Автор: Копєйко Ніна Михайлівна, вчитель зарубіжної літератури Шосткинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 Сумської обл.
Презентація до уроку
Мета: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Сапфо та Анакреонта; розкрити особливості інтимної лірики поетів; поглибити знання про античну поезію; розвивати навички виразного читання, аналізу поетичного твору, уміння висловлювати свої враження та думки; виховувати любов до поезії, естетичні смаки, пошану до глибоких людських почуттів.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрети поетів, ілюстрації до біографії та творів, Слайди.
Епіграф: Любов, як сонце світу, відкриває безмежну велич людської краси.
Василь Симоненко
Хід уроку
I. Мотивація навчальної діяльності.
(Лунає музика. Массне. «Роздуми». Звучить уривок з вірша
В. Висоцького «Балада про кохання». (Слайд №1. Кохання – це таємниця.)
Когда вода Всемирного потопа
Вернулась вновь в границы берегов,
Из пены уходящего потока
На сушу тихо выбралась Любовь,
И растворилась в воздухе до срока,
А срока было сорок сороков.
И чудаки еще такие есть-
Вдыхают полной грудью эту смесь
И ни наград не ждут, ни наказанья.
И, думая, что дышат просто так,
Они внезапно попадают в такт,
Такого же неровного дыханья …
Я поля влюбленным постелю-
Пусть поют во сне и наяву!
Я дышу – и, значит, я люблю!
Я люблю – и, значит, я живу!
Слово вчителя. Як ви вже зрозуміли,ми будемо говорити про кохання. Хоча у вас ще невеликий життєвий досвід, але й у будь-якому віці важко відповідати на запитання: «Що таке кохання?» І все ж таки спробуємо визначити розуміння цього поняття.
1. Мікрофон.
– Що таке кохання?
II. Актуалізація опорних знань.
Слово вчителя. Про кохання написано багато. Адже це таке почуття, коли завмирає серце, тремтить душа, хочеться писати вірші й співати.
Давайте з вами зробимо екскурс у минуле й згадаємо, що говориться в
міфах Давньої Греції про кохання.
1. Перевірка випереджальних завдань.
(Переказ міфів.)
(Слайд №2. Е. Норман. «Пігмаліон і Галатея»)
Великий кіпрський митець Пігмаліон ненавидів жінок і жив самотньо, уникаючи шлюбу. А одного разу зробив він з блискучої білої кістки статую дівчини незвичайної вроди. Йому здавалося, що вона дихає, ось-ось зрушить з місця і заговорить.
Годинами милувався скульптор своїм творінням. Він дарував їй намисто, серги, вдягав розкішне вбрання, прикрашав голову вінками, квітами. Так йому хотілося, щоб статуя ожила. І тоді Пігмаліон звернувся до Афродіти дати йому дружину таку ж прекрасну, як він створив.
І о щастя! Повернувся художник додому, а Галатея (морська богиня) ожила: «Б’ється її серце, в очах світиться життя».
(Слайд №3. Ф. Лемуан. «Афродіта і Адоніс».)
А ще одна антична легенда розповідає про те, як грецька богиня кохання й краси Афродіта, кваплячись на побачення до коханого Адоніса, наступила на кущ білих троянд. Божественна кров Афродіти зафарбувала білі троянди, зробивши їх символом закоханих.
III. Оголошення теми та мети уроку (Слайд №4. Тема, епіграф.)
Слово вчителя. Як відомо, усяке сильне переживання відображається в слові. І це не дивно, адже саме кохання надає людині силу.
Ми насолоджуємося творами письменників різних часів і бачимо, яким різноманітним буває це почуття. Підтвердженням цього є тема сьогоднішнього уроку.
(Слайд №5. Портрет Сапфо та Анакреонта)
1. (Слайд №6.)
Очікувані результати:
– поглибити знання про античну поезію;
– дізнатися про життєвий та творчий шлях Сапфо і Анакреонта;
– ознайомитися з віршами поетів, зазначених у темі;
– з’ясувати тематику поезій.
IV. Сприйняття й засвоєння нових знань.
1. Теорія літератури.
– Що таке лірика?
– Назвати різновиди давньогрецької лірики.
– Чим декламаційна лірика відрізняється від пісенної?
(Слайд № 7. Фреска в Помпеях.)
Слово вчителя. Представницею пісенної лірики є Сапфо.
Сапфо – давньогрецька поетеса, яка присвятила свою творчість оспівуванню найпрекраснішого людського почуття – кохання. Яким вона його змалювала, дізнаємося, ознайомившись з її творами.
Отже, хто така Сапфо?
(Слайд №8. Фреска в Помпеях.)
1. Перевірка випереджальних групових завдань.
Учень. Сапфо – ім’я знаменитої в стародавні часи й уславленої у світовій літературі жінки – поета.
За античними джерелами, поетеса була не дуже стрункою невисокою брюнеткою, але надзвичайно привабливою.
(Слайд № 9. Джон Вільям Гарвард. «За часів Сапфо».)
Вона жила в кінці VII – першій половині VI ст. до н. е. Справжнє її ім’я Псапфа.
Народилася вона в сім’ї мітіленського аристократа Скомона.
Одружена з вельможею Керколаєм, від якого народила доньку Клеїду, котру дуже любила. Їй вона присвятила багато поезій.
Уродженка острова Лесбосу.
Але життя склалося так, що на початку VI ст. до н. е. Сапфо змушена залишити острів, бо як аристократка була вигнана, коли встановилась демократія. Тому вона деякий час проживала на острові Сицилія.
Після повернення додому Сапфо організувала своєрідну школу – літературний гурток молодих жінок, який вона сама назвала «будинком муз». Там поетеса навчала своїх подруг складати й співати пісні, танцювати, розуміти й цінувати прекрасне.
Учень. Саме в рамках цієї школи й для своїх учениць написала Сапфо більшість пісень – елегій, весільних епіталам, гімнів, які ввійшли в дев’ять книг. Особливою славою користувалися епіталами.
Сапфо говорила про красу подруг, про сердечну прихильність і горе розлуки, напучувала наречену в переддень весілля.
Поетеса вважала, що людина мусить прагнути бути красивою: «Боги відвертаються від негарних». Кожен вірш Сапфо пройнятий жагучим любовним почуттям – для неї кохання було і метою, і сенсом, і способом життя. Вона не бачила відмінності між дружбою й любов’ю.
На думку вчених, лірика Сапфо виникла на основі народної любовної пісні, що мала надзвичайну популярність на Лесбосі. Як і у фольклорних творах, любовна тематика поєднується з описами чудової природи.
Сапфо не заглиблюється у внутрішній світ ліричного героя, вона щиро, переконливо, емоційно розповідає про почуття.
Не можна не сказати, що критики різних часів звинувачували поезію Сапфо в брутальності та еротизмі, саме тому в XI ст. у Візантії були спалені всі книжки поетеси. Хоча сучасні дослідники її творчості свідчать, що вона керувалася високою мораллю, цнотливістю, чистотою почуттів, красою, доброчесністю.
Учень. Ім’я Сапфо в перекладі означає «ясна», «світла». Тому й випромінювала вона це світло все життя. Недарма за античної доби цінували її поезію. На Лесбосі карбували монети із зображенням поетеси. Пісні її співали у всіх грецьких землях. Метрикою, розробленою Сапфо, користувалися поети нових часів.
(Слайд № 10. Юліус Йоганн Фердинанд Кронберг. «Сапфо»)
Платон, відомий філософ, назвав поетесу «десятою музою»:
Дев’ять на світі є муз, як засвідчують люди; не вірте,
Бо вже й десята прийшла – Лесбосу донька Сапфо.
Письменник Стробон назвав її чимось дивовижним, говорив, що «даремно буде шукати в усьому ході історії жінку, яка могла витримати, хоча б приблизне, порівняння з Сапфо в поезії».
Відомо, що до нас дійшли тільки фрагменти її творів, за винятком 3 – 5 віршів, що збереглися майже повністю, а також численні свідчення про поетичний талант Сапфо. Афінський правитель Солон казав, що не хотів би вмерти, не почувши нових пісень поетеси.
(Слайд № 11. Жак Луї Давід. «Сапфо і Фаон»)
Учень
Ім’я Сапфо окутане легендами. За однією з них, кинулася в море зі скелі Левкас, щоб позбутися нещасного кохання. У старості вона покохала молодою мореплавця Фаона, а коли той її покинув, не змогла жити далі.
Правда це, чи ні? Море не повідає нам цієї таємниці. Але українська поетеса Леся Українка, яка знала поезію Сапфо, ще будучи тринадцятирічною дівчиною, під сильним враженням легенди про смерть Сапфо, присвятила їй вірш.
2. Учень читає вірш Лесі Українки.
Сафо
Над хвилями моря, на скелі,
Хороша дівчина стоїть,
В лавровім вінку вона сяє,
Співецьку ліру держить.
До пісні своєї сумної
На лірі вона приграє
Із піснею тою – у серці
Велика їй туга встає:
В тій пісні згадала і славу
Величну свою, красний світ,
Лукавих людей, і кохання,
І зраду, печаль своїх літ,
Надії і розпач…Дівчина
Зірвала лавровий вінець
І в хвилях шумливого моря
Знайшла своїй пісні кінець.
Напевно, під впливом своїх почуттів до Фаона була написана поезія «До богів подібний…»
(Слайд № 12. Сапфо. Звучить музика. Дебюсі. «Лунный свет».)
2. Виразне читання вірша Сапфо «До богів подібний…»
Завдання за змістом прочитаного вірша.
-У вас на партах лежить «Додаток». Виберіть слова,якими б можна було охарактеризувати настрій поезії.
– Індивідуальне завдання.
1. Визначити тему вірша.
2. Чи використовуються у творі слова «кохання», «кохати», «любов».
– Групові завдання.
Перша група.
– Якою ви уявляєте ліричну героїню?
Друга група.
– Які художні засоби використані для передачі психологічного стану героїні?
Третя група.
– Які асоціації виникають у вас. Коли ви читаєте вірш?
4. Проблемне питання.
– Чи можна сказати, що Сапфо – майстер відтворення душевних порухів людини?
Муки й шал кохання – основна тема поезій Сапфо. У чому ви переконаєтеся, ознайомившись з поезією «Жереб мені випав такий…»
(Учитель читає частину вірша.)
– А що можна любити всім серцем?
5. Виразне читання вірша поетеси «Жереб мені випав такий…».
Групові завдання.
Перша група.
– Що любить героїня?
Друга група.
– Які почуття викликає ця поезія?
Третя група.
– У чому поетеса бачить своє призначення?
Висновок.
Любов у віршах Сапфо – почуття земне, тілесне, але вона не розкриває внутрішній світ людини.
Як ви вже чули, поетеса розробила свою метрику. яка стала називатися «сапфічною строфою». Розвитку ж вона набула у творчості Горація. Але в перекладах важко дотримуватися цієї метрики.
Відкрийте «Додаток» і подивіться,що являє собою «сапфічна строфа»?
«Сапфічна строфа» – складний за ритмікою чотиривірш, у якому перші три вірші мають 11 складів, четвертий – 5.
Слово вчителя.
(Слайд №13. Анакреонт.)
Інший представник сольної лірики є Анакреонт, який жив у другій половині VI – початку V ст. до н. е. Його творчість започаткувала напрям ліричної поезії під назвою «анакреонтична поезія», який існує й донині.
6. Теорія літератури.
Анакреонтична поезія – жанр ліричної поезії, у якому панує життєрадісне,світле світосприйняття, перейняте мотивами земного щастя, кохання, чуттєвої насолоди.
Цей вид лірики оспівує вузьке коло тем: кохання, вино, веселощі, дружбу. Ця поезія не має сили й глибини почуттів, властивих ліриці Сапфо. Там, де в Сапфо – молитва до Афродіти, у Анакреонта – витончене й напівжартівливе звернення до Діоніса, бога виноградної лози й покровителя виноробів. Хоча поетові доступні досить складні емоції: «Люблю і неначе не люблю».
Та все ж таки для його поезії більш характерним є ставлення до життя й кохання, як до цікавої гри.
(Учитель зачитує два перших рядки з поезії «Золотоволосий Ерот…»
– Які виникають у вас думки?
7. Виразне читання вірша Анакреонта «Золотоволосий Ерот».
(Слайд № 14. Ерот.)
8. Бесіда.
– Який настрій цього вірша?
– Яким ви уявляєте героя?
– Які засоби образності використовує автор?
(Слайд № 15. Жан Леон Жером. «Анакреонт»)
Слово вчителя.
Безумовно, Анакреонт – прихильник розваг, вина, любовних втіх:одним словом – життєлюбець. Але й у розвагах він закликає знати міру, щоб святкування пройшло весело.
У вірші «Принеси води, юначе…» автор описує особливого роду божевілля, яке викликане не сп’янінням, а надмірою палких почуттів.
9. Виразне читання вірша.
Бесіда та завдання за змістом поезії.
– Чи зберігається веселий оптимістичний настрій у цьому творі?
– Кого з богів прославляє поет?
Групові завдання.
Перша група.
– Які слова створюють безтурботний настрій поезії?
Друга група.
– Яким поет уявляє життя?
Третя група.
– Чи згодні ви з автором поезії «Принеси води, юначе…», що життя легке й безтурботне?
Слово вчителя.
Ми з вами познайомилися з поезіями Анакреонта. А що ж відомо про нього самого?
Уявімо собі, що нам випала нагода поспілкуватися з ним.
10. «Інтерв’ю з Анакреонтом».
– Доброго дня, Анакреонте. Це неймовірно приємно, що мені випала нагода поспілкуватися з Вами. Мені відомі Ваші роки життя,це близько 570 р. – близько 480 р. до н. е. а де Ви народилися?
– Народився я в іонійському місті Теос в Малій Азії. Але довго там не жив, бо протягом життя мені доводилося багато разів міняти місце проживання. Після завоювання персами Теоси, переїхав до факійського міста Абдери, довгий час жив самоського тирана Полікрата, афінського тирана Гіппарха, пізніше – у фіссалійських царів.
– Вам подобалось життя в тирана Полікрата?
– Так. Він зробив свій палац центром науки та мистецтва. Саме там розквітнув мій талант, життя для мене уявлялося безтурботним. Сповненим розваг,що я й оспівував.
– Говорять, Ви грали на музичних інструментах?
– Так. Я грав на флейті й арфі. Досить часто супроводжував музикою свої вірші.
– То життя у Вас було безхмарним, безбідним. І все ж Вам довелося покинути палац Полікрата. Чому?
– Полікрат трагічно загинув. Тоді я пішов до тирана Гіппарха, став йому другом. Мене не могли не цінувати. Бо поети користувалися величезною любов’ю і пошаною. Кожне місто мало за честь запросити якогось cпівця до себе.
– Як Ви вважаєте, чому поет і суспільний діяч Крітіл сказав про Вас: «Він був солодким і не знав смутку»?
– Мене не захоплювала ні військова справа, ні політика, я проводив дні в розвагах, пишних бенкетах, численних любовних пригодах. Мене цікавило кохання,Музи і вино.
– Які поетичні жанри Ви розробляли?
– Це були різні жанри: гімни, елегії, епіграми, застольні пісні. Але всі вони оспівують життя і кохання.
– Сподіваюсь, Ви знайомі з лірикою Сапфо?
– О! Так. Але Сапфо говорила про глибокі почуття, а мене цікавили легкі й поверхневі. Я навіть Ерота зображаю у вигляді пустуна-хлопчика, який бавиться, жбурляючи в людину м’яч або стрілу, хоча іноді замислююся й над серйозними почуттями. Я завжди шанобливо схилявся перед молодістю й жіночою вродою.
– Дякую Вам за приємну розмову.
А вам,шановні слухачі, хочу сказати, що античне мистецтво вічне,бо своїм оптимізмом воно надихає сучасних поетів на створення нових дивовижних шедеврів. А лірика Сапфо та Анакреонта дала початок інтимній ліриці і таке почуття, як кохання, було оспіване з новою силою поетами різних народів.
V. Рефлексія.
1. Незакінчені речення. (Слайд №16.)
– Давньогрецькі поети, які поклали початок розвитку інтимній ліриці…
– За Платоном, десята муза – це…
– Строфа, яку найчастіше використовувала поетеса, пізніше стала називатися…
– Анакреонт започаткував напрям ліричної поезії під назвою…
– Українською Сапфо називали…, російською….
Слово вчителя.
Ось і добіг урок до кінця. Але його тема, я думаю, не залишила нікого байдужим, бо кохання – це таке почуття, якому не підвладний час. Покохати можна як у молоді роки, так і в зрілому віці. А оскільки ви є підлітками, то, мабуть, уже комусь симпатизували, комусь пропонували дружбу. Проте вже зараз вам необхідно вчитися цінувати справжні почуття, вміти дорожити тією людиною, яку покохаєте.
І на майбутнє, я хочу, щоб ви прислухалися до слів В. Симоненка (епіграф) та героїв із фільму «Іронія долі». («С любимими не расставайтесь…»)
VI. Оцінювання. (Самооцінка, вчителем, учнем групи.)
VII. Домашнє завдання.
(Слайд № 17.)
1. Опрацювати сторінки підручника 79 – 82.
2. Аналізувати поезії за раніше поданим планом.
3. Вивчити один з віршів напам’ять.
4. *Дати письмову відповідь на запитання «Що дало мені знайомство з давньогрецькою лірикою?»
Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”