Любов, що водить сонце

Автор: Богдановська Марія, учениця 9-А класу Первомайської загальноосвітньої школи I-III ступенів №1, Миколаївська область
Учитель: Старцева Галина Андріївна

Любов, що водить сонце й зорні стелі.
Данте Аліг’єрі

Є у всесвітній літературі такі твори, які вилучені із законів тління. Вони нікого не залишають байдужими, сколихують всі фібри людської душі і змушують замислитись над вічними питаннями: що є Добро і Зло, Життя і Смерть, чи існує вічне Кохання тощо. Головні персонажі цих творів уособлюють якісь людські чесноти: Прометей – жертовність заради людей, Гамлет – пошук сенсу людського буття, Дон Кіхот – благородство, лицарство. У цій плеяді справжнім діамантом виблискує найромантичніша і найтрагічніша оповідь, коли-небудь написана людиною:
Сумніше оповіді не знайдете,
Ніж про любов Ромео і Джульєтти.
Ця дивна мелодія кохання відома всім: сумна історія двох юних трепетних сердець, які пізнали найсильніше в світі почуття. Кохання – дивовижна річ. Настільки дивовижна й незбагненна, що годі намагатися розгадати її загадку. Кохання має унікальну здатність – дарувати людям найбільшу насолоду й щастя в житті. Але за це воно потребує високу платню: біль, розчарування, страждання й сльози, а інколи й смерть, як у випадку з Ромео і Джульєттою. Ситуація, що склалася, була найдраматичнішою, але закохані вирішили відчайдушно боротися за своє почуття. Проте невблаганна доля внесла свої корективи. Це можна назвати як завгодно: карма, вирок долі, фатальний збіг обставин. Так чи інакше, головні герої вирішили бути разом і пронести кохання через своє коротке життя та покласти його, як найдорожчий скарб, на вівтар вірності і вічності.
Я пишу це й мимоволі замислююсь, а чи має таке святе, чисте й світле почуття, підкріплене колосальною силою духу, місце у сучасному житті? Світі, де люди катастрофічно байдужі й практично сліпі? Світі, де ми втрачаємо себе у вирі чужих думок, ідей та облич? Може, Кохання покинуло цю землю разом з останнім подихом Ромео та останньою сльозою Джульєтти? Може, зникла та Любов, яку оспівували найкращі поети й митці? Скільки відкритих запитань, і як важко все пояснити. Сама собі відповідаю: ні, Любов володіє світом, змінити його на краще чи зруйнувати – все в її владі.
Трагедія В.Шекспіра «Ромео і Джульєтта» – одне із тих творінь драматурга, котрі знайшли довге життя в мистецтві. Особливо глибокі і проникливі музичні перекази цього наймузичнішого витвору Шекспіра: опера Гуно, симфонія Берліоза, поеми Чайковського і Свендсена, балет Прокофє’ва, музика Ніно Рота…
Ось вже більше чотирьох століть живе п’єса Шекспіра на підмостках різноманітних театрів. Веронські закохані давно стали знаменитостями. Чотириста років, тисячі вистав – це не жарт! Та екранізація відомого італійського режисера Франко Дзефіреллі викликала здивування і захоплення як у молодих глядачів, так і у старих. Виконання всесвітньо відомих ролей режисер доручив зовсім невідомим акторам, вік яких точно відповідав віку героїв прославленої драми. Олівії Хассі, Джульєтті, було 14 років, Леонардо Уайтингу, Ромео, – 17.
В одному інтерв’ю Франко Дзефіреллі сказав: «Шекспір – самий великий друг юності. Ніхто, на мою думку, не створив такого свіжого твору, як «Ромео і Джульєтта», написаного чотири століття тому!» Повністю з ним згодна. В світі, де люди навчились сходитись і розходитись раніше, ніж встигнуть не те, що покохати, а хоча б елементарно зацікавитись один одним, історія про Ромео і Джульєтту відкриває, стверджує могутню силу людського кохання. І стверджує це вустами молодих акторів, які зіграли у цьому фільмі самих себе, себе, якими вони хотіли б бути, себе, якими вони могли б бути…
Юні веронські закохані продовжують життя і в інших витворах мистецтва. Найбільше подобаються мені ілюстрації до славетної трагедії Дмитра Шмарінова. Вони яскраво передають дух епохи та бурхливі пристрасті, що вирували на вулицях Верони багато століть тому.
Література, кіно, музика, живопис… Ромео і Джульєтта назавжди залишаться вічними образами не ліше літератури, а й світового мистецтва. Це величний гімн юності, коханню, вірності і гуманізму. Трагедія Вільяма Шекспіра не сива легенда. Витвір генія не може бути старим, як не бувають старими Данте і Бетховен…