Жителям села Івонівка, що на Вінниччині, присвячую 03.45. Механічний голос будильника вимагає: “Пора вставати!” Підкоряюсь. В автобусі ранньої години двоє: водій та я. Удвох і їдемо до села, що спускається пагорбом до шумливої Мурафи. Водієві, мабуть, знайомий кожний камінчик на шляху: сорок років возить ним пасажирів, і увесь цей час він для них — Сьома, …
Не завжди відпустка – це відпочинок. Іноді доля ставить підніжки, і всі плани летять шкереберть. Правда, в нагороду за терпіння та боротьбу дарується нове бачення і розуміння життя в усіх його проявах. Літо 2013 року допомогло мені розгледіти кожну грань людського щастя. Також цікаве: Мої незабутні миті літа 2013
Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”