Переклад з російської мови поезії Й. Бродського «Пілігрими»

Автор перекладу: Татарченко Анастасія, учениця 11 класу Знам’янської загальноосвітньої школи I-III ст. № 6
Захоплення: музика, комп’ютерні ігри, художня література
Учитель зарубіжної  літератури: Невкрита Ірина Сергіївна

Пилигримы, Иосиф Бродский
Мимо ристалищ, капищ,
мимо храмов и баров,
мимо шикарных кладбищ,
мимо больших базаров,
мира и горя мимо,
мимо Мекки и Рима,
синим солнцем палимы,
идут по земле пилигримы.
Увечны они, горбаты,
голодны, полуодеты,
глаза их полны заката,
сердца их полны рассвета.
За ними поют пустыни,
вспыхивают зарницы,
звезды горят над ними,
и хрипло кричат им птицы:
что мир останется прежним,
да, останется прежним,
ослепительно снежным,
и сомнительно нежным,
мир останется лживым,
мир останется вечным,
может быть, постижимым,
но все-таки бесконечным.
И, значит, не будет толка
от веры в себя да в Бога.
…И, значит, остались только
иллюзия и дорога.
И быть над землей закатам,
и быть над землей рассветам.
Удобрить ее солдатам.
Одобрить ее поэтам.

Пілігрими
Повз ристалища й капища,
Повз храми й бари,
Повз шикарні кладовища,
Повз людяні місця,
Пізнавши люд і горе,
Бувавши в Мецці й Римі,
Синім сонцем палимі
Йдуть по землі пілігрими.
Гнані вони і горбаті,
Голодні, напівубрані,
Очі – сонця останок,
Серця заповнив світанок.
За ними співають пустелі,
Зірниці палахкотять.
Горять над ними зорі,
Співають птахи їм звучно.
Що світ залишиться колишнім,
Сліпуче сніжним,
Світ брехуни не залишать,
Все буде в ньому простішим,
Можливо, збагненим,
Але все-таки безкінечним,
Тому і не буде сенсу
Від віри у себе й Бога.
Тому залишились тільки
Уява та довга дорога.
І будуть ті самі смеркання,
І будуть ті самі світанки.
Поляжуть за землю солдати,
Прославлять у віршах поети.