Принц Лускунчик у країні Фруктів!

Автор: Cолонько Андрій, учень 6-А класу Маньківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Черкаської області
Учитель Ольга Захарівна Северин

Минув рік після того, як принц Лускунчик (близькі друзі звали його Енсі) переміг щурячого короля. Люди жили в мирі та спокої.
Одного дня принц вийшов на прогулянку. Замріявшись, він не помітив, як забрів до незнайомого місця. Енсі вирішив іти назад, але перед ним постала дивна на вигляд людина, одягнена в чорну мантію. Йому спало на думку, що це – Маг. Стало моторошно, однак не міг зрушити з місця, а так хотілося якнайшвидше піти звідси. Незнайомець заговорив до нього:
– Я можу передбачити твою долю.
Принц відмовлявся, але Маг настирливо пропонував свою послугу. Ноги Енсі були, як кам’яні, він не міг іти, тому знехотя погодився. Маг передбачив, що юнак попаде в країну Фруктів. Від здивування Лускунчик викрикнув, що цього не буде, адже на його долю і так випало багато чого магічного… Поки він обурювався, маг дивним чином зник. Наступного дня принц прокинувся не в своєму ліжку, а в якомусь дивному лісі з гігантськими фруктами. На деревах росли великих розмірів банани, авокадо, на пальмах – мега-кокоси, а на землі – мега-гарбузи, все що хочеш…
Принц зрозумів що передбачення здійснилося.
А тим часом у містечку, з якого пропав Лускунчик, коїлось щось дивне. Повсюди снували кам’яні воїни, мирні жителі були у відчаї, адже чужинці – повсюди. Вони захопили палац принца. А на трон посів той самий Маг.
Країна Фруктів – дивовижна, наповнена райськими ароматами. Це був острів, який по своїй формі нагадував велетенського банана. Принц, обійшовши його, зрозумів, що він безлюдний. Занепокоєння зростало, хотілося якнайшвидше повернутися назад – до палацу. Лускунчик змайстрував плота, щоб добратися до іншого берега, але той не витримав принца – поламався. Все, що він робив – ламалося. Щось тут не так, зрозумів, що без чиєїсь допомоги не обійтися. Енсі вірив у чудеса, а тим більше перед Різдвом, тому пішов на пошуки чогось, що могло б допомогти повернутися назад.
Час спливав, у місті панував хаос, ходили чутки, що Маг бере людей у рабство. Зниклих відправляв на будівництво Вежі магії, у якій створював кам’яних воїнів і навчав своєму мистецтву. У нього була страшна таємниця, він і його армія – носії страшного прокляття: від яскравого жовтого кольору неодмінно загинуть, тому все його оточення було темне, сіре. Власними чарами зробив так, щоб сонечко ніколи не виглянуло із-за хмар…
А на острові принц зробив для себе хатинку, яка чомусь не зламалася. Кожного ранку він обходив уже знайому місцевість, збирав овочі та фрукти на їжу. Через деякий час зрозумів, що ламається лише те, що може допомогти йому втекти з острова, тому чекав дива. І воно не забарилося. У цій країні завжди світилося сонечко, а тут нізвідки з’явилася темно-синя хмара. Вона весь час темнішала і… з неї випав юнак. Хлопця звали Едді. Він розповів про свою зустріч з Магом, кам’яними воїнами, про те, як відмовлявся будувати вежу, і таким чином опинився тут. Едді – посланець Духа Різдва. Хлопці швидко здружилися і почали планувати втечу з країни Фруктів.
Едді мав золоті руки. Він дуже швидко змайстрував корабля. Але без магії і тут не обійшлося. Потрібні вітрила, ними стали гігантські листки бананової пальми. Вони і допомогли хлопцям відпливти з острова.
За час перебування тут, весь одяг Лускунчика увібрав так багато яскравого жовтого кольору, що випромінював незвичайне сяйво, яке постійно засліплювало очі Едді, тому принц носив на собі листки з бананової пальми.
До Різдва залишилося сім днів. Принц і Едді розуміли, що тільки Дух цього величного свята допоможе їм перемогти Мага. Пливли п’ять днів. І ось нарешті… Що це… Скрізь морок.
Друзям важко рухатися в темряві, вони не знали куди йти. Тоді Принц зняв бананові листки, від нього у різні боки розходилося сліпуче сяйво. Там, де проходив Енсі, все оживало, розцвітало.
Нарешті, дійшли до місця, де височіла Вежа магії. Її охороняло кам’яне військо. Але щось дивне коїлося з воїнами – вони при сяйві принца розсипалися, і ніякі магічні здібності їм не стали в пригоді. Так вони здолали військо.
Маг не надіявся на повернення Лускунчика і не міг навіть уявити, що сам же й відіслав принца на острів, з якого той приніс йому погибель. Пророцтво здійснилося. Все кругом засяяло. Маг зник назавжди.
Настало Різдво. Жителі міста разом усе підготували до свята. Вони були щасливі, а Вежа магії перетворилася на Вежу цікавих книг. Так люди залишилися жити в спокої та радості.

Черговий номер

Зміст №6, 2018

Редакційна вітальня «Мене надихають діти». Ексклюзивне інтерв’ю Ольги Горобченко. . . . . . .2 Фахові проблеми Практика роботи …

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”