Моїм колегам

…Вы знаете,
мне по-прежнему верится,
что если останется жить земля, –
высшим достоинством человечества
станут когда-нибудь учителя!
Р. Рождественский.

Кожна людина в нашій країні переступає поріг школи. Школа дає людині все те, без чого не можна жити на світі. За партою починаються надії, радість і тривоги її учнів. Вони понесуть у життя і все те, чого навчила їх школа, і те, чого вона не навчила, теж.
Кожен, хто сьогодні працює в школі, працює на майбутнє і відповідає за це майбутнє. І особливо щасливий в своїй долі той, кому зустрівся вчитель, який вміє принести в клас захопленість, любов і, звичайно ж, знання, освітлені цією любов’ю. Благородство вчителя неодмінно відгукнеться в серцях його учнів.
Відмінне знання свого предмета, методична майстерність, ерудиція вчителя високо оцінюються учнями. Велику шану, любов проявляють учні дуже часто саме до майстрів своєї справи. Це зобов’язує вчителя триматися на рівні сучасної науки. Шлях вчителя – завжди вперед, зупинився неодмінно обжене час – і молодість – найбільш точний хронометр століття – відразу засіче відставання. Робота над удосконаленням себе завжди важка – це знає кожен. Є служби, які змушують людину підніматися над своїми слабкостями. Хто обрав професію вчителя, сам себе призначає на таку службу.
Не просто вкласти в голови дітей премудрості наук. Ще важче навчити їх вчитися – вбирати знання, допитливо добувати їх з книг і з життя. Адже відкриваючи дитині світ, вчитель вчить її жити в цьому світі.
Сьогодні на наших очах змінюється країна, змінюється школа. Все що вирує навколо, полилося в класи. Життя сучасного учня не менш динамічне, ніж життя суспільства. Успішно йдуть процеси комп’ютеризації, технологізації школи, які безсумнівно допомагають вчителю розвивати інтелект школярів, але не будять його душу. Український філософ Сковорода зауважив: «Душа – це те, що робить траву травою, дерева – деревами, а людину – людиною. Без неї трава – сіно, дерева – просто дрова, а людина – труп ».
Людина, позбавлена людяності – носій зла. Тому зараз більше, ніж коли б то не було вчителів хвилює духовно-моральний світ дитини. Запобігти порожнечі душі, убогості інтересів, розбудити прагнення працювати над собою, виховувати чуйність серця, тонкість і красу почуттів, навчити керувати своїм внутрішнім світом, допомогти успішно увійти в соціум завдання вчителів світової літератури. Односторонній розвиток інтелекту людини не дає підстав сподівається на те, що його діяльність буде спрямована на служіння суспільству. Для цього необхідний внутрішній етичний кодекс. Виховання людини складається з виховання інтелекту його і душі.
Учитель перетворює дитину в громадянина. Творить поступово, терпляче. А як це важко – направляти дітей, які не знають ні ціни часу, ні ціни своєму здоров’ю, ні ціни незліченним жертвам, принесеним заради щастя. Але вчительське серце ніколи не втрачає віри в можливості дитини і в свої можливості наставити його на шлях істинний.
. Вчителі існували в усі часи, навіть при первісно-общинному ладі. Вже в родових громадах були вчителі – старійшини, що передавали мудрість молодим. Вчителями були і жінки в період матріархату. Кого вони вчили? Дівчаток – зміну собі.
Учитель спочатку (в ідеалі і зараз) був вихователем, провідником у життя. Підготовка до соціального життя, розвиток особистості – усе це головні завдання вчителя.
«Найважливішим явищем в школі, самим повчальним предметом, самим живим прикладом для учня є сам учитель» – сказав А. Дістервег.
. Бути вчителем – це божественне покликання. Тому що праця вчителя – важка праця. Всі роботи, пов’язані з людьми, вимагають великих зусиль, а діти – особливий випадок. Тому що вчитель вносить безпосередній внесок у формування цілого ряду поколінь. Не можна сказати, що ми такі, якими нас зробили педагоги. Кожен сам собі вчитель. Впливають на нас авторитети: батьки, вчителі, однолітки. .
Саме педагоги відкривають нашим дітям світ, дарують істину і приймають перші дитячі відкриття, тому Вчитель повинен бути зразком для наслідування, еталоном всього правильного та мудрого. Отож, хороший учитель – це людина … Гарний Учитель повинен бути бездоганний у всьому! Щоб за Чеховим: «… і душа, і одяг, і думки».
Професія вчителя є не тільки однією з найдавніших, але була й залишається найважливішою і потрібною. Зрівнятися з нею може хіба що тільки професія лікаря. Вчителі, в широкому розумінні слова, супроводжують нас практично все життя. Не випадково народна мудрість говорить: «Вік живи, вік учись». З найперших днів нашими наставниками є батьки. Потім, у міру дорослішання, до них додаються вихователі в дитячих садках, шкільні вчителі, викладачі у вищих навчальних закладах, старші колеги по роботі … Але, як правило, частіше за все ми зберігаємо в своїй пам’яті світлі образи шкільних вчителів, які навчили читати, писати, рахувати. А за великим рахунком, дали, як це раніше було прийнято говорити, путівку в життя.
Запорука успіху вчителя – висока відповідальність, вимогливість до себе, творчий підхід до педагогічної діяльності, велика клопітка робота. Так учителі світової літератури славної Черкащини відгукуються про Юрчак Валентину Анатоліївну висококваліфікованого вчителя, розумного вихователя, відмінного наставника, методиста Черкаського обласного інституту перепідготовки вчителів. Дивна людина і педагог Валентина Анатоліївна завжди в гарному настрої. М. Горькому належать слова про те, що в душі кожної людини є невидимі струни, якщо зачіпати їх вмілою рукою, вони красиво зазвучать. Ці струни вміє знаходити методист в кожній людині. Вона віддає їм свою душу і серце, не шкодуючи сил і часу «Які ви? – Вдивлялася Валентина Анатоліївна, до кожного, хто перебував на курсах, і сама собі відповідала. «Найкращі». Своє “Древо життя»-талановитих і добрих людей – дбайливо вирощує В.Юрчак. Це такі вчителі, як вчитель світової літератури Л.Малигіна( колегіум «Берегиня»), Г.Сизько(ЗОШ №3 м.Золотоноша), І.Хроменко (ЗОШ №5, м.Сміла), і багато інших. Цей список можна продовжувати. Хочеться сказати – дякую за неповторні творчі зустрічі з кращими вчителями, воістину незвичайна людина!
Один французький письменник сказав: «Хтось завжди спостерігає за тобою: Бог, Мати, Учитель …» Саме педагоги відкривають нашим дітям світ, дарують істину і приймають перші дитячі відкриття, тому Вчитель повинен бути зразком для наслідування, еталоном всього правильного та мудрого.
На одній із творчих зустрічей, яку влаштувала Валентина Анатоліївна, відомий педагог Кіровоградщини О.Гузь замітила, що професія вчителя важка. Вона вимагає від людини не тільки великих знань, а й духовних сил, витримки і навіть мужності. Тому, мабуть, вона і сама цікава.
Давно минули курси проте, до сьогодні пророчо звучать слова талановитого педагога Смілянської ЗОШ № 5 І.Хроменко: «Треба вміти йти поруч і трохи попереду. І ні в якому разі не придушувати учнів своїм авторитетом, тому що «в тіні великих дерев маленькі не ростуть».
Л.М. Толстой сказав одного разу, що хорошому вчителю досить мати тільки дві якості – великі знання і велике серце. І які подяки можуть зрівнятися з цим щастям!
Дорогі колеги! Я прекрасно розумію, наскільки тяжкий наш труд!
«Актрисы мои! Несытые или простывшие,
В автобусе мятые, на педсовете хвалёные,
Так и не выросшие, не потускневшие, не нагрешившие,
Всё-таки мало любимые, больше влюблённые!
В этом дешёвом театрике юного зрителя,
В косых декорациях класса на три окна –
Вечная трагикомичная роль учителя
Выиграна и проиграна Вами сполна.
О, не печальтесь! Вы снова играли прекрасно
Невыносимо, безбожно, талантливо, грустно…
Я понимаю, и я к Вашей пьесе причастна,
Я аплодирую этому искусству!» (поезія із Інтернет-видання)