Оксамит турецької рів’єри

Літо набрало обертів, а я вже в нього завоювала симпатію — можу прикрити очі — і одразу ж поринути у спекотну Аланію, де швидко промайнули сім днів незабутнього відпочинку. Для мене все було вперше: зеленувато?блакитне Середземне море із білосніжними гребенями хвиль, саме місто із віковічною історією, пам’ятки архітектури та культури, усміхнені обличчя власників невеличких магазинчиків, кав’ярень та ресторанів.

За короткий час треба було встигнути засмагнути, адже рідні тебе чекали саме такою, увібрати і подумки сфотографувати до найменших дрібниць все, що називається одним словом — екзотика для людини із далекого українського Придніпров’я, та обов’язково придбати сувеніри на згадку.
Але спочатку про саме місто Аланію. Легенда нам переповідає, що воно було подарунком для самої єгипетської цариці Клеопатри від коханця Марка Антонія. Нині аланійці мають нагоду приймати всіх охочих відпочити на розкішному узбережжі, яке так і називається —”Пляж Клеопатри”. Геть випадково я натрапила на скульптуру самої Клеопатри, яка знаходиться серед численних готелів невеличкого містечка.
Неймовірно передати враження, яке тебе поглинає, коли мимоволі занурюєшся в глибину самісінької історії. Виявляється, Аланія була базою піратських кораблів! Мені дуже хотілося побувати на одному із таких кораблів! Звичайно, година морської подорожі на справжньому піратському вітрильнику — це було щось неймовірне! Ми обійшли навколо Аланійського півострова, і один із помічників капітана кинув декілька шматків хліба — і вмить море почало кишіти від ошалілої риби, якої ставало все більше і більше. Ці риби призвичаїлися до хитрощів місцевих рибалок і смакували, на подив і захоплення туристів, свій черговий обід.
Не можна не сказати про захоплення неповторною красою тутешніх пейзажів: це гори Тавр, численні плантації бананів, гранатові сади. Цікаво, що тільки в цій місцевості Турції кліматичні умови дозволяють вирощувати справжнісінькі банани. Початок літа, а для відпочиваючих — банани кожен день до столу. Виявляється, аланійці вирощують їх в парниках, хоча дозрівають вони тільки в серпні.
Йду містом вкотре і не можу відвести погляду від розмаїття квітучих олеандрів, бугенвілій та гібіскусів. Залишаю цей квітучий край в глибині своєї пам’яті. Складаю пучечками в своїй душі запах моря і квітів. Барвистий калейдоскоп літнього відпочинку несе в собі таємницю й загадку вічного життя.

Автор: Наталія Черняєва, вчитель світової літератури Дібровської ЗОШ Синельниківського району, Дніпропетровської області