Лист Джонатану Лівінгстону

Робота переможця конкурсу «Лист літературному героєві» (вікова категорія 9-11 класи) Оксани Гіжовської, учениці 9 класу Максиміської ЗОШ І-ІІ ступенів
Збаразького району Тернопільської області.
Вчитель: Петричко Ірина Зіновіївна

Презентація до конкурсної роботи

Презентацiя_до_листа Оксанаи Гiжовс_кої
Моє шанування тобі, Джонатане Лівінгстон, величний Мартине, небесних просторів сину!
Мене звати Оксана. Я – п’ятнадцятирічна дівчина, дев’ятикласниця-випускниця, яка робить перші невпевнені кроки у самостійне життя. Я дуже щаслива, що доля звела мене з Тобою, що Ти так неждано, легко, непомітно і, найголовніше, вчасно з’явився в моєму житті.(Слайд 2). Тоді, коли мені, дівчинці-підлітку, здалось, що весь світ змовився проти мене, коли похитнулась віра у власні сили, у можливість досягнути чогось у житті,коли переді мною постало нелегке питання професійного вибору, наша вчителька зарубіжної літератури принесла книжечку, рекомендуючи обговорити її на уроці позакласного читання. Книжечку непоказну, тоненьку, в блакитній палітурці, із зображенням мартина, що ширяє в небесних хвилях. Коли учитель мотивувала доцільність прочитання й обговорення книжки, що знайшла прихильників у багатьох країнах світу,моя рука спокійно й невимушено протягнулась до неї…І вже через хвилину-другу до мене донісся голос чайок, потім уявилось широченне синє море, безмежна небесна голубінь, в якій сліпучо-білим сяйвом ширяв мартин, один-однісінький, гордий і величний… Так у моєму житті з’явилась книга Річарда Баха, а Ти, Любий Мартине Джонатане, замешкав у моєму серці…
Щоразу, прогулюючись набережною Тернопільського ставу, вслухаюсь у голоси чайок (а вони то кричать, то нервують, то голосять), задивляюсь у небесну височінь в надії зустріти якщо не Тебе, то Твоїх учнів. Недільного ранку на огорожі, що понад ставом, я побачила мартина: прекрасного, вільного, гордого й безстрашного. Мені здалось, що він відпочивав, втомлений виснажливими польотами. Не зважав ні на крик чайок, ні на людей, що проходили мимо, бо відчував, напевно, що їм не до нього…Зараз моє серце підказує: це був Ти, красивий Джонатане Лівінгстон, мій добрий Навчителю! (Слайд 3). До сліз боляче , що тоді, піддавшись сумнівам, не змогла подякувати Тобі за добру науку пізнання світу, людей, свого єства, за розуміння необхідності пошуку досконалості й відваги. Тому-то й залишаю адресований Тобі конверт в найтихішому куточку острівця «Чайка», надіючись, що Ти обов’язково ще колись повернешся у наше прекрасне місто й пізнаєш думки, переживання й роздуми 15-річної дівчинки Оксани (Слайд 4).
Любий Джонатане! Познайомившись з Тобою, птахом незвичайної долі, я зрозуміла, що кожному з нас даровано свободу вірити, прагнути, любити, обирати своє місце й спосіб життя. Один усе життя когось наслідує, торує уже давно протоптану дорогу, інший – розуміє, що не можна все життя тягнутися по чужих слідах, бо існують й інші – вищі життєві шляхи. Треба тільки знайти силу й бажання осягнути їх. Своїм життєвим прикладом Ти даєш мені снагу ВИСОКОГО ПОЛЬОТУ. (Слайд 5). Не раз, аналізуючи свої вчинки, думки,прагнення, мені здавалося, що я не така, як усі. Це мене дуже лякало. Однак, читаючи книгу Твого життя, я загартувалась, і те, чого я боялась колись, зараз мене не лякає! Ти теж відрізнявся від Сніданкової зграї! Тебе вабив політ задля розвитку, самовдосконалення, реалізації мети. Щоб втілити свою мрію, Ти відмовився від їжі, навчився літати вночі, став вільним й незалежним від загальноприйнятих законів, яким підпорядковувались усі чайки. Захоплююся Тобою, адже Ти, залишаючись вірним СВОЇМ сподіванням, наполегливо шукав знання, опановував страх, прагнув сягнути досконалості, відчути свободу та поклик небес. Щасливий, окрилений радістю відкриття власного Прориву, Ти, здавалось, чекав на визнання. Та НЕ СЛАВИ хотів Ти! Ти прагнув поділитись відкриттям справжнього сенсу життя, можливістю кожного піднестися над власним неуцтвом,вказати нові обрії, що лежать перед цілим родом. Але замість овацій та вшанування, замість простої вдячності Тебе, любий друже, висміюють, ставлячи у центр зграї на ганьбу за наругу над гідністю й традиціями родини мартинів. За щирі пориви люблячого серця Ти, Джонатане, заплатив високу ціну — ціну вигнання, ціну самотності! (Слайд 6) Однак ТИ ніколи не жалкував про це. Натомість Тебе хвилювала відмова побратимів «вірити у велич польотів, на які вони здатні; відмова розплющувати очі й бачити». Вихована, досконала особистість ніколи не буває самотня. Тому-то на іншій землі Ти знайшов однодумців, розумних і вільних чайок. Разом із ними через політ Ти пізнавав любов і доброту. І тільки любов, доброта й бажання відкрити істину для інших повертають Тебе до своєї зграї, щоб навчити-таки своїх «братів» того, чого навчився сам. (Слайд 7). Дух свободи, що витав у Твоєму єстві, пробудив дух незалежності, гордості й непокори в окремих мартинів Твоєї зграї, для яких Ти став розумним, добрим Учителем і яких супроводжував до останніх своїх днів.
Великий Мартине! Дозволь мені теж стати Твоєю ученицею. Дозволь перейняти хоч не легкі, але натхненні уроки високого польоту, а потім їх, як цінну реліквію, передати своїм дітям (Слайд 8). Я стою на стежині, що веде у самостійне життя. І тільки з Твоєю допомогою зумію подолати невпевненість, страх перед невідомістю, відкрию в собі силу духу, укріплю віру у здійснення мрій. Я вірю: ТИ допоможеш мені знайти себе у житті, підкажеш, що насамперед потрібно робити,як правильно будувати своє життя, щоб стати щасливою. Я твердо усвідомила: постійне самовдосконалення, наполеглива праця й віра у себе творить диво! Тепер мене не злякають думки людей, подібних до мартинів Сніданкової зграї; як і Ти, наполегливо займусь своєю улюбленою справою, яка на думку окремих людей, не принесе мені великих матеріальних здобутків. Я знайду і реалізую себе!!! Водночас не можу не захоплюватись Твоєю великодушністю, умінням пробачати образи, готовністю заново прислужитись тим, хто нещодавно відвернувся від Тебе. Джонатане, Ти дав можливість зрозуміти, що той, хто любить і творить добро, дбає про розвиток обдарувань, здатен навіть найжорстокіший світ змінити на вільний і щасливий. Хто здатен витіснити із свого життя НУДЬГУ, СТРАХ і ГНІВ, проживе довге й гарне життя. Місія кожного полягає в тому, щоб стати більш досконалим, люблячим, таким, яким тільки кожен спроможний бути. Безмежна Сила Світла допоможе кожному… Вигнаний зграєю недоброзичливців, в моєму серці Ти озиватимешся високим словом, чудовою піснею, доброю казкою, колисковою (Слайд 9).
ДЯКУЮ, ЩО ТИ, ДЖОНАТАНЕ ЛІВІНГСТОН, З’ЯВИВСЯ У МОЄМУ ЖИТТІ!