Тема знедолених у романі Ф.Достоєвського «Злочин і кара»

Автор: Грижимайло Ольга Миколаївна, вчитель зарубіжної літератури ліцею «Інсайт» Вознесенської міської ради Миколаївської обл.
Презентація до уроку

Grijimaylo_Dostoevsky

Мета літературної освіти:
 Завдання:
· показати, що Петербург у романі не тільки фон, але й «дійова особа роману», яка доводить людей до безумства та злочинів; наблизити учнів до героїв даної книги, зробити роман прозорішим і допомогти зрозуміти вчинки, життя знедолених та ображених героїв роману, їх правду, зробити правильні висновки.
· формувати навички аналізу художнього твору;
· розвивати логічне мовлення, особистий творчий потенціал та потенціал учнів, необхідний для самовдосконалення та самореалізації;
· виховувати толерантність, прагнення до активної багатогранної життєвої позиції, свідоме ставлення до вибору життєвого шляху.
Змістові лінії літературної освіти:
аксіологічна, комунікативно – мовленнєва, діяльнісно – організаційна.
Компетенції учня-читача:
аксіологічна, читацька, когнітивна, літературознавча,комунікативно-мовленнєва, діяльнісно – операційна.
Тип і різновид уроку: урок вивчення та аналізу художнього твору.
Форма уроку: урок-дослідження
Літературно – мистецькі зв’язки: фрагменти художнього фільму «Злочин і кара» (2007), ілюстрації до роману художників М. Шемякіна, Д. Шмарінова, І. Глазунова, А. Єпишина.
Наочні засоби навчання: презентації, ілюстрації до твору.
Епіграфи:низкие потолки и тесные комнаты душу и ум теснят!

Человек – вот тайна, которой я занимаюсь всю жизнь
Ф. Достоєвський

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань
Учитель. Сьогодні ми з вами продовжимо дослідження творів класичної літератури 19 століття.
Слайд 1. «Асоціативні малюнки». Погляньте на колажі, які створені за асоціаціями-малюнками до вивчених творів, серед трьох знайдіть той, який відповідає темі нашого уроку (колаж, до роману «Злочин і кара» Ф. Достоєвського).
(інші колажі, створені за матеріалами творів Стендаля «Червоне і чорне» та Оноре де Бальзака «Гобсек»).
Слайд 2. «Словесні асоціації – хмаринка тегів». Ви бачите хмарка тегів до твору Достоєвського.
Хмаринка тегів — візуальне представлення створених користувачами тегів для описання змісту веб-сайта. Зазвичай, теги є простими словами, а важливість тега відображається зміною розміру шрифта або кольору.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
– Скажіть, чи цікавий вам роман «Злочин і кара»?
– Чи здатні сьогоднішні учні зрозуміти біль письменника?
Так, це не секрет, що до цього твору, порушених у ньому проблем, більшість старшокласників ще не доросла, класика, як вважають сьогоднішні діти, в більшості своїй, немає ніякого відношення до сьогоднішніх реалій життя. Чи так це? Цей твір вивчали ще ваші батьки, вивчають ваші однолітки у різних куточках України, і звичайно Росії. А ось феномен, який важко розгадати: для багатьох американців Достоєвський – це російський письменник №1вже понад 150 років, його роман це свого роду «Психологічний Голівуд».
Слайд 3. Сам автор написав у записній книзі 1880 року: «Меня зовут психологом: неправда, я лишь реалист в высшем смысле, т. е. изображаю все глубины души человеческой».

ІV. Оголошення теми, мети та завдань уроку.
Отже, сьогодні ми «зануримося» у роман великого класика і переконаємося, чому Достоєвський сказав: «Человек – вот тайна, которой я занимаюсь всю жизнь». Слайд 4.
Слайд 5. Завдання сьогоднішнього уроку: наблизити до вас героїв даної книги, зробити роман прозорішим і допомогти зрозуміти вчинки, життя знедолених та ображених героїв роману, їх правду, зробити правильні висновки.

 V. Сприйняття учнями навчального матеріалу.
Учитель. Образ Петербурга займає особливе місце у творчості Достоєвського. Це не тільки місце дії на фоні якого розгортаються події, а й своєрідний «герой» роману.
– Чи можна сказати, що Петербург має «два обличчя»? Слайд 6.
У Петербурга Достоєвського – 2 обличчя. Одне – створене геніальними архітекторами, що і досі вражає своєю вічною красою і вишуканістю.
До речі, перший Петербург раніше любили відвідувати учні під час екскурсій до Північної столиці, у тому числі і наші земляки. Спитайте у своїх батьків, кому з них довелося побувати у цьому величному місті.
І ми з вами здійснимо віртуальну подорож цим славним містом.
Звучить музика із кінофільму «Бандитський Петербург» та демонструються видатні місця Петербурга
(відеоряд)
Город пышный, город бедный,
Дух неволи, стройный вид,
Свод небес зелёно – бледный,
Сказка, холод и гранит, – писав О. Пушкін.
Ф. М. Достоєвский у повісті «Білі ночі» (1848 р.) так описував це місто:
“…есть в Петербурге довольно странные уголки. В эти места не заглядывает тоже солнце, которое светит для всех петербургских людей, а заглядывает какое-то другое, новое, как будто нарочно заказанное для этих углов, и светит на всё иным, особенным светом. В этих углах <…> выживается как будто совсем другая жизнь, не похожая на ту, которая возле нас кипит, а такая, которая может быть в тридесятом неведомом царстве, а не у нас, в наше серьезное-пресерьезное время. Вот эта-то жизнь и есть смесь чего-то фантастического, горячечно-идеального и вместе с тем <…> тускло-прозаичного и обыкновенного, чтоб не сказать: до невероятности пошлого”,
Зі сторінок роману «Злочин і кара» перед нами постає Петербург, позбавлений архітектурної краси, де живуть його знедолені герої.
Автор указує на безліч причин, що обумовлюють знедоленість людей. Впливає все, навіть місце, де людина живе. Коли Достоєвський писав свою книгу, він жив у тій частині Петербурга, де мешкали чиновники, торговці, студенти. Тут, у холодному осінньому тумані і спекотному літньому пилу петербурзьких вулиць і провулків, виник перед ним образ бідного студента.
Знайдіть цитати, з яких видно, як автор змальовує місто.
Н-д, «… На улице жара стояла страшная, к тому же духота, толкотня, всюду известка, кирпич, пыль и та особенная летняя вонь, столь известная каждому петербуржцу, не имеющему возможности нанять дачу… Нестерпимая же вонь из распивочных, которых в этой части города особое множество, и пьяные, поминутно попадавшиеся, … довершили отвратительный и грустный колорит картины …»
Учитель. Яке враження викликає Петербург уже з перших сторінок роману? (похмуре, гнітюче, жахливе, депресивне).
Учень-дослідник. Ф. Достоєвський широко використав топографію Петербурга в описі місць свого роману. Тому його герої «живуть» за реальними адресами:
Будинок Раскольнікова – вул. Гражданська, 19/5;
Будинок старухи-лихварки – канал Грибоєдова, 15/104;
Будинок Соні – канал Грибоєдова, 13/73.
– Який шлях подолав Раскольников до будинку старої лихварки?
Слайд 7.
До речі, у серпні 2012 року відомий петербурзький краєзнавець та історик Лев Лур`є презентував путівник «Петербург Достоєвського», один з п`яти маршрутів присвячений героям роману «Злочин і кара».
Уривки із інтерв`ю Л. Лур`є з журналістами.
– Как вы ощущали себя, когда писали эту книгу и ходили по местам Достоевского?
– Петербург Достоевского довольно грустный город. Он был таким и остается. Я много ходил по этим маршрутам еще в юности. Поразительно, насколько места, связанные с автором “Преступления и наказания”, не менялись! Наибольшее количество бомжей находится на Сенной площади и у памятника Достоевскому на Владимирской площади.
Правнук писателя поделился своими наблюдениями:
– Как-то, побывав у “дома старухи-процентщицы”, я забрел в соседний двор, где оказался старый узкий колодец и висел кусок веревки. Вспомнились мысли Раскольникова покончить с собой, которые он потом отогнал. Вот, пожалуйста, место, где он мог бы повеситься. У меня была полная уверенность, что Федор Михайлович в свое время, идя к портному перелицовывать свою одежду, заглянул в этот дворик, увидел колодец и внес эту картинку в свой роман.
Учитель. Можливо, лише вулиці такі неохайні і сморідні? Слайд 8.
Давайте заглянемо до помешкань наших героїв, невже й вони є «страшними декораціями роману».
Знайдіть цитати у творі:
Комірки Раскольнікова (1 група)
«Каморка его приходилась под самою кровлей высокого пятиэтажного дома и походила более на шкаф, чем на квартиру».
Кімнати Мармеладових (2 група)
«Маленькая закоптелая дверь в конце лестницы, на самом верху, была отворена. Огарок освещал беднейшую комнату шагов в десять длиной; всю ее было видно из сеней. Все было разбросано и в беспорядке, в особенности разное детское тряпье».
Кімнати Соні (3 група)
«Сонина комната походила как будто на сарай, имела вид весьма неправильного четырехугольника, и это придавало ей что-то уродливое. Во всей этой большой комнате почти совсем не было мебели. Желтоватые, обшмыганные и истасканные обои почернели по всем углам; должно быть, здесь бывало сыро и угарно зимой. Бедность была видимая; даже у кровати не было занавесок».
Не кращими змальовуються і місця, де опиняються наші герої. Слайд 9. Наприклад, пивна (распивочная) – страшний символ міста, який з холодною байдужістю поглинає людські життя, (зокрема життя Семена Мармеладова).
Що спільного в описах інтер’єру приміщень?
(убозтво, бідність, злиденність, нужденність, приниженість, безвихідь)
– Як впливає така обстановка на душевний стан людини, яка мешкає в ній?
(відповіді учнів).
Зізнаючись Соні у вбивстві, Раскольников сказав: «… низкие потолки и тесные комнаты душу и ум теснят». І не тільки тіснять, але й спонукають до скоєння злочину.
Отже, у романі «Злочин і кара» Ф. М. Достоєвський зображує страшну картину життя людей Росії середини XIX століття. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним та здавленим власним безсиллям і безправ’ям. Простій людині в Петербурзі немає місця, тому вона занурюється у «сморід розпивочних». Залишаючи гомінливі вулиці, автор веде нас до будинків, де живуть його герої. На мить відкриваються двері в чуже життя, сповнене відчаю. Страшно жити в «труні», яку арендує Раскольников, у «потворному сараї» Соні і в «прохолодному кутку», де мешкає Мармеладов, і в окремому номері, «задушливому і тісному», в якому проводить свою останню ніч перед самогубством Свидригайлов. Доля «маленьких» людей, які мешкають у таких квартирах — з вічними злиднями — страшна. У романі зображено багато «маленьких» людей, придушених біднотою. Вони жертвують собою заради добробуту близьких. Світ, у якому живуть герої Достоєвського, — світ «принижених і ображених», світ знедолених.
Знедолені. Який корінь цього слова? Доля. А що таке «доля»?
За народними уявленнями, доля – це щось незмінне, таке, що надається кожній людині від народження. Синонімами цього слова є слова рок, фатум, фортуна. Слайд 10. Погляньте на картину «Доля», це богиня долі – Фортуна, такою її малювала людська уява. У народі багато прикмет, афоризмів, пов’язаних з долею, н-д, «кому щастя, тому й доля», «спи, доню, нехай тобі доля росте», не раз хитнула доля терезами», «свою долю не обійдеш, ні конем не об’їдеш».
– Кого називають знедоленими?
– Кого з героїв роману можна назвати знедоленими?
(Раскольніков, Мармеладов, Катерина Іванівна Мармеладова, Соня та інші діти Мармеладових, Дуня, Пульхерія Олександрівна, Свидригайлов, Лизавета та інші).
Вправа «Упізнай героїв за їх портретами». Слайд 11.
– “… Это была скромно и даже бедно одетая девушка, очень еще молоденькая, почти похожая на девочку, со скромною и приличною манерой, с ясным, но как будто несколько запуганным лицом. На ней было очень простенькое домашнее платьице, на голове старая, прежнего фасона шляпка.. ” (Соня Мармеладова)

– “… с прекрасными темными глазами, темно-рус, ростом выше среднего, тонок и строен.. Был до того худо одет, что иной, даже привычный человек, посовестился бы днем выходить в таких лохмотьях на улицу”. (Родіон Раскольніков)

– “… лицо ее все еще сохраняло в себе остатки прежней красоты, и к тому же она казалась гораздо моложе своих лет.. Волосы ее уже начинали седеть и редеть, маленькие лучистые морщинки уже давно появились около глаз щеки впали и высохли от заботы и горя, и все-таки это лицо было прекрасно”. (Пульхерія Олександрівна).

– «Высокая, неуклюжая, робкая и смиренная девка, чуть не идиотка, 35-ти лет, бывшая в полном рабстве у сестры своей, работавшая на нее день и ночь, трепетавшая перед ней и терпевшая от нее даже побои». (Лизавета)

– “Это был человек уже за пятьдесят, среднего роста и плотного сложения, с проседью и с большой лысиной, с отекшим от постоянного пьянства желтым, даже зеленоватым лицом и с припухшими веками, из-за которых сияли крошечные, как щелочки, но одушевленные красноватые глазки”. (Семен Захарович Мармеладов).

– Що «говорять» портрети про своїх героїв?
Тестове завдання «Життя Мармеладова» (у форматі Excel)
(відповіді: 1) У пивній. 2) Семен. 3) 50. 4) 5. 5) Забавник. 6) Уважно. 7) Соня. 8) 6. 9) «Хуторок». 10) Драдедамовий. 11) Зелений. 12) Очі дружини.)
(Драдедам – один из самых дешевых видов сукна в XIX веке. Представлял собой шерстяную ткань полотняного переплетения с ворсом и использовался в среде городской бедноты.)
– Мармеладов, як і інші герої Достоєвского усвідомлюють, що перебувають у безвихідному становищі.
Але найстрашніше, коли в цій безодні опиняються діти. Слайд 12.
– Як складається доля дітей Мармеладових? А як могла скластися?
– Що можна сказати про Соню, яка сама ще зовсім юна?
– Навіщо автор вводить образ зганьбленої дівчини, яку побачив на бульварі Раскольников?
Вправа «Схема-коло «Світ роману та його герої»». Слайд 13. Знайти ключове слово до вказаних героїв твору.
(Раскольников – бунт, Соня – віра, Катерина Іванівна – протест, Порфирій Петрович – справедливість, Мармеладов – приреченість, Свидригайлов – порок, Разуміхін – чесність, Лужин – гроші).
Автор переконує, що, залишаючись у цьому суспільстві, приймаючи його закони, неможливо знайти вихід. Або таким виходом стає скоєння злочину. Слово «злочин» означає чинити зло. Майже всі герої роману скоїли якесь зло, переступили певну межу. Та найбільшим грішником вважається Раскольніков.
Рольова гра «Я – Раскольніков».
Монолог учня від імені героя. На екрані демонструються уривки з фільму «Злочин і кара».
Робота з підручником. Написати тези «Раскольников і його теорія»
– Моральний злочин проти самого себе, злочин Раскольникова – своєрідний тест на вищий ранг. «Чи твар я тремтяча чи право маю? Воша я чи людина?»; внесення змін в життя людства окремими особистостями ніколи не давало позитивних результатів;
– у Раскольникова було занадто багато людського, щоб стати Наполеоном (жаліє зганьблену дівчину, матір, сестру; співчуває Соні, Катерині Іванівні, Мармеладову; здатний любити);
– покарання Раскольниковим самого себе за перевірку своєї теорії; намагаючись підняти себе у своїх очах над людьми, утворює психологічну стіну між собою і ними, і ця самотність руйнує його.
– Усвідомлення Раскольниковим під впливом вчинків Соні Мармеладової необґрунтованості своєї теорії: побачив в Соні не «тремтячу, твар», не смиренну жертву обставин, а людину, самопожертва якої спрямована на порятунок тих, хто гине, на дієву турботу про близьких;
– можливість воскресіння Раскольникова для нового життя під впливом Сониної любові.
Як бачимо, незвичайний злочинець Родіон Раскольников – головний герой роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара». Злочин – убивство лихварки – він чинить під впливом створеної ним системи ідей. Теорія Родіона Раскольникова – зародження і формування її під впливом соціальної несправедливості; поділ Раскольниковим людей на два типи: нижчих, або «матеріал», і «вищих», подібних до Наполеона, «володарів долі»; нижчі люди – мовчазно і покірно підкоряються заздалегідь встановленому порядку, «володарі долі» – сміливо постають проти звичаїв, що існують, зухвало порушуючи суспільні норми моралі, не зупиняючись перед насильством і злочином.
Завдання «Зв’язки між літературними героями».

– На кого з героїв вивчених творів схожий Раскольніков?
Слайд 14. (на Жульєна Сореля, н-д, у ставленні до наполеонізму, та все ж вони дуже різні, фінал життя Раскольнікова – духовне відродження, надія на майбутнє)
Хвилинка-релаксації. Звучить музика К. Сен-Санса із «Карнавалу тварин». Учні заплющують очі, розслаблюються, потім повільно встають, піднімають руки догори, і повільно з`єднують їх. Під музику звучить текст –
«Ця мелодія дуже гармонійна, вона зовсім не співпадає із станом душі Раскольникова. Ця мелодія тепла, вона ніби закликає з`єднати наші руки, відчути, що хтось є поряд. А якою важкою була самотність Раскольникова після скоєного злочину!»
Вправа «Займи позицію»
– Яке ваше ставлення до Раскольнікова?
Я тебе, Раскольніков, (жалію, ненавиджу, виправдовую, зневажаю, співчуваю (тобі) чи щось своє).
– Чи є Раскольнікови серед нас?
– До яких висновків нас, сучасних читачів, приводять думки, які висловив Достоєвський у романі.
Слайд 15. – Зачитаю вам думку артиста Георгія Тараторкіна, виконавця ролі Раскольнікова у фільмі «Злочин і кара» (1969 р.): «Мы живём в сложное драматическое время … в мире кров льётся направо и налево. Как часто затирается её цена!. Но нельзя, чтобы затиралась! Нельзя, чтобы в нашем мире кем бы то ни было утверждалось право на собственную избранность, исключительностьт, раскольниковское право на насилие. В современном прочтении романа, мне кажется важно почеркнуть, что ни один человек не освобождён от законов морали и нравственности».
Знаходимо зв’язки між видами мистецтв.

– Режисер А. Кулиджанов для свого фільму «Злочин і кара» відмовився від кольорів. Фільм – чорно-білий. Чому ? Як ви оцінюєте такий вибір?

Учитель. Кожен з героїв, які оточують Раскольникова, в більшій чи меншій мірі розкривають якусь рису головного героя, проводяться певні паралелі, які складають своєрідну систему двійників. Хто є «двійниками» Раскольникова в романі? Так, це: Лужин, Лебезятников і Свидригайлов. Лужин – егоїзм, Лебезятников – нігілізм, Свидригайлов – людське свавілля, вседозволеність.
– Чим страшні «двійники»? (Вони вважають, що їм все дозволено. Кожен із них – це втілення ідеї Раскольникова про «надлюдину»).
Учитель. А що означають імена наших героїв?
Дослідження про символіку імен у романі.
Ф. Достоєвський використовує у романі традицію «говорящих» імен.
Раскольников.
Прізвище вказує на явище розколу і нагадує про розкольників. Розкол у свідомості, душі героя приводять його до створення власної теорії.
Варто підкреслити, що це прізвище у романі майже не вживається, коли мова йде про матір та сестру головного героя.
Ім`я героя також не є випадковим. Родіон – особливе значення «родина», «родимый».
Що означає по-батькові – Романович? Ім`я Роман в перекладі латинської – «римлянин», а з древньогрецької означає «міцний», «сильний». Дослідники роману звертають увагу на трикратне повторення літери «Р» в ініціалах героя, яке надає особливе звучання і підсилює значення складових цього загадкового трикутника: Родина – міцний римлянин – розкол.
Мармеладов. З цим прізвищем прямих асоціацій з православною семантикою немає. Буквально «мармелад» – м`який, той, який не можна довго зберігати, дуже солодкий продукт. Основні якості мармеладу, особливо м`який відповідають рисам характеру героя.
Соня. Софія – мудрість. Частіше у романі зустрічається: Соня, Сонечка, цим підкреслюється її дитячість. Раскольников називає героїню на початку (навіть про себе) Софією Семенівною, ніби визнаючи недитячу мудрість маленької героїні.
Лужин. Прізвище, як і герой, асоціюється з мілким брудним водоймищем: якщо потрапити в калюжу, можна забруднитися, захворіти, наслідки можуть бути найнеприємнішими.
Отже, бачимо, що імена героїв несуть певну енергетику своїх героїв, відповідають їхнім вчинкам і характеру.
Завдання. «Буквений портрет». Через знакову систему букв намалюйте душевний портрет Родіона і Соні.
РОДІОН (рятівник дітей, розумний, розсудливий, обдарованість, озлоблений, оновлення, душевність, довірливість, доброзичливість, інтелігентний, імпульсивний, образливість, ненависть, насилля, наполеонізм).
СОНЯ (страждання, саможертовність, осмисленість, непорочність душі, займенник «я», що виражає цілісність особистості.

VІ. Підсумки. Рефлексія
Учитель. Як бачимо, причина знедоленості у кожного з героїв своя, але їх об’єднують страждання, від яких вони потерпають, з якими вони борються. Хтось переможе, а хтось опустить руки … Хто винен у тому, що людина немає долі? Бог? Сама людина? Її оточення? Чи може знедолена людина зберегти людські риси? Якщо ні, то як ставитись до неї? Ці питання хвилюють не тільки Достоєвського, вони є вічними. Засуджувати когось найлегше. У народі кажуть: «Кто из Вас, осуждающих, без греха, пусть первый бросит в меня камень». Слайд 16. «…Любите человека и во грехе его, ибо сие уже подобие божеской любви и есть верх любви на земле…», – писав Ф. М. Достоєвский. Спробуйте зрозуміти знедолених людей. Можете їм допомогти – допоможіть. Саме так і робить Раскольников, коли віддає останні гроші Мармеладовим, хоча й розуміє, що ці гроші їх не врятують. Не можете – живіть своїм життям, але завжди пам’ятайте, що навколо вас є люди, яким, можливо, погано. Психологи вважають, що людині, яка перебуває в скрутному становищі, не можна говорити «виходу немає», потрібно говорити «вихід поруч».
Учитель. Послухайте вірш сучасного поета Віталія Іващенка.
Читає учениця.
Людські долі зрозуміти хочу:
Плавці чи трісочки у морі ми?
Плавці пливуть, куди захочуть,
Жбурляє й крутить трісочки в пітьмі.
Плавцю потрібні м’язи й сила волі.
Чому ж одним дано, а іншим ні?
Чи вищі сили визначають долю?
Чи чинники вирішують земні?
Віддаючи належне Долі й волі,
Проблему треба вирішить одну:
Я – трісочка у буряному морі?
Чи я – плавець? Де хочу, там пливу?

Учитель. Пам’ятайте, наша доля є тільки нашою і тільки ми є будівниками свого щастя.
Чим був для вас сьогоднішній урок літератури: працею, відкриттям, пізнанням, відпочинком, роздумами.
Дякую за співпрацю

VІІ. Домашнє завдання:
1. Виконайте тестові завдання.
2. Підготуйте повідомлення «Символіка назви роману».
3. Напишіть власний епілог роману.

Черговий номер

Зміст №6, 2018

Редакційна вітальня «Мене надихають діти». Ексклюзивне інтерв’ю Ольги Горобченко. . . . . . .2 Фахові проблеми Практика роботи …

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”