Переклад з англійської мови поезії Вільяма Блейка “Ніч”

Автор перекладу: Головчак Валерія, учениця 9-А класу Мукачівської СЗОШ І-ІІІ ступенів № 4
Захоплення: маю широке коло інтересів, стараюсь брати якомога більше цікавого від життя. Обожнюю цікаві поїздки, люблю читати класиків зарубіжної  літератури, а також захоплююсь історією.
Вчитель зарубіжної  літератури: Білак Андріана Валеріївна

William Blake
Night
The sun descending in the west,
The evening star does shine;
The birds are silent in their nest,
And I must seek for mine.
The moon, like a flower,
In heaven’s high bower,
With silent delight
Sits and smiles on the night.

Farewell, green fields and happy groves,
Where flocks have took delight.
Where lambs have nibbled, silent moves
The feet of angels bright;
Unseen they pour blessing,
And joy without ceasing,
On each bud and blossom,
And each sleeping bosom.

They look in every thoughtless nest,
Where birds are cover’d warm;
They visit caves of every beast,
To keep them all from harm.
If they see any weeping
That should have been sleeping,
They pour sleep on their head,
And sit down by their bed.

When wolves and tigers howl for prey,
They pitying stand and weep;
Seeking to drive their thirst away,
And keep them from the sheep.
But if they rush dreadful,
The angels, most heedful,
Receive each mild spirit,
New worlds to inherit.

And there the lion’s ruddy eyes
Shall flow with tears of gold,
And pitying the tender cries,
And walking round the fold,
Saying ‘Wrath, by His meekness,
And, by His health, sickness
Is driven away From our immortal day.

Ніч
На Заході заходить сонечко
Вечірня зіронька засяяла
У пташиному гніздечку мовчазно
Себе я майже відшукала
Місяць, як квітка,
В альтанці у неба,
Вночі захопившись
Сидить посміхнувшись.

Бувайте, зеленії поля і радісні гаї,
Там зграям весело було
І там зїдало щось ягнят , а ті бродіння тихії
То ангельство пресвітле вже пройшло.
Й невидиме благословення нам дало
І радість беззупинно
На брунці і на кожній квітці,
І ще на заспаній душі

Вони розглядають бездумне гніздо,
Де пташкам певне що тепло
Всі печери було відвідано
А мешканців їхніх захищено
Якщо вони почують стогін
То це напевно буде сон
І голови він їхні покрива
А ще біла ліжка сіда.

Коли вовки і тигри для здобичі виють
Вони шкодуючи, стоять і стогнуть,
Бо спрагу їм кортить покинуть
Й овець від них поглинуть.
Але якщо вони накинуться жахливо
То ангели найбільш уважно
мягенький дух отримають
Й нове життя успадкують.

І тут румяні очі лева
Слізьми золотими стіка
Тендітні крики жалкують
Й навколо отари гуляють.
І наче промовляють :”Гнів,з його лагідністю
А здоровя ще й з хворобою”
Йде кудись
З нашого безсмертя днесь.