Новорічні пригоди Кая та Герди

Автор: Ніколайчук Владислава, учениця 5 –В класу Миколаївської спеціалізованої І-ІІІ ступенів школи №22 з поглибленим вивченням англійської мови з 1 класу
З шести років займаюсь бально-спортивними танцями
Вчитель: Чайковська Наталя Миколаївна

На вулиці вже панувала зима. Снігова Королева, роздумуючи над своїми новими витівками, пройшлась то тут, то там і перетворила озеро в льодовий каток, надула заметілі та вкрила землю легким сніговим покривалом, яке на холодному сонці переливалося всіма кольорами веселки.
У маленькому містечку поблизу лісу стояла невеличка хатинка. Там жили двоє діток: хлопчик Кай і дівчинка Герда. Вони обожнювали зиму, тому що любили гратися снігом.
Цього ранку вони вибігли на вулицю і почали ліпити снігову бабу. Кай обережно катав сніжки у великі кулі, а Герда надавала фігурі людських рис. Діти кілька годин ліпили це диво, і результат був вражаючий: не зважаючи на те, що на голові у баби була шапка-відро, замість носа красувалася морквина, а снігова рука тримала справжню мітлу, ця фігура здавалася дуже доброю і чуйною. Задоволені брат із сестрою пішли обідати.
Снігова баба, коли залишилася сама, поблимала своїми очима-вуглинками, струсила зайвий сніг, гордо підняла голову і посміхнулася. Їй дуже сподобалися дітлахи, адже це вони виліпили її і навіть поставили так, щоб вона не перегрілася і не розтанула на сонці.
Ввечері Мороз, як завжди, почав обхід снігових володінь. По дорозі він натрапив на Снігову Королеву, весело їй підморгнув і пішов собі далі. Добрим людям він розмальовував шибки казковими сюжетами та посилав їм міцні і солодкі сни.
Мороз ще здалека побачив нову Снігову бабу. Він чемно привітався і запитав:
– Яка краса! Звідки ти прийшла і чому тут стоїш?
– Мене зліпили із снігу Кай та Герда, тому я стою на їхньому подвір’ї і нікуди більше не збираюся, адже в мене з’явилися справжні друзі.
– Чи хороші і слухняні діти, що тебе зліпили?
– Так, вони, хоч ще малі, але слухаються своїх батьків, не сваряться між собою і завжди гарно поводяться.
– Приємно чути про таких дітей, – задумавшись, сказав Мороз. – Я готую всім подарунки до Нового року. Раз ти з’явилася на світ і так цінуєш дружбу, то і тобі має бути подарунок. Що ти бажаєш?
– Я вже отримала свій подарунок-це життя, яке подарували мені діти. Тому найбільше б мені хотілося, щоб Кай та Герда були щасливі. Якщо це в твоїх силах, то обов’язково зроби це!
– Домовилися, – сказав Мороз. – Каю та Герді мої візерунки кожного ранку будуть розповідати нові казки. А в душі у них ніколи не згасне вогник щастя.
Кожного ранку діти бігли до вікна, щоб побачити чудеса. Вони дуже любили ці незвичайні витинанки, де можна було б роздивитися і квіти з деревами, і цікавих звірів, і доріжки, що вели кудись в далечінь.
На Новий рік Кай та Герда допомагали мамі прибирати вдома та одягали ялинку. Ввечері перед сном вони побігли до Снігової баби, щоб і її поздоровити зі святом. А вона з вдячністю і теплом проводжала їх очима до дверей.
Вранці, коли діти прокинулися, їх чекала нова кришталева ялинка та подарунок, на який вони заслуговували.