в школах України

Відгук на книгу Катерини Лебедєвої «Птаха Корабель»

Автор: Тимошенко Олег, учень 6-А класу Шосткинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Шосткинської міської ради Сумської області
Захоплення: малювання, музика, спортивне орієнтування
Вчитель: Сапегіна Валентина Анатоліївна

Якось улітку, вибираючи в бібліотеці книгу , я звернув увагу на яскраву, різнокольорову обкладинку однієї з них, де були зображені загадкові створіння. Так розпочалося моє знайомство з книгою Катерини Лебедєвої «Птаха Корабель».
Уже з першої сторінки я потрапив до фантастичного й захоплюючого світу головного героя – Птахи Корабля, познайомився з його найкращим другом – менеджером – балетмейстером Іваном Кажаном.
Читаючи книжку, я дізнався про кравця Павла Павука, який створює ексклюзивне вбрання з трав’яної тканини з ґудзиками-грибами. Зустрівся з дівчиною Катериною Зерниною, яка ворожить на кавовій гущі, білетеркою Ларисою Лисицею, та планетами – сором’язливим Равликом і шахрайкуватим Глобусом.
Завдяки книзі, я дізнався і про Доктора, такого собі геніального вченого, який не зміг пристосуватися до реального світу, а тому створив для себе уявне життя – віртуальне. Але це не принесло йому щастя, бо, за словами автора, віртуальність – лише тінь реальності.
Спочатку Птаха здався мені дещо зверхньою та самозакоханою істотою, яка дбає тільки про свій привабливий зовнішній вигляд. Але, познайомившись з головним героєм ближче, я зрозумів, що це зовсім не так.
Завдяки кмітливості, хоробрості й наполегливості в досягненні мети, Птасі Кораблю вдалося врятувати від смертельної небезпеки не тільки власний світ, а й повернути до життя планети Всесвіту.
Важливо, що при цьому головний герой використовував «лазерний прапор», що не завдавав фізичної шкоди, а лише спиняв ворога й змушував його замислюватися над дійсним призначенням, адже «паузи дають змогу подумати, розмежовують події».
Прочитавши твір, я зрозумів, що не можна судити про речі, а тим паче про людей, виходячи лише з миттєвого знайомства. Перш ніж зробити певні висновки про когось або щось, необхідно уважно придивитись, бо… « воно може бути інакшим, ніж здається. І навіть випадковий знайомий може виявитися планетою».
Крім того, Птаха мені сподобався тим, що важливішими за будь – які коштовності для нього були друзі. І наче скарб, він шукав дерево, яке могло б їм допомогти, а «діаманти ніколи не цікавили Корабля».
З книги Катерини Лебедєвої я дізнався, що негарно нав’язувати свої інтереси та вподобання іншим людям, їх треба ділити лише з тими, кому це дійсно цікаво.
І головне – я зрозумів, що комп’ютер ніколи не замінить справжніх друзів, а у віртуальному світі не можна знайти істинних, щирих почуттів, бо уявний співбесідник може виявитися всього-на-всього металевим роботом.
Ця книга – справжній фантастичний детектив, прочитавши який, я вкотре впевнився, що добро завжди перемагає зло, що справжній друг завжди прийде на допомогу в скрутну хвилину й ніколи не буде заздрити успіхам, а жити повноцінним життям можна лише в реальному світі.
Я вже порадив прочитати «Птаху Корабля» своїм друзям. Думаю, що ця фантастична історія буде цікава не тільки моїм одноліткам, а й старшим школярам, і навіть дорослим. Безумовно, кожна людина, яка взяла до рук цю книгу, відшукає в ній щось нове й цікаве для себе.

Черговий номер

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”


×
Exit mobile version