в школах України

Лист Коту

Автор: Аліса Шандригіна, учениця 5-А класу Миколаївської школи №22
Вчитель: Ірина Олександрівна Ткач
Вчитель про ученицю: Аліса – творча дитина з розвиненою фантазією і художніми здібностями, переможниця обласних конкурсів малюнків, учасниця конкурсів читців, активна учасниця громадських акцій. Цей твір – одна з її літературних спроб.

Доброго дня, шановний пане Кіт!
Отримавши нагоду написати листа улюбленому літературному героєві, я обрала саме Вас! А надихнув мене на написання цього листа Вступ до поеми Олександра Пушкіна «Руслан і Людмила». Упевнена, що це була одна з найщасливіших подій у моєму житті, адже читання викликало неповторні почуття, надихнуло мене на нові думки, якими я хочу поділитися з Вами!
У моїй уяві Ви виникли як Учений, а це дуже дивно як для кота. Чесно кажучи, навчання мені самій дається не зовсім легко, але я стараюсь. Тому до всього «вченого» я ставлюся з великою повагою. Розумний Лис, Білий Кролик із творів
А. де Сент-Екзюпері й Л. Керролла – теж видатні постаті. Вони здивували мене своїми розумовими здібностями й життєвою обізнаністю у світі людей. Але Ви – особливий. Ваша поважна вченість мені здається інша. Я відчуваю, що вона є простою і водночас складною, дуже близькою мені, але й далекою (адже мені ще стільки потрібно прочитати!), ласкавою й суворою (адже знання попереджають і одночасно роблять нас дорослішими). Недарма для Вас повісили на дубі золотого ланцюга – це прояв шани до Вашої вченості! Оно скільки казок Ви знаєте! Русалка, Баба Яга, Кощій, Лісовик, Чаклун, Царівна, Королевич, богатирі – усіх Ви знаєте, про кожного можете розповісти! Напевно, це саме Ви й розповіли про них Пушкіну, а він уже – нам, своїм читачам?
От і мені дуже хочеться знайти той дуб край лукомор’я, де Ви мешкаєте, зануритися у Вашу м’яку шубку і послухати Ваші казки. Мені здається, ми з Вами стали би найкращими друзями!
Де Ви навчалися і стали ученим, доводиться тільки уявляти. Та мені здається, що у Вас була мама, або бабуся, або ж няня, як у самого Пушкіна, яка навчила Вас усієї тієї мудрості, якою Ви поділилися з іншими. Усі герої, про яких ви розповіли, прийшли з народних казок. Я побачила, що у кожного з них є своє завдання у казках. Люди створили їх давним-давно, щоб показати, де добро, а де зло, як чинити гарно, а як – погано, де правда, а де кривда.
Проте, мені здається, що не всі люди, мабуть, читали казки у дитинстві. Не у всіх були мудрі вчителі. Напевно, не всі зрозуміли натяк народної казки, раз у світі сьогодні відбувається стільки лиха, люди кривдять одне одного, ведуть війни, ображають слабких! Але я знаю точно і хочу, щоб кожному, від малих до дорослих, було зрозуміло, що добро завжди перемагатиме зло, тож зусилля останнього марні!
Дякую, що навіяли мені такі думки, шановний пане Кіт, адже чудеса, про які Ви розповідаєте, яскраві й різноманітні, герої Ваших казок – творчі й кмітливі, в них є чого повчитися… А люди, які читають ці казки і на них вчаться, – добрі й справедливі. Або стануть такими через деякий час, коли зрозуміють, що вони ж Люди!..
Тож бажаю Вам подальших творчих успіхів, з нетерпінням чекаю нових казок!
З повагою до Вас і до Вашої вічної роботи – Аліса Шандригіна

Черговий номер

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”


×
Exit mobile version