Збірка поезій Шарля Бодлера «Квіти Зла»

Автор: Козел Юлія, учениця 10-го класу НВК «ЗОШ І-ІІІ ступеня – дитячий садок» с. Здомишель Ратнівського р-ну Волинської області,
Захоплення – вишивання, література
Куратор: Сметюх Ольга Василівна

Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена,
Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,
Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,
Зробила легшим ти, а всесвіт – менш гидким!

Так, з надією на кращі зміни у житті, звертався до Краси французький поет Шарль Бодлер у своїй єдиній збірці поезій «Квіти Зла». Саме вірші з цієї книги залишили глибокий слід у моїй пам’яті.
Минули роки, але роздуми поета не втратили актуаль¬ності. У центрі його уваги перебуває проблема краси і зла. Бодлерові вірші – це вірші нещастя, відчаю, продажності сучасного світу, роздвоєння людини між добром і злом. Я усвідомила природу і силу зла, гріховності, приреченості людства. Саме Бодлер дав можливість зрозуміти мені, як «видобувати кpacy» з «квітів зла», тобто з будь-якої ре¬альності. Квіти – це прекрасне і ніжне творіння природи, символ краси та досконалості світу; зло – це чорна сила диявола, антипод добра. Зрозуміло, що дехто з нас не може усвідомити жорстокого сприйняття життя. Але йдеться пpo блукання стражденної душі у світі зла в пошуках ідеалу; душі, яка бунтує і, зpeштою, гине. Збірку поезій «Квіти Зла» можна охарактеризувати словами німецького філософа Фрідріха Ніцше: «Той, хто має бути творцем у добрі та злі, спер¬шу мусить стати руйнівником, який розбиває цінності. Oтже, найвище зло є найвищим благом: а це благо є справою творчою».
Бодлер був поетом, який з особливою гостротою відчував суперечливість світу й людини. Я можу з упевненістю сказати, що йому вдалося зазирнути в безодню людської душі. Бодлер протиставляє Добро і Зло. Добро в нього – це жага злиття з вічним світом, жага, що може бути задоволена тільки тілесними способами. Бог і Сатана в нього перетворюються одне в одного. Ось ці дві «безодні» притягують і водночас відштовхують поета. Зі слів Бодлера я зрозуміла, що поклик до Бога – це духовність, прагнення піднестися внутрішньо. Поклик до сатани – це тваринність і насолода від власного падіння. Найстрашніше зло – це зло через красу, тобто співвідношення моральності людини і краси. Людина може бути зовні красивою, а в душі злою і навпаки. Нам слід пам’ятати, що в людини все має бути прекрасним: і душа, і тіло.
Чи можна назвати Бодлера по¬етом зла? Ні! Адже в кожній людині, погодьтеся, кожної хвилини живуть одночасно два поривання: одне до Бога, друге – до Сатани. Це – особистість сучасного світу, яка втратила душевну рівновагу і віру в Бога, усвідомила Зло, бажає здолати його, але не може. Хіба не про наше сьогодення його слова: «Будь-яка газета – від першого і до останнього рядка – лише плетиво жахів. Війни, вбивства, крадіжки, злочини королів; злочини націй, універсальне сп’я¬ніння жорстокістю, опошлення cepдeць …»
Я переконана, що складність долі книги Шарля Бодлера полягає в тому, що люди не зрозуміли світогляд поета. Хоча він сприймав весь світ як суспільство Зла, проте закликав не миритися з цим. Людина має прагнути до прекрасного, вміти видобувати красу зі зла.
Ця проблема актуальна і вічна, адже ніхто не в змозі розкрити духовний світ кожного з нас. Добро без зла не може існувати. Світ морально хворобливий. Я впевнена, в кожній людині панує зло.
Світ зникне, що йому далі робити під сонцем? Бодлера не почуло тогочасне суспільство. Чи зможемо ми вчасно зрозуміти його? Чи зможемо відродити в собі високу духовність та красу людської душі?..