Поки люди мріють…

Автор: Гарний Сергій, учень 8 класу Високопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Олександрівського району Донецької області.
Захоплення – народні танці.
Куратор: Гарна Світлана Юріївна

Поки люди мріють, сподіваються, вони завжди будуть читати Гріна, щоб не втратити романтики душі, щоб життя стало кращим, добрішим.
Так-так, ви не помилилися. Я – хлопчик. Але сьогодні хочу поділитися своїми враженнями від зустрічі з книгою О.Гріна «Пурпурові вітрила» та від мужньої дівчинки Ассоль, які залишили слід у моєму житті.
Ассоль росла без подруг. Два – три десятки дітей її віку, що жили в Каперні, прислухаючись до розмов між батьками, зрозуміли, що маленьку дівчинку треба назавжди викреслити з кола своїх друзів. Незважаючи на це, вона була веселою і життєрадісною, бо жила у своєму незвичайному світі. Наприклад, Ассоль любила природу і почувалася на¬одинці з нею як удома. З деревами вона вітала¬ся, як з людьми, тобто тисла їх широке листя. Вона ішла, шепочучи подумки слова, звертаючись до дерев: «Ось ти, ось дру¬гий. Багато ж вас, братики мої!» Братики велично гладили її тим листям і порідному привітно скрипіли у відповідь. До квітки з пошкодженими пелюстками вона зверталася зі словами: «Добрий день, хвора!»
Отже, світ Ассоль швидше схожий на казку. А ще важливим є те, що вона вірила в Бога і щодня зверталася до нього, зранку віталася: «Здрастуй, Боже!», а ввечері прощалася: «До побачення, Боже». Не просила ні про що, а тільки доброзичливо спілкувалася. Бог оберігав її. Я думаю, це й допомогло Ассоль пережити всі негаразди, а в майбутньому зустрітися з Греєм.
І дійсно, Ассоль на вершині щастя, її мрія збулася. Але і в цей час вона вірна собі: думає не про себе, а про інших, турбується про батька. Не лише в нещасті, а й у щасті перевіряється істинність людини. Наша героїня з честю пройшла це випробування. Егоїзм не торкнувся її чистої і світлої душі.
Письменник учить: «Якщо можеш зробити диво своїми руками, якщо здатен когось ощасливити, зроби це».
Я вирішив, що треба учитися у Ассоль і Грея долати труднощі нелегкого життя, наполегливо йти до здійснення своєї мрії. І для того, щоб у житті кожного з нас з’явилися пурпурові вітрила, треба не забувати головного, що дива потрібно робити своїми руками і не поспішати розлучитися з вірою в диво.