в школах України

Відгук про прочитану влітку книгу Аллегра МакБірні «Моніка»

Автор: Льода Тетяна, учениця 7-го класу загальноосвітньої школи с. Дрогомишль Яворівського району Львівської обл.
Захоплення: люблю співати, читати книги.
Вчитель. Тріска Іванна Михайлівна

Я прочитала дуже цікавий твір про десятирічну дівчинку Моніку. Це реальна історія, викладена американською письменницею Аллегрою МакБірні. Ця історія про вірну Богу дівчинку-ученицю, що пережила погрози та утиски в атеїстичній школі.
Моніка жила у Східній Німеччині коли там при владі були комуністи. Як невіруючі вони противилися будь-яким розмовам про Бога. Тому Моніка зовсім нічого не чула про Ісуса Христа. Родичі дівчинки жили у Західній Німеччині, яка не була під владою комуністів, і де вчення Христа дозволялося. Саме в той час, коли Моніка гостювала у родичів, там проводилися християнські зібрання для дітей, і дівчинку запросили на них. Ніколи вона не чула таких прекрасних слів про Ісуса Христа, який помер за її гріхи. Вона провела дуже цікаве літо з розповідями про Ісуса. Але літо закінчується і пора додому, до школи, хоч Моніка зовсім не хотіла їхати додому, бо їй було дуже добре у родичів. Коли вона від’їжджала до своєї домівки, то друзі із недільної школи подарували їй Біблію.
Ось і почався навчальний рік, дівчинка пішла до школи, вона знала, що їй буде нелегко з вчителями та учнями, які були проти Бога. Один вчитель був переконаним, що Бога не існує. Оскільки він викладав декілька предметів, уникнути сутичок з ним було неможливо. Учитель починав свої уроки дивними словами. Він вимагав вставати і хором заявити: «Бога немає!». Але Моніка зовсім не вставала. Вчитель суворо закричав вимагав встати і повторювати цю фразу разом з усіма учнями. Але Моніка чемно заперечила, що «Бог є!» Вчитель поставив Моніці погану оцінку і дав дивне домашнє завдання. Він вимагав п’ятдесят разів написати вислів: « Бога немає!». Дівчинка пішла сумною додому. Вона почала молитися до Бога, говорячи: « Господи! Ти мені так потрібен! Скажи, що мені робити. Мені так хочеться бути Твоїм «добрим воїном»… Я не можу написати ці жахливі слова». Наступного дня дівчинка пішла до школи. Вона вручила свій аркуш учителю. Він узяв його, але ж після першого ж погляду розлютився, розірвав папір і почав лаятися. Він прокричав, що, коли Моніка не послухається його знову, вона буде про це шкодувати до кінця свого життя. І не тільки вона сама, а й уся її родина. Наступне домашнє завдання було ще суворішим. Вчитель вимагав написати цей вислів п’ятсот разів. Дівчинка знову молиться і просить допомоги у Господа. Господь знову відповів дівчинці через її серце і сказав, як їй вчинити. Він велів їй не робити абсолютно нічого. Нехай вона піде в школу вранці без паперу і цілком довіриться Йому. Уранці Моніка пішла до школи, не виконавши завдання вчителя. Вона ввійшла до класу. Коли настав час уроку, то усім на подив, увійшов не вчитель, а директор школи. Дивна тиша настала, коли він підійшов до вчительського столу, і Моніка відчула, що якимсь чином це має відношення до неї…і до Бога. Директор повідомив, що учора ввечері ваш вчитель загинув в автомобільній катастрофі…
Ось так подбав Господь про дівчинку, яка полюбила Його всім серцем. Так захистив Він сміливого «доброго воїна», готового заради Нього постати перед ворогом.
Ця історія стала для мене дуже повчальною. Я зрозуміла, що Бог є Він всемогутній. Господь втручається в життя людей захищає тих. Хто залишається Йому покірним. Я зрозуміла, що добро завжди перемагає зло, хоча зло переважно фізично сильніше.
Сила віри Моніки, безумовно, торкнулася мого серця. І я сподіваюся, що ця історія так само багато скаже і вашому.

Черговий номер

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”


×
Exit mobile version