Відгук на прочитану влітку книгу Ірен Роздобудьмо «Що може пензлик»

Автор: Конопка Анна-Марія, учениця 6 – А класу Запорiзької загальноосвiтньої школи І – ІІІ ступенiв № 75 Запорiзької мiської ради Запорiзької областi м.Запоріжжя
Захоплення: Мені подобається ходити до школи. Люблю малювати, ліпити з пластиліну мініатюрні фігурки, римувати, складати вірші.
Мої досягнення: 2012 – 2013 н. р. I місце у районному конкурсі на кращий літературний твір про вчителя. Номінація “Поезія”, лауреат учнівського творчого конкуру «Новорічні фантазії» Номінація: «Поетична зима»
Вчитель: Некіга Лариса Миронівна

Десь іздалеку, здається, з моменту мого народження, долітають до мене мамині слова: «Донечко, дивися, запам’ятовуй цю красу. Вбери її у себе, хто знає, коли ще доведеться бути у цій залі…»
Чую, і не можу зрозуміти, для чого їхати так далеко, адже на бабусиному городі цвітуть такі самі квіти.
На такі спогади навернула мене історія «Що може пензлик» Ірен Роздобудько. Історія з життя маленької Катрусі мене дуже вразила. Непростим був шлях цієї художниці до визнання. Мрія маленької дівчинки навчитися малювати дуже схожа на мою. А тільки мені дуже шкода, що не мала мрійниця ані пензлика, ані паперу. Я б з нею поділилася. Дивує, чому люди, які не були такими талановитими, добрими і чутливими, сміялися з Катрі. І батьки, які боялися, що скажуть люди, забороняли доньці малювати і робили найгірші речі – закидали до стодоли її роботи. І лише відчайдушний крок дитини, яка не хотіла і не могла жити без малювання, примусив їх прислухатися до потреб маленької.
Незважаючи на те, що Катря намагалася втопитися, мені подобається її характер. Добра, лагідна, чутлива до краси дівчинка здавалася усім дивною. А мені видається сильною і сміливою у своїй мрії. Хоч і дражнили її сусіди та односельці, проте вона не стала такою черствою, як вони, не зрадила своєї мрії.
Я бажаю, щоб мої друзі та однокласники були такими ж добрими, як героїня розповіді. Тому раджу всім прочитати цю історію.
А щодо мене… То я іду далі. Переглянула з батьками фільм «Одержима» про Катерину Білокур та дізнаюся про неї з різних книжок. Саме гортаючи альбом із репродукціями її картин, я впізнала деякі, які бачила маленькою в Музеї ужиткового мистецтва у Києві. Тоді я була дуже маленькою і думала, що то за віконцями просто цвітуть квіти. Як у бабусі на городі…