Любов – першооснова життя. Змалювання природи як засіб бачення і пізнання світу та власної душі у віршах з «Книги пісень» Г.Гейне

Автор: Паландюк Марія Павлівна, учитель зарубіжної літератури Нижньовербізької ЗОШ І-ІІІ ступенів, Коломийського району, Івано-Франківської обл.
Презентація до уроку

Palandyk_Geyne

Мета: розширити знання учнів про поетичні твори і способи зображення в них внутрішнього світу людини; формувати навички аналізу ліричного твору, з метою вивчення особливостей творчої манери поета; вміння порівнювати переклади; розвивати уміння виразного читання віршів та навички самостійної роботи з підручником, з довідковою літературою, допомогти навчитися учням складати проекти за темою; формувати уміння порівнювати переклади віршів; виховувати інтерес до світової літератури, сприяти вихованню високих моральних почуттів, поваги до духовних надбань людства.
Обладнання: портрет Г. Гейне, таблиці, книги, мультимедійна презентація.
Тип уроку: урок-проект.
Епіграф: Я весь-радість і пісня,
весь-меч і полум’я
Генріх Гейне

Хід уроку
 
І. Організація класу. (1 Слайд)
Привітання.
Світ дивовижний вас вітає –
Всіх тих, хто вдумливо читає
І тих, хто любить мандрувати
Та прагне більше пізнавати.
Долати знань високі мури
Вас кличе світ літератури!
Межелайтіс
2. Слово учителя. (Звучить музика з кінофільму «Титанік» у виконанні Селін Діон)
– Послухайте!.. Це співає кохання.. Голос кохання пробивається через темряву, відстані і століття. Сила кохання підіймає людину над землею, вона може піднести її аж до зірок. Пісню кохання не може заглушити навіть смерть. У кожної людини своя історія кохання..

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. (2-3 Слайд)

ІІІ. Актуалізація опорних знань (мозковий шторм)
– До теми «Роматизм» нам потрібно повторити деякі поняття з теорії літератури. Звертаючись
до свої робочих папок, пригадайте:
Що таке балада? Лірика? Ліричний герой? Поема? Романс? Романтизм? Романтичний герой ? Пісня?
Учитель. До сьогоднішнього уроку наші домашні групи попрацювали з довідковою літературою і створили власні проекти. Отже надамо слово групі біографів.

ІV. Презентація проектів
1. Біографи. (4 Слайд)
Нам дуже цікаво було знайомитися з неординарною особистістю поета Г.
Гейне, про якого так влучно уже в XX ст. сказав інший німецький письменник
Генріх Ман: «Його метою завжди залишалося б олюднення світу, духовне
збагачення життя». Використавши міністратегію «Гранування» із технології «Читання та письмо для розвитку критичного мислення» ми відтворили життєвий та творчий шлях поета.

Учитель. А тепер надається слово літературознавцям.
2. Літературознавці. (5-7 Слайд)
– Розгадавши криптограму, ви дізнаєтесь назву збірки поезій Г. Гейне,що принесла поетові світову славу. (Ключ-українська абетка)
– У кого з поетів є збірка з такою ж назвою? (у Франческо Петрарки «Концоньєре» – збірка віршів італійською мовою, в основному він писав латинською).
– Жива квітка кохання, збірка «Книга пісень» написана поетом 1817-1828 рр.
Якби Гейне не написав нічого після «Книги пісень», він все ж таки назавжди залишився в історії світової літератури як співець людського духу, поет високих почуттів. Поштовхом для написання «Книги пісень» було нещасливе кохання Гейне до кузини Амалії в його гамбурський період. Коли він навчався комерційної справи в домі свого дядька Соломона. Але Амалія зростала в атмосфері, де найбільше цінувалися гроші, кар’єра, спадок. Вона мріяла про шлюб із багатим і шляхетним чоловіком, що посідав би значне місце в суспільстві і міг би забезпечити їй заможне існування «з розкішними обідами і недільними виїздами у світ». Тому щирі почуття юного поета не знайшли відповіді. Пізніше Гейне писав:
– У мене не залишилося нічого, окрім мене самого.
Його кохання, страждання і розчарування знайшли відображення у «Книзі пісень». Проте переживання ліричного героя виходять далеко за межі автобіографії митця. Збірка розпові­дає про напружене внутрішнє буття людини взагалі, про драматизм його життя у світі, про щастя і велику трагедію, які несе з собою кохання.
Гейне свідомо й сміливо шукав нових шляхів у поезії. У вересні 1822 року він писав:
– Звідусіль я чую, що викликав і далі викликаю великий інтерес (як поет). Хвалять чи лають – мені байдуже. Я не сходжу з тієї дороги, котру раз і назавжди визнав найкращою. Дехто каже, що вона заведе мене у злидні, інші – на Парнас, а треті, що вона веде прямо в пекло. Хоч би як там було, цей шлях-новий, а я шукаю пригод.
Поет – новатор не помилився.»Книга пісень» ще за життя автора витримала тринадцять видань, а 1855 року вийшла у французьких перекладах.
У пролозі до третього видання книги (1839) любов порівнюється зі сфінксом. Це порівняння набуває символічного значення, бо кохання – це несподівана радість, утіха серця, і страждання, туга й смерть. Гейне усвідомлює драматичну суперечливість кохання. Воно в нього позбавлене однозначності, як і сама людина, і світ взагалі. І збагнути їй нелегко, бо кохання – велика таємниця, а людина – загадка світу.
О, дивний сфінксе! Розв’яжи
Оце питання прокляте!
Багато тисяч літ його
Не міг я розгадати!
Назва» Книга пісень» одразу викликає асоціації з Біблією («Книгою книг», тобто зібрання книг) і «Піснею над піснями» (про кохання царя Соломона до простої Суламіти).
Гейне обожнює кохання, оспівує його чарівний вплив на людину. Якщо Бог є любов, то любов у зображенні митця є засобом розкриття світу для особистості, а також її самої, не­бачених глибин людського духу.
Збірка невипадково називається «Книгою пісень» ще й тому, що вона спирається на традиції німецької ліричної поезії, яка була тісно пов’язана з народною творчістю. Слово «пісня «(нім. Гіесі) в ХУІІІ-ХІХ ст. розуміли як вірш, що відзначався не тільки музичністю й співучістю, а й особливим характером ліричної виразності – він йшов із самої душі, був природною «поезією серця».
Поет широко використовує у збірці фольклорні засоби: жанри народної лірики (пісня, романс) народні образи (Петер, Грета, сільська дівчина), мотиви (любов – весна, зрада – темна ніч, дівчина – зоря); традиційну символіку (човен – море, ліс, хатина, могила).
Проте тут не може бути й мови про просте наслідування фольклору чи про стилізацію, до якої нерідко вдавалися письменники того часу. Гейне майстерно використовує здобутки народної творчості, аби розповісти про складну історію душі свого сучасника, про самого себе, про почуття людини своєї епохи і про те вічне, що хвилює все людство на протязі століть. І фольклор, який завжди слугував розкриттю переживань особистостей, став потужним імпульсом розвитку романтизму в творчості Гейне, зокрема в його «Книзі пісень».
До цієї збірки увійшли поезії 1816-1827 років, що публікувалися раніше окремими цик­лами. Відібраний матеріал автор побудував так, що «Книга пісень» набула характеру своєрідного ліричного щоденника, твору, цілісного за композицією, змістом і формою.
«Книга пісень» складається з п’яти частин: «Страждання юності» (цикли «Образи снів», «Пісні», «Романси», «Сонети»); «Ліричне інтермецо»; «Знов на батьківщині», «3 подорожі на Гарц», «Північне море».
У «Книзі пісень» Гейне пробує свої сили в різноманітних поетичних жанрах: вірші у стилі народної пісні, народні романси, твори ліро-епічного, баладного характеру, класичні сонети, сатиричні мініатюр. Поет притримується принципу циклічності. Місце кожного вірша точно визначено його темою, художньою єдністю, зв’язком з попередньою та насту­пною поезією.
Основну тему «Книги пісень» виражено в словах: «Книжка ця – то тільки урна з попелом мого кохання».
Учні читають та порівнюють вірші Г. Гейне «Самотній кедр на стромині..» і М. Лермонтова «На півночі дикій…»

Учитель. А тепер слово надається аналітикам.
3. Аналітики. (8-12Слайд)
Свої почуття у вірші поет висловлює через образи природи. Образи кедра і пальми є втіленням неможливості кохання, адже вони такі далекі. Наскрізним словом у поезії є само­тність («самотній кедр», «німа самотина»).
Автор використовує такі художні засоби як епітети: «самотній кедр», «південна земля»; прийом алітерації, повтор приголосних звуків (у кожному рядку, крім 1-го, повторюється [с]: самотність – стромина – сторона – сніг – сні – сон – сумує – самотина), що підсилює емоційну виразність (передає сумний настрій); чергування звуків [о-у] створює відчуття протяжності, ще більше підкреслює драматизм оповіді).
Вірші Г. Гейне «Самотній кедр на стромині..» і М. Лермонтова «На півночі дикій…»

Схожість

Відмінність
1. Одні й ті самі символічні образи (ялина або сосна і пальма)
1. Сосна і пальма у Гейне чоловічого і жіно­чого роду, у Лєрмонтова – обидві жіночого роду.
2. Тема розлуки
2. У Гейне йдеться про розлуку закоханих, у Лєрмонтова – про людське роз’єднання взагалі
3. Ліричний сюжет (сон ялини або сосни про пальму)
3. Переспів Лєрмонтова насичений драматичнішим змістом
4. Просторові характеристики (вершина, скеля)
4. У Лєрмонтова символи набувають іншого змісту: сосна і пальма – не «він» і «вона», а дві самотні душі, що уособлюють загальне відчуження людства
5. Протиставлення двох світів – дійсного та уявного. Потяг до світу мрії, прекрасного ідеалу
5. Змінюються емоційно-експресивні характеристики образів

Середній Рейн з його сорока замками знаходиться під охороною ЮНЕСКО. Однією з тутешніх легенд є скеля Лорелеї, яку описав у своєму вірші Генріх Гейне.
У старовинній народній легенді живе красуня, водяна німфа назва якій Лорелея. Сво­їм чарівним співом Лорелея із високої скелі над Рейном заманювала на підводне каміння усіх, хто пропливав повз неї. Зачаровані, сміливці пливли на голос і гинули, розбиваючись об скелі. Ця легенда приваблювала романтиків, її віршовані обробки зустрічаються у Брентано, Ейхендерфа, Лебена. Та вірш Г. Гейне зазвучав по – новому.
Учень – Гейне читає «Лорелею» нім. мовою., інший – українською.
Учитель.
– Зараз свій проект представлять музикознавці.
4. Музикознавці (13-14 Слайди)
– Багато віршів з «Книги пісень» покладено на музику такими видатними композиторами, як Шуман, Шуберт, Чайковський, Мусоргський, Бородін, Римський-Корсанов, Танєєв, Лисен- ко, Людкевич, Ревуцький, Лятошинський та ін.
Переважна більшість віршів збірки написана в дусі народних пісень. Цим пояснюється і її назва «Книга пісень».
В основі ранніх віршів Гейне лежить передусім традиція німецької народної пісні:
– задушевність, ліризм, щирість, простота лексики, безпосередність, природність;
– художні засоби фольклору: паралелізм, лексичні повтори, повтори словосполучень, смислові, образні, словесні контрасти й антитези.
«Коли розлучаються двоє» – цей вірш давно став українською піснею завдяки прекрас­ному перекладу Максима Славінського (м. Львів). Перекладач відтворив музичну стихію твору, використовуючи асонанси та алітерації, а також строфічну організацію тексту.
На музику було покладено цей вірш відомим українським композитором Миколою Лисенко (це один із шедеврів української музичної культури).
Коли розлучаються двоє,
За руки беруться вони,
І плачуть, і тяжко зітхають,
Без ліку зітхають,смутні.
З тобою ми вдвох не зітхали,
Ніколи не плакали ми:
Той сум, оті тяжкі зітхання
Прийшли до нас згодом самі.
Основна тема вірша – розлука, яка трактується автором не як просте розставання людей, що вирішили розірвати стосунки, а як порушення гармонії взагалі, болісний розрив, загальна катастрофа, криза духовного буття особистості.

 V. Актуалізація набутих знань учнів (рефлексія)
Прийом «Мікрофон»
Закінчіть речення: «Поезія Гейне вражає мене..»;
«І поезії Гейне мені найбільше сподобалось.. тому, що..».

VI. Підбиття підсумків уроку (15 Слайд)
1. Висновок: • Складіть «Асоціативний кущ» на тему «Ліричний герой»
– Ліричний герой поезій Гейне відвертий, щирий в своїх почуттях, душа його вразлива, ніжна, не сприймає ненависного йому товариства, трагедію кохання сприймає як світову катастрофу, самотній, протестує проти примирення зі своєю нещасливою долею.
Він ввібрав в себе всі риси романтичної натури.
2. Оцінювання

VII. Домашнє завдання
Вивчити одну із поезій Гейне на пам’ять.