Про коника та цвіркуна (5 клас)

Ірина Ткач

Програма пропонує зустріч з поезією Кітса (вірш «Про коника та цвіркуна») у 5 класі в розділі «Природа і людина», куди увійшли також «Нічна пісня подорожнього» Гете, «Задзвени із глибини…» Гейне та одне з оповідань Сетона-Томпсона за вибором учителя («Снап», «Лобо», «Доміно»).
Ці твори пов’язані між собою не тільки загальною темою, а й ідеєю єдності людини та природи, утвердженням любові до всього живого. На уроках даного розділу учні отримають початкові поняття про вірш, поняття про пейзаж, поетичні зображувальні засоби, майстерність українських перекладачів, елементи фольклору в літературних творах про природу (елементи компаративістики). Кітс надав своєму твору «Про коника та цвіркуна» форму  канонічного (петрарківського) сонету, що складається з двох катренів і двох терцетів. Рима використана кільцева, отже кільце використане поетом. Однак, у 5 класі поняття сонет ще не дається учням, тож учитель використовує поняття вірш. У додатку ми наводимо різні переклади сонету «Про коника та цвіркуна». Хоча нова програма і рекомендує використання елементів компаративістики, однак, вони скоріше будуть використані у самій темі для порівняння між собою творів, запропановних для вивчення. Наведені переклади, скоріше, спонукатимуть до філософських родумів і творчого підходу до аналізу самих вчителів. А ще наведені переклади можна використати на заняттях факультативу зі світової літератури для удосконалення учнівських навичок компаративного аналізу та пошуково-дослідницькихумінь.

Кількість існуючих перекладів демонструє популярність сонету Кітса. Якщо звернутися до перекладу Б. Пастернака, то ми побачимо близьку до оригіналу форму класичного сонету, однак перекладач дещо змінює ідею твору: «В свой час своя поэзия в природе» (тобто у всього свій час, у кожного часу своя поезія). На думку Пастернака, «дословная точность и соответствие формы не обеспечивают переводу истинной близости. Как сходство изображения и изображаемого, так и сходство перевода с подлинником достигается живостью и естественностью языка… Подобно оригиналу, перевод должен производить впечатление жизни, а не словесности».

Більш наближеним до оригіналу є переклад С. Сухарева, в якому навіть зберігається характерна для англійської поезії чоловіча рима, як у сонеті Кітса. Перекладач використав алітерацію дзвінких приголосних, яка робить вірш фонетично звучним і виразним і передає піднесений настрій. Однак, деякі літературознавці вважають, що вживання чоловічої рими у перекладі зробило звучання вірша переривчастим.

У перекладі М. Новикової напружують сприйняття стилістичні огріхи.

Найбільш гармонійною вважається робота майстра перекладу англійської поезії С. Маршака, хоч він і припустився деяких відступів від форми. К. Чуковський так схарактеризував перекладацьку діяльність Маршака: «Його переклад є, по суті, сутичкою… єдиноборством, бойовим поєдинком…» (з автором).

Робота з різними перекладами допоможе учням краще зрозуміти особливості культури та літератури різних народів. Також ми наводимо нижче підрядний переклад сонету Кітса. Творчий учитель може використати його для порівняння з українським перекладом Василя Мисика.

Додаток

JOHN KEATS
(1795-1821)

ON THE GRASSHOPPER AND CRICKET

The poetry of earth is never dead:
When all the birds are faint with the hot sun,
And hide in cooling trees, a voice will run
From hedge to hedge about the new-mown mead –
That is the Grasshopper’s. He takes the lead
In summer luxury; he has never done
With his delights, for when tired out with fun
He rests at ease beneath some pleasant weed.

The poetry of earth is ceasing never:
On a lone winter evening, when the frost
Has wrought a silence, from the stove there shrills
The Cricket’s song, in warmth increasing ever,
And seems to one in drowsiness half lost,
The Grasshopper’s among some grassy hills.
December 30, 1816. Publ.1817

Підрядний переклад:

Поезія землі ніколи не помре:
Коли всі птахи, втомившись від спекотного сонця,
Ховаються у прохолоді дерев, голос лунає
У живій огорожі свіжоскошеного лугу;
Це голос коника — він один чутний
Посеред літньої спеки, — він не може приховати
Свого захвату; а втомившись від  розваг,
Відпочиває під яким-небудь привабливим бур’яном.
Поезія землі ніколи не зникне;
Довгим зимовим вечором, коли мороз
Народжує тишу, з-за пічки роздається
Пісня цвіркуна, усе голосніше й пронизливіше.
І здається у цей вечірній час,
Що це коник, який сховався серед трав’янистих пагорбів..

КУЗНЕЧИК И СВЕРЧОК

Вовеки не замрет, не прекратится
Поэзия земли. Когда в листве,
От зноя ослабев, умолкнут птицы,
Мы слышим голос в скошенной траве
Кузнечика. Спешит он насладиться
Своим участьем в летнем торжестве,
То зазвенит, то снова притаится
И помолчит минуту или две.
Поэзия земли не знает смерти.
Пришла зима. В полях метет метель,
Но вы покою мертвому не верьте.
Трещит сверчок, забившись где-то в щель,
И в ласковом тепле нагретых печек Нам кажется: в траве звенит кузнечик.

(Перевод С. Маршака)

КУЗНЕЧИК И СВЕРЧОК

В свой час своя поэзия в природе: Когда в зените день и жар томит
Притихших птиц – чей голосок звенит
Вдоль изгородей скошенных угодий?
Кузнечик – вот виновник тех мелодий, Певун и лодырь, потерявший стыд,
Пока и сам, по горло пеньем сыт, Не свалится последним в хороводе.
В свой час во всем поэзия своя:
Зимой, морозной ночью молчаливой
Пронзительны за печкой переливы
Сверчка во славу теплого жилья.
И, словно летом, кажется сквозь дрему,
Что слышишь треск кузнечика знакомый.

(Перевод Б. Пастернака)

КУЗНЕЧИК И СВЕРЧОК

Поэзии земли не молкнет лад:
Не слышно среди скошенных лугов
Сомлевших в зное птичьих голосов, Зато вовсю гремит поверх оград
Кузнечик. Обессилев от рулад,
Он сыщет под былинкой вольный кров, Передохнет – опять трещать готов, Раздольем лета верховодить рад.
Поэзия земли не знает плена:
Безмолвием сковала мир зима,
Но где-то там, за печкой, неизменно
Сверчок в тепле стрекочет без ума;
И кажется – звенит самозабвенно
Все та же трель кузнечика с холма.

(Перевод С. Сухарева)

КУЗНЕЧИК И СВЕРЧОК

Прекрасному на свете нет конца.
Едва в палящий полдень присмирели Пернатые – в стогу ли, на стерне ли Вновь чей-то голос радует косца:
Кузнечик! он отныне за певца
На летнем торжестве – выводит трели, Шалит, звенит, пока средь повители Не усыпит прохладная ленца.
Прекрасному на свете смерти нет.
Едва мороз безропотную тьму
Сковал под ночь, – опять гремит запечек:
Сверчок! согрелся и поет, сосед;
И дремлющему кажется уму –
Не умолкает на лугу кузнечик.

(Перевод М. Новиковой)

Конспект уроку за новою програмою.  5 клас

Тема: «Поетизація образу природи у вірші Дж. Кітса «Про коника та цвіркуна», його ідея («Поезія землі не вмре ніколи…»)»

Мета:  ознайомити учнів з творчістю Д. Кітса та особистістю поета, на прикладі вірша «Про коника та цвіркуна» розкрити засоби поетизації природи, визначити головну думку твору; розвивати навички виразного читання, формувати знання з теорії літератури, навички ідейно-художнього аналізу ліричного твору; виховувати любов до природи, уміння бачити її красу.

Обладнання: підручник-хрестоматія з текстом вірша «Про коника та цвіркуна», портрети Джона Кітса, відеоряд картин природи з музичним супроводом, пам’ятка для підготовки до виразного читання вірша.

І. Організація класу.

ІІ. Актуалізація.

 Бесіда:

–         Чому про природу говорять, що вона жива? Називають її матір’ю?

Так, у неї своє життя: тварини, комахи, птахи, рослини – усе народжується, росте, дихає, радіє сонцю або дощу… Світ природи схожий зі світом людей.

2. Завдання для учнів: складіть «асоціативний кущ» до слова «природа» і порівняйте світ природи і світ людей. У чому вони схожі?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1. Слово учителя.

Не кожна людина, на жаль, сприймає світ природи рівним собі. Одні насолоджуються кольорами, звуками, запахами, на які природа така щедра; інші вважають себе господарями на Землі, у повсякденній праці собі на користь вони не помічають красу, не чують музику, не відчувають аромати…

2. Створення емоційного фону уроку (демонстрація відеоряду картин природи з музичним супроводом.)
3. Бесіда (постанова проблемного завдання):

–         Чи однакове життя проживуть ці люди? Хто з них бідний, а хто багатий? Про кого можна сказати, що його життя щасливе?

Серед нас жили і живуть люди, які не тільки помічають красу природи, а й уміють її увічнити у своїх творах. Це художники. З одним із таких ми познайомимося сьогодні. Це англійський поет Джон Кітс.

4. Оголошення теми, постанова завдань уроку.

ІІІ. Формування нових знань і вмінь.

1. Демонстрація портретів Кітса. Бесіда:

–         Якою людиною, на вашу думку, був поет Джон Кітс? Яке прожив життя?

2. Вивчення нового матеріалу: знайомство з біографією поета (учитель може скористатися матеріалом підручника або матеріалами прочитаної статті).
3. Завдання: а тепер давайте познайомимося з поезією Джона Кітса. Вона допоможе нам краще розкрити внутрішній світ поета.
4. Виразне читання вірша «Про коника та цвіркуна».
5. Рефлексія (бесіда):

–         Який настрій створює у вас прочитаний вірш?

–         Що ви можете сказати про автора? Поясніть свої враження.

Кітс був людиною, що бачила та чула в природі набагато більше, ніж звичайні люди. Хто з вас чув коника та цвіркуна? Не всі люди вважають їх звуки схожими на пісні, та для Кітса безумовно це «спів».

6. Аналіз вірша (бесіда; формування теоретичних понять):

–         Зі скількох частин складається вірш? Назвіть їх.

–         Які поетичні картини зображені в обох частинах? Чим вони відрізняються?

Використано контраст (протиставлення): літо – зима. У першій частині уявляється картина спекотного літа. Її створюють такі образи: «опівдні», «птахи мовчать серед гілок». Спека змушує замовкнути птахів, однак життя не завмирає – про це нагадує голос коника. Маленька, непомітна комаха (про це говорить слово «голосок»), але цей голосок  «обнизує покоси й частоколи», коник «поймає гори й доли,// На стернях довгий ведучи танок». Кітс підкреслює, що природа жива: вона має голоси, може гомоніти та затихати, танцювати та втомлюватися… Автор зображує природу схожою на людей – такий виразно-зображувальний засіб називається уособленням.

–         Знайдіть рядки, в яких використано уособлення природи.

–          Що змушує коника співати майже безупинно («стихає на часок») просту пісню?

–         Що, на вашу думку, означають слова «поезія землі», які вживає Кітс?

Мабуть, коник захоплений красою навколишнього світу, про яку сказано на початку вірша: «Поезія землі не вмре ніколи». Поет наче порівнює красу природи з поезією. Такий виразно-зображувальний засіб називається метафорою. Поезія та краса стали для поета синонімами. А чому?

–         Що таке поезія?

У другій частині вірша намальована картина, від якої віє холодом. Його передають слова: «зима в мовчання крижане // Поля заковує…» Однак, і тут, як і в першій частині, природа (зима) не може припинити життя – про нього нагадує пісня цвіркуна. Отже, життя – це вічний, безупинний рух.

–         Що спільного мають обидві частини?

Вони починаються майже однаковими словами: «Поезія землі не вмре ніколи»; «Поезія землі не оніміє». В обох частинах показано живу природу.

–         Для чого Кітс повторює двічі одну й ту саму думку?

Поет виражає таким чином ідею вірша про те, що краса природи вічна, вона ніколи «не скінчиться». Особливістю композиції також є те, що наприкінці другої частини знову з’являється образ коника. Він також підкреслює ідею безкінечності життя. Така композиція називається кільцевою. Як ви вважаєте, чому?

–         Які слова також допомагають передати ідею вірша про те, що краса природи нескінченна?

«Невтомний голосок» коника, «довгий танок» – тут вжито епітети. За допомогою епітетів поети прикрашають образи, описують їх особливості.

Використання різних виразно-зображувальних засобів допомогло Джону Кітсу створити словесну художню картину навколишнього світу, передати своє ставлення до нього.

ІV. Закріплення знань, умінь і навичок.

1. Словникова робота (закріплення понять). Завдання: поєднайте термін і визначення. Наведіть приклади виразно-зображувальних засобів.

Терміни:

1)    епітет –

2)    метафора –

3)    кільцева композиція –

4)    уособлення –

Визначення:

а) різновид метафори, художній прийом перенесення якостей живих істот на довколишні предмети, явища природи або навіть абстрактні поняття;

б) певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю;

в) композиційна фігура у віршованому творі, що полягає у повторенні звуків, лексем, строф тощо;

г) художнє визначення.

Відповіді: 1 – г); 2 – б); 3 – в); 4 – а).

2. Виразне читання вірша учнями (під час складання партитури читання вірша «Про коника та цвіркуна» звернемо увагу на ті теоретичні моменти, на які спрямує нас програма).

Пам’ятка для підготовки до виразного читання вірша

(використані матеріали сайту вчителя української літератури Скрипник М.Ю.: http://skripnikmarina.ucoz.ua/news/tekhnika_movlennja_formuvannja_navichok_viraznogo_chitannja_v_uchniv/2012-04-27-54)

Дихальний цикл складається з трьох фаз: 1) вдих, 2) видих, 3) паузи (відпочинок м’язів). Під час складання партитури дихання важливо враховувати, що добір повітря відбувається залежно від місця пауз.

Паузи можуть бути в кінці речень ( || ), на місці розділових знаків і на синтагмах у складі речень ( | ). Більш тривала пауза — в кінці речення, робимо глибокий, але не надмірний вдих; менш тривалі — на синтагмах та розділових знаках в середині речення — непомітний, безшумний добір повітря.

 Логічний наголос — це знаходження в реченні (тексті) ключових слів, найбільш важливих для передачі висловленої думки. Логічний наголос відтворюється різними способами: з уповільненою вимовою слова, підвищенням чи пониженням голосу, вимовленням його пошепки і т. п.

 Мелодика — це рух голосу — пониження, підвищення. Вона робить мовлення яскравим, що сприяє кращому засвоєнню змісту тексту. Встановити мелодику допомагає логічний наголос. Щоб чітко позначити рух голосу в реченні, необхідно враховувати місце логічного наголосу. Якщо логічний наголос знаходиться на початку мовного такту, відбувається мелодичне пониження голосу, яке графічно прийнято позначати стрілкою вниз — ↘; логічний наголос у кінці мовного такту вимагає підвищення голосу ↗. Якщо ж логічний наголос знаходиться в середині, рух голосу характеризує висхідно-спадна мелодика — ↗↘.

Усі засоби логічної виразності (паузи, наголос, мелодика) знаходяться у взаємозв’язку. Вдумливе використання їх допомагає правильно і яскраво відтворити текст і робить читання виразним.

↗                                      ↘

Поезія землі не вмре ніколи. ||

↗
Опівдні, | як мовчать серед гілок

↘        ↗
Птахи в гаю, | невтомний голосок

↗                               ↘
Обнизує покоси й частоколи. ||

↗                    ↗                            ↘
Це коник, |  він поймає гори й доли, |

↗                                         ↘
На стернях довгий ведучи танок,

↗                               ↘
А стомиться  | – стихає на часок

↗                                  ↘
У затінку стебла або стодоли. ||
↗                              ↘
Поезія землі не оніміє: ||

↗
Коли зима в мовчання крижане

↘               ↗
Поля заковує, |  цвіркун у хаті

↘            ↗
Заводить пісню, |  що в теплі міцніє, |

↗                                        ↘
Нагадуючи всім, |  хто задрімне, |

↗                                  ↘
Спів коника в траві на сіножаті. ||

3. Узагальнення.

А) Бесіда:

–         Що таке художнє зображення природи?

–         Чому Джона Кітса називають співцем природи? Чи можна назвати його щасливою людиною?

–         Чому ми можемо говорити про поетизацію природи у вірші Кітса «Про коника та цвіркуна»?

Б) Рефлексія («мікрофон»):

–         Чого навчає нас вірш Джона Кітса?

1. V. Оцінювання роботи учнів.

VІ. Домашнє завдання: зробити ілюстрацію до вірша «Про коника та цвіркуна» або написати міні-твір – художній опис природи, розкриваючи в ньому ідею вірша Кітса.