Переклад з російської мови поезії М. Заболоцького “Журавлі”

Автор перекладу: Димарчук Людмила, учениця 11 класу НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня – дитячий садок» с. Здомишель
Захоплення: сучасна українська музика, вишивання, в’язання гачком.
Вчитель Сметюх Ольга

Журавли
Вылетев из Африки в апреле
К берегам отеческой земли,
Длинным треугольником летели,
Утопая в небе, журавли.
Вытянув серебряныe крылья
Через весь широкий небосвод,
Вел вожак в долину изобилья
Свой немногочислeнный народ.
Но когда под крыльями блеснуло
Озеро, прозрачное насквозь,
Черное зияющее дуло
Из кустов навстречу поднялось.
Луч огня ударил в сердце птичье,
Быстрый пламень вспыхнул и погас,
И чаcтица дивного величья
С высоты обрушилась на нас.
Два крыла, как два огромных горя,
Обняли холодную волну,
И, рыданью горестному вторя,
Журавли рванулись в вышину.
Только там, где движyтся светила,
В искупленье собственного зла
Им природа снова возвратила
То, что смерть с собою унесла:
Гордый дух, высокое стремленье,
Волю непреклонную к борьбе –
Все, что от былогo поколенья
Переходит, молодость, к тебе.
А вожак в рубашке из металла
Погружался медлeнно на дно,
И заря над ним образовала
Золотого зарева пятно.
Николай Заболоцкий

Журавлі
Вилетівши з Африки у квітні
До найрідніших берегів землі,
Довгим трикутником летіли
В блакитнім небі журавлі.
Забриніли посріблені крила
Через широкий небесний грот,
Вів вожак у багатств долину
Малочисельний свій народ.
Та коли заблищало під крилами
Озеро, прозоре аж до дна,
Із кущів було миттю направлено
Чорне дуло, що виднілось здаля.
Стріла вогню у серце птаха влучила,
Рухливий пломінь знявся і погас,
І частинка дивної величі
З висоти звалилась на нас.
Два крила, як два великих горя,
Хвилю холодну в обійми взяли,
І почувши пронизливі крики,
Журавлі набрали висоти.
Тільки там, де в русі світила,
Для спокути скоєного зла
Їм природа знову повернула
Те, що смерть з собою понесла.
Гордий дух, високі поривання,
Сильну волю, що не зникне в боротьбі –
Все, що від минулого лишилось,
Переходить, молодість, тобі.
А вожак у сорочці з металу
Опускався повільно на дно,
І зоря над ним простелила
Золотого зарева полотно.

Черговий номер

Зміст №6, 2018

Редакційна вітальня «Мене надихають діти». Ексклюзивне інтерв’ю Ольги Горобченко. . . . . . .2 Фахові проблеми Практика роботи …

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”