в школах України

Щоденник Джульєтти

Автор: Гевліч Дарина, учениця 10 класу Новочорторийської ЗОШ І-ІІІ ступенів Любарського району Житомирської області
Учитель: Миронюк Марія Василівна

Напевно, у житті кожної людини хоч раз траплявся такий момент, коли особливо необхідна підтримка і розуміння оточуючих. Але не завжди ми знаходимо їх… Тому часто звертаємося за допомогою до художньої літератури. Чому? Бо книга не осудить, там знайдеш для себе багато корисного і близького тобі, герої твору переживають схожі почуття, адже основні проблеми сучасності Існували раніше, існуватимуть І в майбутньому. Ось чому образи таких героїв залишаються вічними. Ромео і Джульєтта, Гамлет, Євгеній Онєгін і Тетяна Ларіна… Про них знає кожен.
Саме тому я хочу спробувати уявити себе на місці Джульєтти, спробувати поєднати її історію та почуття зі своїми. Що з цього вийшло, судіть самі…

Щоденник Джульєтти
До того моменту моє життя нічим не відрізнялося від існування десятків інших людей. Дні проминали у спокої і ніщо не турбувало мого юного серця. Та доля невідворотна, вона знайде тебе скрізь, де б ти не був. Шкода, що я тоді про це ще не знала…
Сьогодні чудовий та теплий день. Сонце з повагом оглядає землю, даруючи своє тепло усьому навколо. Замріяну тишу час від часу перериває спів птахів. День просто створений для того, щоб бути щасливим… Матуся повідомила мені, що увечері у нас відбудеться бал. Отож, любий читачу мушу бігти шукати вбрання та вигадувати зачіску.
Я вже на святі. Навколо безліч гостей. Усі такі чепурні та гарні… Але, постривай. Хто ж той юнак-красень і чому він стоїть осторонь?… Раніше я його тут не зустрічала.
Той хлопець все не покидає моїх думок. Не знаю, що це може означати. Відчуття насолоди і тривожної трепетної радості оселилося у моєму серці. Хочеться співати, танцювати, радіти, коли згадую про нього. Мене переповнює насолода, я прагну подарувати її іншим, хочу, аби весь світ відчув, яка ж я щаслива! Здається дивним, але за декілька тижнів я неймовірно подорослішала, зовсім по іншому дивлюсь на світ. Знаю, що саме після того балу я почала жити по-справжньому. Без сумніву, я закохалася… Невідомо, звідки мені зрозуміти чи справжнє це кохання, адже раніше нічого подібного зі мною не траплялося. Та я це відчуваю, інтуїтивно, сама того не відаючи…
Ромео… У нього таке чудове ім’я. Як приємно та весело проводити з ним час. Ще ніколи не було мені так радісно і добре. Він теж мене кохає, він говорив мені про це… Згадую ті короткі миттєвості і розумію, що ми просто створені одне для одного. Неможливо забути його лагідний погляд, сповнений любові і тепла. Безумовно, його щире кохання – найцінніше, що у мене є.
Все наше життя – звичайна гра, я хочу достойно зіграти свою роль. Батьки не люблять родину Ромео, але його, я впевнена, вони вподобають. Адже ж як можна не любити такого чуйного, щирого, доброго та відданого юнака? А якщо ні?… Тоді мені доведеться зробити вибір, найважчий вибір у моєму житті.
Ненавиджу! Ненавиджу людей за те, що вони розлучили нас! Чому так стається… Я у відчаї. Ромео більше не повернеться. Не вірю в те, що ми більше не побачимось, не вірю в те, що мене віддають заміж за іншого. Невже я ніколи не відчую тепла його рук, ніжності погляду блакитних очей. Ні, це нестерпні муки, я не допущу цього. Пам’ятаєш, я говорила про вибір… Я обираю Ромео! Так! Ми будемо разом! Так…
Я все продумала, я знаю, що робити. Я вип’ю сильне снодійне, нехай усі вирішать, що Джульетта померла, а коли прокинусь, поряд буде Ромео, це має влаштувати мій служник. Сумно, що не виправдала надій мами, боюсь, що щось не вийде, піде не так. А раптом… ні… ні, звісно, він прийде і усе знову буде добре.
Він убитий!… Він вирішив, що я справді мертва… Я зрозуміла це, коли, прокинувшись, побачила ще тепле тіло біля моїх ніг… Не зволікаючи жодної секунди я вирушила за ним… Ось так розпорядилася ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ ДОЛЯ. Але я щаслива, безмежно щаслива тому, що поряд Ромео – саме він дарує мені це відчуття. Можливо, ти не зрозумієш юну безрозсудну душу Джульєтти, та , як це не банально, я справді кохаю його. Той, хто любив, мене зрозуміє. Знай, що збулась моя найзаповітніша мрія:ми з Ромео разом і тепер ніщо уже не зможе нас розлучити!…

Черговий номер

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”


×
Exit mobile version