Урок одного вірша. Олександр Блок. «Незнайома»

Автор: Примаченко Римма Віталіївна, учитель російської мови та зарубіжної літератури Бородянської СЗОШ І -ІІІ ступенів №1. Київської обл.

Автор перекладу: Роженкова Анастасія, учениця 10-А класу Запорiзької ЗОШ І–ІІІ ступенiв № 75 Запорiзької мiської ради Запорiзької областi м.Запоріжжя
Про себе: Я дуже активна, весела, яскрава людина. Прагну досягти успіхів у навчанні. Мене не лякають ніякі перешкоди і я завжди досягаю мети. Мені подобається писати вірші, подобається осягати таємниці, і пізнавати світ.
Учитель зарубіжної  літератури: Некіга Лариса Миронівна

Мы встречались с тобой на закате
Мы встречались с тобой на закате,
Ты веслом рассекала залив.
Я любил твое белое платье,
Утонченность мечты разлюбив.
Были странны безмолвные встречи.
Впереди – на песчаной косе
Загорались вечерние свечи.
Кто-то думал о бледной красе.
Приближений, сближений, сгораний –
Не приемлет лазурная тишь…
Мы встречались в вечернем тумане,
Где у берега рябь и камыш.
Ни тоски, ни любви, ни обиды,
Все померкло, прошло, отошло…
Белый стан, голоса панихиды
И твое золотое весло.

О. Блок
Ми зустрічались з тобою на заході сонця
Ми зустрічались з тобою на заході сонця,
Ти веслом розтинала глибоку затоку.
Я любив твоє ніжно-біле плаття,
Але витонченість мрії я давно розлюбив.
Були дивні безмовні зустрічі наші,
Попереду – на піщаній косі
Загорялись вечірні вогні,
Хтось думав про бліду красу.
Наближень, зближень, згоряння –
Не сприймає блакитна тиша вдалі.
Наші зустрічі у вечірнім тумані,
Де на березі бриж й очерет .
Ні суму, ні любові, ні навіть образи,
Все померкло, минуло, зійшло…
Білий стан, голоси панахиди
І твоє золоте весло.