Почуття, що сильніше за смерть (твір-есе)

Автор: Кірсанової Валерії, учениці 8 класу  Костянтинівського ліцею  ЗШ І-ІІ ступенів
Учитель: Жорткіна І.О.

Кохання-як море.
Простір його не знає берегів.
Всю кров і душу йому віддай:
тут міри немає іншої .
Хафіз

Серед багатьох всесвітньо відомих творів В.Шекспіра ледве не надзвичайною та популярною є трагедія “Ромео та Джульєтта”. Цей твір відноситься до раннього періоду доби Шекспіра. Саме тоді у його п’єсах з’явилися ніжні і водночас мужні люди, котрі готові боротися за своє особисте щастя. Вперше п’єса була поставлена в 1595 році, вона і сьогодні продовжує хвилювати нас, і сьогодні ми поринаємо в цю незабутню атмосферу кохання, страждання, ненависті та щастя. Тема, яку піднімає автор, – трагічно перерване кохання.
А що таке кохання? Кохання для героїв поеми – це рушійна сила їх вчинків. Воно стає головним і єдиним змістом їх життя. А вірність та відданість закоханих затверджує велику цінність цього почуття. “Мене перенесла сюди любов. Її не зупиняють стіни”. Але для нас кохання – це “вічна тема”, найбільше з чудес світу, якому неможливо дати яке – небудь пояснення. Це особливий стан душі людини, це світло, яке освітлює людську душу, це праця серця й розуму, котра додає сірим життєвим будням яскраве забарвлення, це певний сенс, пробуджуючий творчі сили й натхнення. Кохання було оспіване багатьма поетами в різні часи. Однією з найяскравіших та незвичайних сторінок є повість про “Ромео та Джульєтту”, яка допомагає нам збагнути світ, перебороти всі труднощі та злигодні, які зустрінуться нам на шляху та відчути найвеличнішу на землі насолоду, ім’я якій – кохання.
Події п’єси відбуваються в італійському місті Верона, хоча проблематика твору пов’язана із тогочасною англійською дійсністю. Згідно з давньою легендою, події описані Шекспіром, дійсно відбувалися на початку XVI століття в місті Верона. Але ми не можемо знати так це, чи ні, нам залишається тільки вірити великому драматургу. Між двома сім’ями протягом багатьох століть ведеться кривава ворожнеча. Монтеккі та Капулетті вважають один одного найзаклятішими ворогами, але причину спричинену ворожнечею, ніхто вже й не пам’ятає, а помиритися, як би безглуздо це не здавалося, сім’ї не можуть.
Ця страшна ворожнеча захвачує і молодих людей на вершині їх почуттів. Кохання Ромео і Джульєтти сильніше злиднів. Двоє молодих людей зустрічаються на балу, вони з першого погляду покохали один одного. Пізніше в садку Ромео і Джульєтта зізнаються у кохані і вірності один одному. Священик Лоренцо вінчає закоханих. Тібальт , зчинивши сварку з Ромео, вбиває товариша Ромео – Меркуціо, а потім вмирає сам. За це Ромео виганяють з Верони. Тим часом, граф Паріс сватається до Джульєтти, і батько наполягає на цьому весіллі. Джульєтта, щоб не порушити вірність Ромео і не вийти заміж за Паріса, випиває зілля і засинає, наче мертва. Батьки дівчини у величезному творі. Вони переносять дочку в склеп. Довідавшись про смерть коханої, Ромео приймає отруту. А Джульєтта , прокинувшись і побачивши мертвого Ромео, заколює себе ножем, тому що життя без коханого для неї неможливе. Побачивши, яким щирим, чистим, великим, вірним, але, на жаль, трагічним було кохання їх дітей, сім’ї миряться.
«Я пам’ятник їй в золоті поставлю.
Поки Вероною місто наше зветься,
Не буде в нім чудових статуй,
Чим найвірнішій з живих колись», –

так сказав батько Ромео. Але пізно сім’ї зрозуміли те, що могло б урятувати обох закоханих. Смерть назавжди ліквідувала вікову ворожнечу між Монтеккі і Капулетті . З кровавими війнами було покінчено. Чи не занадто велика ціна була заплачена тілами їхніх дітей?
В.Шекспір – чудовий знавець людських характерів. Ромео та Джульєтта – ще підлітки, вони молоді та гарячі, їх світогляд та вдача тільки формуються, і драматург показує ці зміни під впливом кохання та інших пережитих почуттів. Так, Джульєтту кохання перетворює на самостійну, гордовиту, сміливу жінку, а Ромео мужніє, пізнавши силу справжніх почуттів.
Образ Ромео у творі романтичний – він добрий і відчайдушний юнак з шанованої шляхетної сім’ї, всім серцем покохав Джульєтту. Увесь світ для нього – в Джульєтті, яка « занадто світла для світу неподобства і зла». Саме такою він побачив її на костюмованому балу і страшенно покохав. Так ніжно любить Джульєтту Ромео, для якого немає ніякої красивішої і кращої за неї. Переповнений почуттям кохання Ромео пробирається до саду Джульєтти, хоч це для нього дуже небезпечно, він не боїться бути пійманим.
Віддаю перевагу смерті від їх ударів,
ніж довгі роки без ніжності твоєї…
Мужній і рішучий юнак зізнається Джульєтті в коханні, і вона відповідає йому взаємністю. Тепер під страхом смертної кари він вимушений покинути Верону, хоча розлука з коханою для нього гірше кари. Ромео приголомшений смертю Джульєтти. Для нього життя закінчилося , і він придбав для себе отруту. Перед смертю юнак хоче побачити свою кохану Джульєтту, він іде в склеп:
Любов моя!Дружина моя!Кінець,
Хоч виссав, як мед твій подих,
Не впорався з твоєю я красою.
Тебе не подолали!

Ромео, не знаючи, що Джульєтта спить міцним сном, випиває отруту . “П’ю за тебе , любове”, – говорить він останні слова.
Образ Джульєтти перед нами постає як образ доброї, милої , вірної , наївної, дівчини:
Її сяйво факели затьмарили.
Вона подібна яскравому беріллу.
У вухах арапки, занадто світла.
Для світу неподобства і зла.
Як голубка поміж воронячої зграї…

«Немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту», – стверджує наприкінці п’єси Шекспір. Але цей сум – світлий, а трагедія в цілому – оптимістична. Обставини не знищили кохання, не роз’єднали Ромео і Джульєтту. Мораль кохання – а кохання завжди символізувало саме життя – приходить у світ і утверджує нові цінності, нехай навіть настільки дорогою ціною, дарує надію на краще. Попри все, життя перемагає смерть, а любов – ненависть…