в школах України

Біле ведмежатко з червоним бантиком

Автор: Смоляк Павло, учень 5-го класу Сков’ятинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Борщівського району, Тернопільської області.
Учитель: Гнатюк Марія Іванівна

Був собі один хлопчик Дениско, жив він сам. Минав вже третій рік з того часу, коли хлопчик випадково заблукав у лісі і загубився від своїх батьків. Відшукати свою домівку самостійно Дениско не міг, тому йому доводилося поневірятися, просити допомоги у добрих людей.
Скоро буде третя Новорічна ніч, яку він буде святкувати не в затишному будинку, а біля міської ялинки, але жодного разу подарунка там Дениско для себе не знайшов. А ось недавно на вулиці йому потрапила до рук листівка із Дідом Морозом, який несе мішок з подарунками, а звідти виглядає чудове біле ведмежатко з червоним бантиком на шиї. Денискові малюнок дуже сподобався, але він не вірить у Діда Мороза, тому що не отримав від нього жодного подарунка. Сьогодні він знову переконається в тому, що Діда Мороза в його житті не існує.
І все-таки хлопчик захоплено розглядав малюнок із зображенням Діда Мороза, що ніс білосніжного ведмедика із червоним бантом. Кому дістанеться цей подарунок? Звісно ж, не йому, але Денискові так хотілося, щоб це симпатичне ведмежатко дісталося йому.
Хлопчик так довго вдивлявся у малюнок, що стомлені очі поступово заплющувалися, і згодом Дениско поринув у глибокий сон. Судячи з його обличчя, хлопчикові снилося щось приємне, але коли він прокинувся, то зміг згадати лише слова якогось незнайомця: «Це ведмежатко вкаже тобі шлях до батьків».
Це пророцтво міцно засіло в його думках. Проте скоро буде північ, тому Дениско, як завжди, поспішив до новорічної ялинки. Час був пізній, на вулиці було безлюдно. Біля вхідних дверей якогось будинку щось біліло. Денис підійшов ближче і побачив невеликий пакунок. Можливо, господарі загубили його? Рука хлопчика впевнено потягнулась до дзвінка. Через деякий час на порозі з’явилася служниця. Вона розповіла, що її господарі вже третій рік у новорічну ніч роздають безпритульним дітям подарунки. А цей останній пакунок дістанеться цього року Денису за його чесність і порядність. Хлопчик знітився, але добра жінка запросила його в будинок, обігріла, помила, розчесала кучеряве, але заплутане волосся, нагодувала і вклала спати. Поряд із ліжечком служниця залишила пакунок із подарунком.
Хлопчик міцно заснув. Сьогодні до нього приходили тільки хороші сни. Але несподівано Дениско прокинувся і став похапцем розгортати подарунок. Його здивуванню не було меж, коли він побачив у коробці білосніжне ведмежатко з червоним бантом.
Там була і листівка, на якій Дід Мороз тримав на плечі свій червоний лантух. Дивним було те, що ведмедик з мішка вже не виглядав, а намальований Дід Мороз весело підморгував.
Проте Денис не зрадів, а голосно розплакався, бо іграшка потрапила до нього, та батьків він так і не зустрів. Від цього голосного плачу прокинулися господарі. Вони вже прочинили двері, але в кімнату не входили, а пильно розглядали хлопчика.
Але це тривало лише мить, бо враз до дитячого плачу додалися сльози дорослих. І господар, і господарка плакали від щастя. Нарешті доля повернула їм загубленого сина. А Дениско повернув у свої життя Діда Мороза.

Черговий номер

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”


×
Exit mobile version