Радість – всесвіту пружина, радість – творчості душа…

Автор: Северин Ольга Захарівна, учитель-методист зарубіжної літератури Маньківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Черкаської обл.
Презентація до уроку

Severyn_Porter

Мета уроку: познайомити із життям і творчістю американської письменниці Елеонор Портер, доторкнутися серцем до радості найвідомішого її творіння – повісті «Поліанна», збагачувати власний світ духовності; розвивати мовлення учнів, позитивне мислення, читацьку пам’ять, уміння працювати а групах, висловлювати та аргументувати власну точку зору; виховувати доброзичливість, взаєморозуміння та взаємоповагу.
Обладнання: на дошці запис теми, епіграфа, ключових запитань, книги Е. Портер «Поліанна», виставка ілюстрацій до сюжетів з книги, колаж фрагментів із одноіменного кінофільму. Столи розставлені для групової роботи.
Радість – всесвіту пружина,
Радість – творчості душа,
Дивна космосу машина
Нею живиться й руша.
Радість квіти розвиває
І розгін дає сонцям,
Їх в простори пориває,
Невідомі мудрецям.
Ф. Шиллер. Ода «До радості»
у перекладі М. Лукаша
(гімн Євросоюзу)

Хід уроку

І. Підготовка до сприйняття навчального матеріалу.
Вступне слово учителя
«Сучасний світ – жорстокий,» – часто чується навколо.
Чому ж він такий? Чи можемо змінити його ми? Гадаю, що наша сьогоднішня зустріч стане поштовхом до міркування і внесення змін у повсякденне життя.

ІІ. Оголошення теми, епіграфа уроку, ключових запитань.
Ключові запитання:
Чи дійсно радість має надзвичайно велику силу?
Із появою Поліанни жителі міста Белдінгсвіля стали іншими?
Чи з’явилося у вас бажання щось змінити у власному житті?

ІІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.
· Знайомство із життям та творчістю Елеонори Портер ми розпочнемо із вправи «Так чи ні» (Підготовлені учні по черзі озвучують інформацію, інші – відповідають, доповнюють).
1. Народилася Елеонор Портер 1868 року в штаті Нью-Гемпшир і походила з досить заможної та шанованої родини перших поселенців до Америки (Так).
2. Із дитинства маленька Еллі над усе любила співати. Кілька років Елеонор вчилася музики в Бостоні. Вона грала на фортепіано, співала в церковному хорі, виступала з концертами. Їй пророкували славу великої артистки (Так).
3. Елеонор Портер мріяла про те, що коли-небудь вона стане всесвітньовідомою письменницею (Ні, ніколи).
4. Після одруження (травень 1892 року) Елеонор Портер із чоловіком жили разом із батьками (Ні, її чоловік був підприємцем і незабаром через справи фірми їм довелося переїхати до іншого міста. Кілька років подружжя мешкало в Теннесі, потім оселилося у Нью-Йорку).
5. У родини Портерів був гарний ошатний будинок, найбільшою окрасою якого був сад, що ріс просто на пласкому даху будівлі. Елеонорі дуже подобалося відпочивати там, сидячи в кріслі посеред дерев, дивитися в небо. Одного разу вона захопила з собою олівець, зошит і почала писати оповідку (Так).
6. Потім кілька своїх оповідань вона надіслала до відомого в Америці християнського журналу «Крістіан Гералд» І їх надрукували! (Так).
7. Портер стала письменницею, на той час їй було двадцять три роки (Ні, їй було вже тридцять три роки).
8. Ще кілька років Е. Портер писала короткі історії й оповідання, котрі охоче друкували різноманітні часописи. Її перший роман вийшов друком лише 1907 року. Він називався «Поліанна» (Ні, мова йде про роман «Перетнути потік»).
9. У 1912 році письменниця взялася за невеличку повість для дітей. То була зворушлива історія про те, як сувора багата тітка взяла на виховання племінницю-сирітку. Героїня носила чудернацьке ім’я Поліанна. Її батьки поїхали як місіонери до маленького містечка на Далекому Заході. Родина бідувала, то ж іграшок у дівчинки не було, щоб вона не журилася, тато придумав для неї дещо незвичну забавку – гратися в радість (Так).
10. Все почалося з того, що одного разу пастору Віттіеру, Поліанниному татові, було дуже сумно. Тоді він узяв Біблію, перечитав її всю та порахував скільки разів у Святому Письмі Господь закликає Своїх вірних до радості. Вийшло – понад вісімсот разів! Отож: «Коли вже Бог узяв собі клопіт вісімсот разів звернутися до нас із закликом радіти й веселитися,» – сказав собі він і відтоді старанно намагався виконати цю Божу заповідь. Саме ті «радісні тексти» й наштовхнули його на думку про гру в радість, коли його маленькій донечці з місіонерської станції замість ляльки прислали милиці Гра в радість – це коли в будь-якій ситуації треба знайти щось таке, з чого можна порадіти. (Так).
11. Поліанна грала лише тоді, коли залишалася сама (Ні, дізнавшись, почала вчити грати в неї усіх друзів).
12. Книжка про дівчинку, яка гралася в радість, мала шалений успіх у читачів. Мільйони дітлахів і дорослих мріяли мати її у своїй бібліотеці. Обійшовши Америку, книжка рушила до Європи, де також знайшла чимало друзів (Так).
13. Незабаром повість було екранізовано, поставлено на сцені, почали з’являтися переклади іншими мовами. Уже до 1920 року книга перевидавалася 47 разів! По всій Америці створювалися «Клуби Поліанни» (і не тільки для дітей, кілька таких клубів були створені навіть в американських тюрмах), члени яких змагалися між собою в умінні грати в радість. Знаменита актриса німого кіно Мері Пікфорд заплатила Портер астрономічну в ті часи суму за право на екранізацію повісті (Так).
14. До Елеонор Портер почали надходити листи з проханням розповісти про подальші пригоди Поліанни. Тож у 1915 році вийшла повість «Юність Поліанни», яка розповідає про те, що сталося з дівчинкою-Радість, коли та виросла (Так).
15. Нечувана популярність повістей про Поліанну призвела до того, що уже після смерті Портер ще три письменниці (Вірджінія Моффат, Харріет Сміт і Елізабет Бортон) почерзі видавали нові книги, що об’єднувалися образом головної героїні, описуючи її чергові пригоди. Так з’явилася ціла серія – «Радісні книги Поліанни» (Так).
16. Одного разу в якомусь інтерв’ю пані Портер закинули, чи не занадто легковажно вона ставиться до життя, чи не є гра в радість втечею від проблем. На що вона відповіла: «Я ніколи не вважала, що слід заперечувати існування труднощів, страждань і зла. Просто, як на мене, значно ліпше сприймати невідоме бадьоро і радісно» (Так).
17. Померла письменниця 21 травня 1920 року. За менше ніж двадцять років творчої праці вона встигла написати чотирнадцять повістей і романів, а також випустити чотири збірки оповідань; вони й сьогодні легко знаходять собі читачів. Проте найвідомішою книжкою Елеонор Портер і досі залишається «Поліанна» (Так).
18. Некролог, надрукований у «Нью-Йорк таймс» на наступний день після її смерті, мав короткий, але виразний заголовок: «Померла автор «Поліанни» (Так).
19. Шкода, що в сценічному варіанті Поліанна не з’явилася у театрах України (Ні, вперше 18 березня 2011 року в Театрі імені Марії Заньковецької в сценічному варіанті Поліанна завітала до Львова. Ініціатором її постановки став заньківчанський режисер Богдан Ревкевич. Славнозвіснсна повість американської письменниці «підкупила» його своїм напрочуд добрим та щирим сюжетом).
· Ознайомтеся із переліком фільмів за творами Елеонор Портер і скажіть, про що це свідчить.
· Стислий переказ повісті Елеонор Портер «Поліанна» за планом
· Чи відрізняється завершення книги і фінал фільму? Прокоментуйте.

Перегляд фрагменту кінофільму про зустріч Поліанни після приїзду із лікування».
· Дослідження (Робота в групах).

IV. Застосування знань, умінь, навичок.
1. Побудова асоціативного грона до слова «Поліанна».

2. Відповіді на ключові запитання до уроку.
3. Узагальнення відповідей учителем.
У сучасній англійській мові слово «поліанна» вживається дуже
широко, й означає воно щиру і веселу людину, невиправного оптиміста. Гра в радість тут доречна. Це так цікаво і до того ж дуже просто: варто лише знайти щось радісне навіть у найприкрішій ситуації. І тодінаше життя, наче ліхтарики, осяють щирі усмішки, а головне – зміниться весь світ навколо нас. Нехай вам допоможе Поліанна.
(Якщо дозволяє час можна запропонувати прослузати притчу і
збагатитися мудрістю, яку дарує вона)
Образи й радості
Якось двоє друзів багато днів ішли пустелею. Раз вони посперечалися, і один з них зопалу дав іншому ляпаса. Друг біль відчув, але промовчав. Лише написав на піску: «Сьогодні мій найкращий друг дав мені ляпаса».
Друзі продовжили подорож, і через багато днів знайшли оазис із озером, у якому вирішили викупатися. Постраждалий від ляпаса мало не втонув, але друг його врятував.
Коли ж отямився, то висік на камені: «Сьогодні мій найкращий друг урятував мені життя».
Перший поцікавився:
– Коли я тебе скривдив, ти написав на піску, а тепер – пишеш на камені. Чому?
І друг відповів:
– Коли хтось кривдить нас, ми повинні писати це на піску, щоб вітри могли
стерти напис. Але повідомлення про гарні вчинки ми повинні висікати на камені, щоб ніякий вітер не міг це стерти. Навчися писати образи на піску й висікати радощі на камені. Залиш дещицю часу для життя! І нехай тобі буде легко й світло…

 V. Домашнє завдання.
Написати лист одному із героїв твору.