“Любов, яка дарує крила …”

Автор: Ткачук Наталія, учениця 8 класу Стрільської ЗОШ І-ІІІст. Сарненського району Рівненської області
Вчитель: Круглик Оксана Василівна, вчитель зарубіжної літератури

Любов… Що може бути краще, ніж поцілунки коханого? Що може бути гірше, ніж неочікувана зрада? У неї є дві сторони. По одній стоять щасливі, усміхнені пари, а на другій – сумні, злі і розчаровані люди, які відчули біль зради всім серцем. Вона ніколи не буде однобічною. Над цим роздумував і Вільям Шекспір.
Невідомо, що наштовхнуло його створити і поєднати в коханні Ромео та Джульєтту. Може, нещасливе кохання спонукало зообразити дві трагічні долі, що ідуть по одній дорозі? Чи це просто вигадана історія? Проте, незважаючи ні на що, люди й досі згадують романтичного Ромео та ніжну Джульєтту. Ще й досі люди думають про них і мріють зустріти таке ж вічне і віддане кохання. Хоча, здавалось, що весь світ навколо них. Зорі схиляються перед її красою, місяць розчісує її волосся золотим гребінцем, легкий вечірній вітерець лягає їй до ніг. Нарешті вона зустріла принца, нарешті він зустрів її. Вона не була принцесою. Це ніжна лісова німфа, яка заплутала його в свої тенета і полонила у лісі забуття, де людям світить сонце, співають птахи і, де ніколи не буває темряви, де немає зла, брехні, підступу та лицемірства.
Проте цей кришалевий світ зруйнували їх же батьки і родичі. А здавалось, що все може бути так чудово, тому що світ ще не знав такого чистого і вірного кохання. І світ його не зміг втримати. Згорів їхній чарівний ліс, погасло вічне сонце, померли птахи… Ніколи більше тут не буде кохання… Завжди царюватиме темрява, де в найпотаємніших закутках ховається зло, де на наївних чатують брехня, підступ і лицемірство.
Хто ж винен у цьому? Не можна звинувачувати лише родичів, але що змусило їх заради власних принципів зруйнувати щастя дорогих для них людей? Чому сім‘ї не використали цей шанс, як шлях до примирення, до порозуміння та злагоди? Чому вони власноруч будували стіну між собою? Але Ромео та Джульєтту стіна не спинила. Любов подарувала їм крила. Хоча закоханих оберігали янголи, їх все-таки знищили. Люди згубили їхнє кохання і за це вони дорого поплатились.
Життя Ромео і Джульєтти не стало перепоною одвічним чварам і непорозумінням. Все було проти них. І навіть доля, яка звела їх разом у палкому і пристрасному танці кохання. Це було чудове почуття. Кожен день Джульєтта чекала зустрічі з Ромео. Вона хотіла, щоб його очі-зірки завжди світили тільки для неї. Щоб він щодня поспішав лише до неї і хотіла снитись йому кожної ночі. Адже його руки міцні, теплі і сильні. Здавалось, що він захистить її від усього. В його обіймах було так тепло та затишно. Ноги самі несли Ромео до балкону коханої. Якби ж він міг, то весь світ послав би до її ніг. Сонце світило б тільки для неї. Зірки миготіли б тільки у її вікно. Це все для неї. За ніжність і неповторну красу. За очі, глибокі, мов озера, що дивляться йому у душу тихим, здумливим, сповненим любові поглядом. За руки, що так ласкаво віють теплом і затишком. Це була ідеальна пара.
Хіба зараз зустрінеш настільки чисте і невинне кохання? Часто у відповідь на слова любові ми чуємо підступну брехню і ще частіше нас мучить біль зради. Здавалось, ти здатен на все для цієї людини, а вона відвертається від тебе, осміюючи твої почуття. Або ж ми ціле життя живемо в пошуку і не помічаємо своєї справжньої долі. Ми проходимо повз ту людину, яка готова для нас подарувати своє серце. Справжнє щастя – це коли зустрічаються дві людини і справді кохають один одного. Він живе заради її посмішки, а вона чекає на зустріч з ним. Це і є справжнє кохання. Без ілюзій і фальшу, брехні і зради. Це почуття може зруйнувати лише підступ, але вони всеодно будуть разом. Саме таким було кохання Ромео та Джульєтти. Шкода лише, що Шекспір обрав для них трагічну долю. Але саме завдяки геніальному творцю світ пізнав більше, що таке справжня любов. То ж не бійтеся кохати, але ніколи не обманюйте, будьте вірними і чесними у своїх почуттях.