У маленькому тілі часто таїться велика душа

Автор: Остренської Марини, 14 років, 8-В клас Носівської районної гімназії Чернігівської області;
Захоплення – гра на скрипці та читання книжок.
Куратор – Горбатенко О.С.

В житті часто буває, що людина, від якої зовсім не чекаєш підтримки та допомоги, виручає у скрутну хвилину, а , на перший погляд, хороші, добрі люди не здатні на високоморальні вчинки.
Коли я читала новелу американського письменника-гуманіста О.Генрі (справжнє ім’я Вільям Сідней Портер), у моїй уяві спочатку постав образ старого немічного пияка, який багато базікає, постійно чимось невдоволений, весь час бурчить… Ну хіба така людина здатна на щось незвичайне, тим більше – створити шедевр! З іронією я сприйняла його слова: «Колись я намалюю шедевр, і ми всі виберемося звідси. Їй-бо, виберемося!» Ну хіба не божевілля? Здавалося, безнадія впевнено захопила у свій полон і дівчат-подруг, Джонсі і Сью, і самого Бермана. Адже містер Пневмонія торкнулася Джонсі своїми крижаними пальцями. Тендітна дівчина мала один шанс на життя із десяти. Але це тільки при умові, що вона захоче жити…
Один-єдиний… Останній… «Темно-зелений біля стебла, але з жовтизною тління й розкладу по зубчастих краях» листок Бермана виявився отим шедевром, який дав надію на порятунок. Отоді я зрозуміла, чому автор ще на початку твору порівнював Бермана з Мойсеєм, адже саме цей біблійний герой вивів іудеїв на землю обітовану, але сам її так і не побачив… Мойсей – рятівник іудейського народу, Берман – життя юної художниці.
Образ Бермана враз набув іншого, символічного значення: маленька людина з великою душею Мойсея…
Ще довго у моїй душі тіснилися почуття, в голові роїлися суперечливі думки. Виявляється, благородство і самопожертва в ім’я любові до ближнього – це не пафосні слова, не заклики, не суєта… Любити ближнього – це так просто і водночас так складно.
Я читаю і перечитую зворушливі новели О.Генрі, які несподівано спонукають до серйозних думок, дають життєві уроки.
Ось переді мною «Дари волхвів» – історія кохання, що торкається найпотаємніших душевних струн…
Я знову відкриваю для себе велику душу О.Генрі…