страстной думы,
Младой хазарский хан Ратмир:
Все трое бледны и угрюмы,
И пир веселый им не в пир.
Вот кончен он; встают рядами,
Смешались шумными толпами,
И все глядят на молодых:
Невеста очи опустила,
Как будто сердцем приуныла,
И светел радостный жених.
Но тень объемлет всю природу,
Уж близко к полночи глухой;
Бояре, задремав от меду,
С поклоном убрались домой.
Жених в восторге, в упоенье:
Ласкает он в воображенье

***
Та, пристрастю палкою стомлений,
Не їсть, не п’є Руслан закоханий
На друга мило погляда
Зітхає, сердиться, пала
І щіпля вус він з нетерпіння,
Рахує миті кожної склепіння
У смутку з пахмурним чолом
За тим весільним, за столом
Сидять три вітязі млоді
Безмовні, за ковшем пустим
Забуті кубки кругові
І неприємна їм брашна.
Не чути віщого Бояна
Сховали свій бентежний погляд –
То 3 суперники Руслана,
Ховаючи нещасні у душі,
Трунок ненависті й любові.
Один – Рогдай,небоязкий вояка,
Мечем роздвинувший краї
Багатих київських полів.
Другий – Фарлаф, крикун пихатий
Ніким він на бенкетах нездоланний
Та воїн він скромний між мечів.
Останній, повний пристрасної думи,
Юнак хозарський хан Ратмір
Всі троє блідні та понурі
Й бенкет гучний не в радість їм.
Кінець настав,встають рядами
Змішались в тисняві гучній
Всі погляда на молодих:
Наречена очі опустила,
Неначе серцем зажурилась
І світлий радісний жених
Та тінь укриє всю природу
Вже близько північ та глуха
Бояри, що від меду засина
З поклоном розійшлися по хатах
Наречений в захваті п’янкім
Ласкає він у своїй уяві

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь