Диво сонетів Ф. Петрарки

Автор: Мукомела Ірина, 14 років, учениця 8 класу Кудринецької ЗОШ І-ІІІ ступенів Борщівського району Тернопільської обл.
Захоплення – читання пригодницьких книг
Куратор: Юрчишина Марія Іванівна

Я й повірила цим дорослим, що сучасну молодь нічим уже не здивуєш. Та й не прагнемо ми здивування, адже хватає нам свого епатажу і крутизни.
Одного лютневого морозного дня йшло звичайне шкільне життя, а в ньому спалахнув зіркою незвичний урок зарубіжної літератури, адже до нас завітав Франческо Петрарка із своєю “Книгою пісень”. І усе у моєму житті перемішалось, змінилось, заграло новими барвами і звуками: «муки солодкі», «щасливі квіти», «благовісні трави», «ріки голубі», «погляд ніжний», «мова бентежна й величава»… Я зрозуміла, що є величне кохання, незбагненна краса, яким не потрібні такі сучасні речі як реклама, презентація, розкрутка…Вони просто існують і все, а ще хвилюють, наповнюють світ дивом життя
Я вами дихаю, для вас палаю,
Я народивсь для вашого єства,
Без вас мені нема й не треба раю…
Серед усіх співців любові Франческо Петрарка став для мене найбільш близьким і зрозумілим. Я із великим задоволенням намагаюсь розгадати йоговисоку поетичність почуттів, які були зведені до земної жінки.
Петрарка і його сонети стали для мене відкриттям цього року. Я і не здогадувалась, що саме вони формуватимуть мій світогляд. Спочатку здавалось, що це вірші, слова і нічого більше. Але, занурившись у глибину поетичного океану збірки, відчула, що це слова-квіти, слова-трави, слова-почуття…
Прийшла весна і сонети Петрарки відкрились мені по-новому. Хочеться заглянути в очі фіалкам і зрозуміти, на кого вони задивились. Хочеться посміхатись, кохати, творити, писати вірші, жити… Навіть свої мандри в Інтернеті я починаю із сонетів Ф. Петрарки. Прочитаю декілька поетичних рядків і всю інформацію сучасного світу сприймаю як позитив.
Я хочу, щоб дорослі прочитали моє есе і змінили свою думку про те, що сучасну молодь нічим уже не здивуєш.