Використання інформаційних комп’ютерних технологій на уроках зарубіжної літератури

Автор: Федоркович Наталія Іванівна, вчитель зарубіжної літератури Комунального закладу “Мізоцька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ст.” Рівненської обласної ради
Презентація до уроку

Fedorkovich_Ikt

Fedorkovich_London1

Fedorkovich_Romant2

Fedorkovich_Servantes3

(Слайд 1.1) Стрімкі зміни – одна з основних характеристик суспільства. Інтенсивне впровадження прогресивних технологій в усі сфери життя обумовило безупинне вдосконалення людської діяльності.
Слайд 1.1

Потреби сучасного життя зумовлюють пошуки нових форм організації
Слайд 1.2
Інтернету є одним із інноваційних засобів вивчення літератури, який сприяє формуванню інтересу учнів до художніх творів і дозволяє вивільнити час для творчої співпраці вчителя та учня. Звичайно, не можна забувати, що постійними компонентами у процесі літературної освіти школярів залишається літературний текст як естетичне явище та діалог.
Серед головних дидактичних функцій, що мають бути реалізовані за допомогою комп’ютерних технологій у процесі вивчення зарубіжної літератури, методисти виділяють такі (Слайд 1. 3).

Слайд 1.3
Основні завдання педагога (Слайд 1.4).
Завдання ІКТ (Слайд 1.5).
Відомо, що найефективніший вплив на людину здійснює та інформація, яка одночасно впливає на кілька органів чуття, і запам’ятовується вона тим краще і міцніше, чим більше каналів сприймання було активізовано.
(Слайд 1.6).
Використання ІКТ на уроках дає можливість (Слайд 1. 7 – 1. 15).
На сучасному етапі розвитку освіти мультимедія дозволяє об’єднувати в одній комп’ютерній програмно-технічній системі текст, звук, відео зображення, графічне зображення та анімацію (мультиплікацію). Кожен із застосовуваних інформаційних компонентів має власні виражальні засоби та дидактичні можливості, що спрямовані на забезпечення оптимізації процесу навчання на уроках зарубіжної літератури. Так, використання презентацій з фото та музичним супроводом значно полегшує вивчення біографій письменників.
Перед переглядом такої презентації ставлю класу ряд запитань, на які учні знаходять відповіді, слухаючи однокласників, котрі готували випереджувальне домашнє завдання.
Під час вивчення історико-літературних епох акцентується увага учнів на взаємозв’язку історичних подій, літератури, мистецтва. Система уроків-презентацій історико-літературних епох, зокрема «Античність – колиска європейської культури», «Загальна характеристика доби Відродження», «Загальна характеристика епохи Романтизму» сприяють поглибленому сприйняттю художнього твору, формуванню цілісного уявлення про історико-культурні умови певної доби, створенню емоційної атмосфери. Реалізація міжпредметних зв’язків відбувається на основі прийомів спостереження, аналізу, синтезу, порівняння.
Написання окремих повідомлень, захист рефератів, створення малих проектів, індивідуальні випереджувальні завдання – всі ці види роботи сприяють тому, що учні відчувають себе співавторами уроку.

Тема: Джек Лондон. «Жага до життя».
Особливості сюжету та ідеї оповідання. Довкілля у з’вязках з головним героєм твору.
Мета: ознайомити учнів із творчістю американського письменника Джека Лондона; з’ясувати, які риси вдачі письменника та факти його біографії відбились на особливостях зображення характерів героїв його творів; формувати вміння аналізувати художній твір, визначити особливості сюжету та ідеї твору, розкрити значення пейзажів; показати взаємозв’язок людини з природою та її вплив на настрій, долю людини;
розвивати зв’язне мовлення, мислення учнів, збагачувати їхній словниковий запас;
створити ситуацію самозаглиблення учнів у власні етичні переконання, спрямувати необхідність вибору життєвих принципів у русло самовдосконалення.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручники, портрет Джека Лондона, карта США та Аляски, репродукція Р. Кента «Сонячне сяйво на Алясці», фотографії краєвидів Аляски та Клондайку, виставка книг, таблиці, використання мультимедійної дошки, тлумачний словник.
Методи, прийоми, форми роботи: інсценізація, бесіда, розповідь, самостійна робота (заповнення таблиці), самооцінювання.
Словник до уроку: оповідання, жага, любов, Аляска, Клондайк.
Епіграф: Джек Лондон — співець сильних та благородних почуттів, яскравих вражень.
В. Биков

Хід уроку

І. Мотиваційний етап.
1. З’ясування емоційної готовності до уроку.
2. Актуалізація суб’єктного досвіду (робота з картою) (Слайд 2. 1).
Бесіда:
– Що ми бачимо?
– Який материк зображено на карті?
– Що ви знаєте про Америку?
– Кого із американців ви знаєте?
– А з літературних персонажів?
Слайд 2. 1

ІІ. Цілевизначення та планування.
1. Повідомлення теми уроку (Слайд 2. 2).
Слайд 2. 2
Ми недаремно розпочали урок із демонстрації карти США. Сьогодні ми помандруємо до цієї країни, щоб познайомитись з чудовим письменником — Джеком Лондоном. Це людина, чиє життя можна назвати суцільним випробуванням, адже на її долю випали незвичайні пригоди та подорожі, злидні й успіх, щастя й горе, любов і ненависть.
(Запис теми, епіграфа — мультимедійна дошка).

 ІІІ. Опрацювання навчального матеріал
Робота з портретом Джека Лондона (Слайд 2. 3) Слайд 2. 3

– Яким зображений на портреті письменник?
(Молодий чоловік, гарна зовнішність, приємний на вигляд..).
– Що вас приваблює, вражає в цьому портреті?
(Вольове, мужнє, красиве обличчя, відкритий погляд..)

Словесний портрет (Слайд 2. 4)
2. Робота з епіграфом (Слайд 2. 4).
– Які головні риси творчості Джека Лондона виділяє В. Биков?
– Які слова білоруського письменника перегукуються зі словами Чарміан Лондон?
(Обоє виділяють порядність і благородство).
Слайд 2. 4

3. Інсценізація.
Вам було задано прочитати статтю про Джека Лондона і підготувати запитання до письменника. Сьогодні у вас є можливість задати ці запитання

«самому Джеку Лондону». Уявіть, що ви – кореспонденти відомих газет і журналів.
Інтерв’ю з письменником
Кореспондент. Назвіть ваше ім’я.
Джек Лондон. Мене звати Джон Гріффіт. Джек Лондон — це мій псевдонім.
Кореспондент. Де і коли ви народились?
Джек Лондон. 12 січня 1876 року. Мої батьки тоді жили у Каліфорнії, у невеликому містечку Сан-Франціско.
Кореспондент. Чи мали ваші батьки якесь відношення до літератури? Вони були письменниками?
Джек Лондон. Ні. Мій рідний батько покинув матір ще до мого народження. Джон Лондон, мій вітчим, був фермером. Він виявився людиною простою і благородною, дуже добре і з великою турботою ставився до мене. Я взяв його прізвище за псевдонім. Мама, Флора Келлман, мріяла стати актрисою. Але нічого з того не вийшло.
Кореспондент. Які ваші найяскравіші спогади дитинства?
Джек Лондон. Їх було дуже мало. Адже змалку довелося заробляти, щоб допомогти вітчимові. З десяти років я розносив газети, працював на консервній фабриці, у пральні, у котельні.
Кореспондент. Чи правда, що ви були піратом?
Джек Лондон. Так. Щоб допомогти вітчимові, я працював по 10 годин в день, але грошей все одно не вистачало. Саме тоді я прибився до гурту «устричних піратів». Вони промишляли браконьєрством і контрабандою, за вдалу ніч заробляли стільки, скільки я не міг отримати за декілька місяців каторжної роботи на фабриці.
Кореспондент. У вас була мрія?
Джек Лондон. Так. Мене вабило море. У сімнадцять років я найнявся на шхуну «Софі Сазерленд» і вирушив на промисел морських котиків до берегів Японії.
Кореспондент. Коли у вас з’явився інтерес до літератури?
Джек Лондон. Після повернення з плавання мені захотілося розповісти про побачене. Якось мама звернула мою увагу на літературний конкурс, який оголосила одна із газет Сан-Франціско. Саме за порадою мами я відправив на конкурс нарис «Тайфун біля берегів Японії». Нарис був надрукований і зайняв перше місце, а я отримав грошову премію — 25 доларів! Це були для мене великі гроші — майже стільки я заробляв за місяць, важко працюючи.
Кореспондент. І ви стали письменником?
Джек Лондон. Ні, мені бракувало знань, тому я узявся до навчання, закінчив середню школу, вступив до університету.
Кореспондент. Як ви опинилися на Клондайку?
Джек Лондон. Як і всіх інших шукачів пригод та щастя, мене охопила «золота лихоманка». У 1897 році я вирушив на Аляску, однак через рік повернувся в Штати: без золота, хворий на цингу, але з багатими враженнями, якими хотілося поділитися з іншими. Тому знову взявся за перо. Так з’явилися «Північні оповідання».
Кореспондент. Які з ваших оповідань вам особливо дорогі?
Джек Лондон. Усі. Адже кожен твір — це частинка мого життя. Я люблю своє перше оповідання «За тих, хто в дорозі» так само, як і «Морського вовка», «Жагу до життя», «Поклик предків», «Біле Ікло».
4. Заповнити таблицю «Джек Лондон», використавши слова і вирази з довідки.
Людина, яка..
Риси характеру
Факти біографії

Довідка:
Змалку багато працював, зазнав багато труднощів, любив рідних, не впадав у відчай, багато читав;
працьовитий, настирливий, наполегливий, цілеспрямований, не боявся труднощів, здатний до самопожертви, мрійливий, сильний характер, вольовий, людяний, терпеливий, впертий, життєлюбний;
багато пережила і витримала випробування на людяність.
– Які уроки Джека Лондона ви візьмете з собою у життя?

5. Розповідь підготовлених учнів про Аляску.
(Демонстрація карти Північної Америки).
Ми вже знаємо, що Джек Лондон написав «Північні оповідання» під враженням від перебування на Алясці, куди він вирушив, щоб покращити своє матеріальне становище.
– Що це за край?
Послухаймо інформацію наших «історика» та «географа».
Аляска (повідомлення «географа»)
Аляску іще називають: Остання Межа, Земля Північного Сонця.
Штат Аляска складається з материкової частини і великого числа островів. Омивається Північним Льодовитим і Тихим океанами.
Північну частину штату вкриває тундра. Південніше розташовані ліси.
На Тихоокеанському побережжі клімат помірний, морський, відносно м’який; у решти районів — арктичний і субарктичний, з суворими зимами.
Аляска (повідомлення «історика»)
Люди на Алясці живуть здавна. Групи племен перейшли перешийок (тепер Берингова протока) приблизно 12 тисяч років тому.
Першим європейцем, що відвідав Аляску був Вітус Беринг у 1741 році. Аляска була колонією Росії з 1744 року.
18 жовтня 1867 року була продана Сполученим Штатам Америки. А через п’ять років там було виявлено великі поклади золота. Країну охопила «золота лихоманка» – люди з різних штатів їхали на Аляску з надією на краще життя.
– Розгляньте фотографії краєвидів Аляски та Клондайку.
(Демонстрація Слайдів (Слайди 2. 5 – 2. 12)).

– Чи сподобались вам ці краєвиди? Зверніть увагу, які кольори переважають на них?
– Чи є серед цих краєвидів такий, що схожий на описи природи в оповіданні Джека Лондона «Жага до життя»?
6. Робота над заголовком оповідання.
– Існують два варіанти перекладу оповідання Джека Лондона – «Жага до життя» та «Любов до життя». Вдома ви прочитали оповідання. Як ви думаєте, який із перекладів є більш доцільним?
– Давайте звернемося до тлумачного словника.
(Учень-«мовознавець» зачитує пояснення слів «жага» та «любов»).
– Які події з життя письменника можуть бути доказом того, що слово «жага» є більш правильним?
7. Робота над оповіданням.
– Яке враження справив на вас твір, прочитаний вдома?
– Як почалося оповідання?
(Двоє чоловіків, ледве ступаючи, кульгали до річки, несучи важкі клунки).
– Як їх звали?
– Що з ними трапилось?
(Один із них підвернув ногу і не міг іти далі).
– Зачитайте епізод, у якому йдеться про травмування одного з чоловіків.
(ст. 191. «Слідом за ним… Він так і не обернувся»).
– Чи усвідомлював герой, що його покинули?
(Так).
– Які рядки з тексту говорять про це?
(ст. 192, верхній абзац).
– Які почуття викликає цей опис?
(Страх, самотність).
– Які слова з поданого вище опису підтверджують це?
(«Одноманітна пустеля», «безкрайня страшна пустка»).
– Простежмо за шляхом героя і звернімо увагу на описи природи. Що являє собою природа в оповіданні? Знайдіть і зачитайте
(Безмежний простір, який «простягнувся аж до обрію»).
– Як іще автор називає цей простір?
(Одноманітна пустеля, безкрайня страшна пустка, сіре море моху).
– Зачитайте опис природи на ст. 194 (верхній абзац). Скільки разів повторюється слово «сіре»?
(Три).
– Чому автор підкреслює, що «небо теж було сіре»? Який висновок можна зробити?
Такий опис природи підкреслює гнітючу атмосферу, самотність, безвихідь. Небо — це символ надії, але й воно сіре. Отже, немає ніякої надії на порятунок.
– Продовжуємо аналізувати оповідання.
Пустеля; байдужа пустеля довкола; самотня пустеля; пустеля.
– Чому так часто повторюється слово «пустеля»? Що воно вказує? Що воно символізує? Від якого слова походить?
(Пустка — пустеля – символ нічогості, безвиході, спустошення природи і загрози людській душі. Образ пустелі розкриває душевний стан героя. Тому в описі часто повторюється, що навкруги не було нічого — ані деревця, ані кущика).
– На долю героя оповідання випали дуже тяжкі випробування і нещастя. Розгляньте таблицю (Слайд 2. 13) і назвіть випробування і нещастя, яких зазнав герой.
Слайд 2. 13

– Навіщо стільки нещасть на одну людину? Чи не забагато це?
(природа випробовує героя).
– Чому герой, пройшовши тяжкий шлях випробувань, зміг пережити їх, вистояти і вижити?
(По-перше, – «дужа людина, мужня, хоробра і сильна духом.
По-друге, ним керувало бажання жити «»бажання дістатися до Країни Патичків, а надто ще й голод гнали його вперед»; «життя в ньому відмовлялося помирати»; «почалась одвічна драма боротьби за існування».
По-третє, герой пам’ятав головний закон Півночі: ніколи не залишати товариша в біді).
– Який епізод із тексту свідчить про дотримання ним цього закону?
(Ст. 200 — 4 і 5 абзаци. Коли герой натрапив на слід іншої людини).
– Як ви думаєте, в чому полягає людяність героя?
(Незважаючи на голод, він не став смоктати кісток свого товариша: лишився людиною, а не вовком).
Герой розумів, що йому годі вижити. Це не раз підтверджувала природа. Але він ні на мить не втрачав зв’язку з нею.
– Які його дії свідчать про це?
(- зривав болотяні ягоди;
– їв рогіз;
– намагався піймати куріпку;
– намагався піймати рибу;
– шукав жаб, хробаків, черв’яків;
– спіймав двох пічкурів і з’їв їх;
– висмоктував кістки, які траплялися на шляху).
Їсти не хотів, почуття голоду притупилося. Але він їв їх лише тому, що так наказував розум.
Двобій з вовком. Чому сама думка про те, що він може стати жертвою вовка була йому огидною?
(ст. 201, верхній абзац)
Це останнє, найтяжче випробування, це двобій із природою, з її звіриним началом, в якому він переміг.
– Чому загинув Білл?
(порушив головний закон Півночі: не кидати товариша в біді. Він злякався, що його товариш буде йому тягарем. Білл не витримав випробувань на співчуття, милосердя, чуйність, людяність. За жорстокий вчинок його нібито покарано такою ж жорстокою північною природою).
– Як звати головного героя?
– Автор не називає його імені, значить, це йому не важливо. А що важливо?
– Пригадайте, який твір ми називаємо оповіданням? (Учні зачитують визначення із своїх словників).
– Доведіть, що твір «Жага до життя» – це оповідання.
(- невеликий прозовий твір; – невелика кількість героїв; – невеликий проміжок часу; – однолінійний сюжет (тема: боротьба людини за життя в Білій Пустелі; – стислі описи).
– Пригадайте, що таке ідея твору?
– Сформулюйте ідею оповідання «Жага до життя».
– Чи можемо ми сказати, що автор та його герой витримали випробування на людяність?
«Якщо я помру, я помру борючись до кінця.. Якщо все, що я маю тепер, віднімуть у мене, – мені байдуже. Я створю собі нове майбутнє. І якщо б завтра я залишився голодним і голим, я, перш ніж скоритися, продовжував би боротися і голодним, і голим».
Із листа Джека Лондона.
«І, вмираючи, він відмовився скоритися смерті».
Оповідання «Жага до життя», ст. 201.

IV. Рефлексія.
1. Бесіда:
– Що вас найбільше зацікавило?
– Що із сьогоднішнього уроку візьмете у свій життєвий «кошик», а що викинете у «смітник»?
2. Продовжіть речення (Слайд 2. 14).
Слайд 2. 14
3. Чи захотілося вам прочитати інші твори Джека Лондона?

V. Оцінювання (заповнення «листка самооцінювання»).

VI. Домашнє завдання.
1. Перечитайте оповідання, підготуйте переказ.
2. Спробуйте сформулювати кодекс честі Джека Лондона та його героя.
3. Підберіть цитати до характеристики образу головного героя.

10 клас
Тема: Література ХІХ ст.
Романтизм у західній літературі

Мета: – познайомити учнів з передумовами виникнення романтизму та його естетичними принципами; розкрити особливості романтичного світосприйняття;
– розвивати навички виступати з повідомленнями, зв’язне мовлення, логічне мислення; збагатити словник учнів новими словами та поняттями;
– формувати інтерес до художньої літератури та культури.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: репродукції картин художників-романтиків (Е. Делакруа, Т. Жеріко, Ф. Гойї, У. Тьорнера, Каспара Давида Фрідріха), аудіозапис («Патетична соната» Л. ван Бетховена, «Ноктюрн» Ф. Шопена), поезії Г. Гайне, дидактичні мультимедійні матеріали.
Методи, прийоми, форми роботи: бесіда, розповідь, виразне читання, асоціювання, передбачення.

Хід уроку

І. Мотиваційний етап.
1. З’ясування емоційної готовності до уроку.
Я бажаю вам гарного настрою, плідної праці, а також взяти для себе щось цікаве і корисне, збагатитися життєвим досвідом і, звичайно, поділитися тим, що ви дізналися, готуючись до сьогоднішнього уроку.
2. Актуалізація суб’єктного досвіду.
– Звичними зараз стали слова»романтик», «романтика», «романтичний». А які асоціації викликають ці слова у вас?
(Асоціювання: ключове слово «романтика»).
Узагальнення вчителя:
Романтичними ми називаємо величні і яскраві картини природи, прекрасні події в житті людини, чисту любов.
Ми говоримо про романтику боротьби за свободу і щастя людей, про романтику подвигів і відкриттів.
Романтика — непримиренний ворог душевного холоду, моральної порожнечі, цинізму. Вона завжди відкриває нову далечину, відбирає спокій.
У ХVІІІ ст. романтичними називалось те, що виходило за межі звичайної дійсності, а зустрічалось хіба що в старих рицарських романах.
ІІ. Цілевизначення та планування.
1. Повідомлення теми уроку (Слайд 3. 1).
Слайд 3. 1

2. Очікування.
3. Ознайомлення учнів з переліком цілей (Слайд 3. 2).
4. Узгодження плану роботи на уроці (Слайд 3. 3).
Слайд 3. 2
Слайд 3. 3

– Отже, сьогодні на уроці ми спробуємо дати відповідь на запитання:
-Чому в ХІХ ст. одним з основних напрямів у літературі та культурі став романтизм?
· Ви отримали таблиці, які повинні заповнити в ході уроку. Це буде свого роду ваш конспект.
Романтизм як літературний напрям
Історичні події, що сприяли виникненню романтизму

Основні риси романтизму

Художні здобутки романтиків

Риси героя-романтика

Митці (в літературі, музиці, живописі)

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.
1. Повідомлення учнів -»істориків». (Які історичні події сприяли виникненню романтизму?)
Висновок (Слайд 3. 4).
2. Розповідь учителя. Основні риси романтизму.
(Розповідь супроводжується Слайдами на мультимедійній дошці).
Романтизм виник у той час, коли Європа пережила сильне духовне потрясіння і глибоке розчарування в зв’язку з подіями Французької буржуазної революції та наполеонівськими війнами. Ставилося під сумнів переконання, що людині під силу перебудувати суспільний порядок на основі розуму, і це пригнічувало. Адже революція не привела до суспільної гармонії, вона скінчилась розгулом насильства і кривавим «якобінським терором». Не вдалося ствердити свободу і справедливість і на багнетах наполеонівських солдатів. Так було завдано удару по вірі в силу розуму. Саме цим пояснюється глибоке розчарування, яке охопило митців-романтиків. Звідси песимізм і трагізм у їхній творчості. Саме тут треба шукати витоки образу розчарованого у житті героя.
Слайд 3. 4

З іншого боку стрімке сходження Наполеона до вершин слави стало для багатьох романтиків прикладом сміливого дерзання, розкріпачення особистості. І нехай невдовзі кращі люди Європи засудять Наполеона за його імперські амбіції, за його жадобу влади та жорстокі завойовницькі війни, але в пам’яті багатьох людей надовго залишиться образ Героя. Адже він відкинув загальноприйняті правила і ствердився в житті завдяки особистісним якостям — винятковому характеру, сильній волі, відвазі, розуму. І саме тут полягають витоки активного у житті героя романтизму — героя-бунтаря, героя-протестанта (Слайд 3. 5).
Трагічне і героїчне в романтичному мистецтві тісно переплетені.
Назва терміну «романтизм» вказує на зв’язок із середніми віками, коли в літературі був популярним жанр лицарського роману.
– Пригадайте, що характерно для лицарського роману?
(Фантастичність, зображення високого ідеального кохання, лицарських подвигів, добрих і злих чарівників, казкового пейзажу).
Письменники-романтики відійшли від традицій класицистів, що зображували все античне. На противагу їм романтики захопилися оспівуванням Середньовіччя (відкидали суворі канони і понад усе цінували натхнення).
Романтики відкрили красу народного мистецтва — казок, пісень, легенд, переказів. Тут варто згадати німецьких збирачів народних казок братів Грімм, данського казкаря Г. К. Андерсена. На відміну від романтиків класицисти і просвітники не цікавилися творчістю простолюду.
Романтики підкреслювали величезну роль у житті людини почуттів, уяви, фантазії. В цьому вони розходилися з просвітниками, які на перше місце в житті людини ставили здоровий глузд. Романтики стверджували духовну самобутність і неповторність кожної людини. (Просвітники — всі люди за своєю природою однакові і мислять за законами розуму).
Романтиків разом з тим зближували з просвітниками гуманізм, співчуття до «маленької людини». На початку ХІХ ст. відбулося небачене досі майнове розшарування в суспільстві. Романтики виступали за щирі, відкриті людські стосунки, проти світу наживи, егоїзму та лицемірства. Вони відстоювали свободу людини (Слайд 3. 6).
Романтики зробили багато важливих художніх відкриттів (Слайд 3. 7). Романтична література немислима поза зв’язком з фольклором, музикою, живописом. Романтики тонко відчували цей зв’язок і відбили його у мові, формі своїх творів. У свої поезії вони принесли співучість та сердечність народної пісні, в поеми та романи — мальовничість та панорамність описів, і в кожний твір — музичну схвильованість, щирість, мрійливість. Важливим досягненням романтиків було створення сучасних жанрів роману
(В. Скотт, Ж. Санд, В. Гюго), поеми (Дж. Байрон, А. Міцкевич, О. Пушкін), ліричної поезії.
Характерними ознаками романтичних творів є гострий сюжет, у поетиці — контраст, гіпербола, гротеск, символіка.

3. Словникова робота.
Контраст — різко виражена протилежність.
Гіпербола — навмисне перебільшення.
Гротеск — зображення людей чи предметів в фантастично перебільшеному, потворно-комічному вигляді у образотворчому мистецтві, театрі, літературі.
Символіка — зображення абстрактного поняття через конкретний образ.
4. Продовження розповіді вчителя. Три хвилі романтизму. (Демонстрація Слайду).
Три хвилі романтизму
І — кінець 1790-х років.
ІІ — доба наполеонівських воєн та період реставрації (1815 1830)
(Дж. Байрон, П. Б. Шеллі, В. Скотт, Гофман, Г. Гайне)
ІІІ — після 1830 р.
(В. Гюго, А. Дюма, А. Міцкевич, Ш. Петефі, Ф. Купер, Е. А. По
Охопила живопис, музику, театр.
5. Романтизм в інших видах мистецтва.
а) Робота з репродукціями картин Е. Делакруа. (Учні-»мистецтвознавці»). (Демонстрація Слайдів).
«Свобода на барикадах», 1830 р (Слайд 3. 8).
Делакруа не приймав участі у вуличних боях, але неодноразово був їхнім
невільним свідком, і це послужило поштовхом до написання даної картини.

Слайд 3. 8
Дія відбувається в Парижі: справа добре видно Нотр-Дам. Персонажі на передньому плані відділені від інших хмарою диму. Дулакруа старанно вимальовує одяг, взуття, головні убори і зброю революціонерів, серед яких є представники різних соціальних верств. Так, типовим міським міщанином виглядає чоловік в циліндрі, одягнутий за модою того часу; трохи далі, в натовпі видніється молодий чоловік у форменній студентській шапочці. Хлопчик у м’якому береті, справа від жінки, символізує дітей паризьких вулиць, оспіваних пізніше В. Гюго у романі «Отверженные». Таким чином, Делакруа наділяє картину виразним символічним підтекстом: в єдиному пориві весь народ піднімається проти тирана.
Важко не помітити, наскільки реалістичність зображених персонажів контрастує із центральною фігурою картини. Жінка, що уособлює свободу, здається, ніби зійшла з полотен класичних майстрів, а її одяг та постава нагадують античні скульптури. Використовуючи подібний прийом, Делакруа надає реальним подіям епічного характеру, підкреслюючи тим самим їхню історичну значимість.

«Сцена різні на Хіосі», 1824 р (Слайд 3. 9).
Слайд 3. 9
Причиною появи даної картини були реальні історичні події, які потрясли всю Європу. У квітні 1822 р. на острові Хіос військами османської імперії жахливою жорстокістю були знищені грецькі поселення.. Приреченість і покірність долі відображаються на обличчі чоловіка в червоній шапці, відчай і жах охопили юнака в тюрбані, який притулився до нього, а
погляд турецького солдата цинічний і жорстокий.. Нелюдський страх і вселенську скорботу виражають очі похилої жінки в червоному платті, а її смиренна поза говорить про передчуття швидкої смерті.
б) Виразне читання поезії Г. Гайне «Фредеріка»
Бесіда:
· Як ви думаєте, чому поет кличе свою кохану до Індії?
· Чи можна сказати, що ця поезія є кольоровою? А яке місце не має кольорового забарвлення — сіре? Який художній прийом тут використав автор? (контраст).
· Чи можете ви назвати ознаки романтичного стилю в цьому вірші?
Г. Гайне «Лорелея».
Бесіда:
· Цей вірш ви уже вивчали у 8-му класі. Пригадайте, що лягло в основу для написання даної поезії? (давня німецька легенда).
· Визначте жанр даної поезії. (балада).
в) Прослуховування музичних творів.
Л. ван Бетховен. Соната «Патетична».
Бесіда:
· Чи сподобалась вам ця мелодія?
Словникова робота (учні -»мовознавці»).
Патетичний (гр.) – пристрасний, схвильований, повний пафосу.
Пафос (гр. «почуття», «пристрасть») – пристрасне натхнення, підйом.
· Як ви думаєте, чи відповідає назва цієї сонати настрою, мелодії?
· Перед вами є картки, на яких написані слова-означення, прикметники. Підкресліть ті з них, що характеризують дану мелодію.
Слова для довідок (на картках):
Пристрасна, схвильована, хвилююча, сяюча, романтична, натхненна, лірична, мрійлива, повільна, бурхлива, мелодійна, пафосна, спокійна, тужлива, грайлива, весела, маршова, світла, казкова, фантастична.
Ф. Шопен. «Ноктюрн».
· Які почуття викликає у вас цей твір?
Словникова робота (учні -»мовознавці»).
Ноктюрн (фр. «нічний») – невелика музикальна п’єса, переважно фортепіанна, ліричного, мрійливого характеру.
· Підкресліть на картках ті прикметники, які характеризують щойно почуту мелодію.

ІV. Підсумки.
1. Проблемне запитання (Слайд 3. 10):

Слайд 3. 10

2. Завдання:- Спробуйте на основі всього почутого і побаченого на уроці дати визначення романтизму (Слайд 3. 11). Висновок (Слайд 3. 11):
V. Рефлексійно-оцінювальний етап.
– Продовжіть речення (Слайд 3. 12):

VІ. Домашнє завдання.
1. Прочитати статтю підручника.
2. Підготувати виразне читання вірша Дж. Байрона (на вибір).

Слайд 3. 11
Слайд 3. 12
3. Індивідуальні завдання:
– Підготувати повідомлення про особливості романтизму в Англії.
– Біографія Дж. Байрона.

Тема: Особливості іспанського Відродження. Життя та творча доля Мігеля Сервантеса де Сааведра
Мета: – ознайомити учнів з особливостями доби Відродження в Іспанії, особистістю найвидатнішого її представника М. Сервантеса;
– розвивати міжпредметні зв’язки, навички роботи з довідковою літературою, збагачувати словник учнів новими поняттями та термінами, розвивати зв’язне мовлення, розширювати кругозір учнів;
– формувати інтерес до читання художніх творів.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Форма проведення: рольова гра з елементами драматизації.
Обладнання: портрет М. Сервантеса, репродукції з картин Д. Велас-кеса, фонозапис іспанської мелодії, „Велика ілюстрована енциклопедія історії”, словничок понять і термінів до уроку, ілюстрації Г. Доре, П. Пікассо, В. Коржева до роману М. Сервантеса „Дон Кіхот”, ксерокопії марок різних країн на сюжет даного роману.
Словник: лицарський роман, пародія, Реконкіста, лицар, ідальго, мудехар.
Епіграф (Слайд 3. 2): Цілком можливо, що народ, в якому є часточка Дон Кіхота, не завжди процвітатиме.. Але настане день, коли доведеться кинути виклик левам, не маючи проти них придатної зброї. Ітоді буде конче потрібен безумець, здатний знехтувати небезпекою і явити приклад.
Антоніо Мачада.

Хід уроку
 
І. Оголошення теми, мети, епіграфа уроку. Мотивація навчальної діяльності. (Слайд 3. 1, 3. 2)
Ось уже 400 років, як людство читає „Дон Кіхота” М. Сервантеса: захоплюється, сміється і сумує над долею героїв. Кожна нова епоха розуміє цей твір по-своєму, кожен вдумливий читач знаходить у ньому відповіді на якісь свої особисті думки і почуття. І це не дивно, адже після Біблії ця книга – друга, перекладена найбільшою кількістю мов світу.
Отже, сьогодні і ми ознайомимося із життєвим та творчим шляхом Мігеля Сервантеса де Сааведра, його „Премудрим гідальго Дон Кіхотом Ламанчським” та добою Відродження в Іспанії.

Слайд 3. 1

Це потрібно нам для того, щоб краще зрозуміти твір, який ми будемо вивчати впродовж наступних уроків.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Бесіда за запитаннями:
1. Чому епоха Відродження дістала таку назву ?
2. Як іще називають цю епоху?
3. Пригадайте часові межі доби Відродження.
4. Яка країна є колискою європейського Відродження?
ІІІ. Засвоєння нових знань.
1. а) Повідомлення асистентів – „істориків” про добу Відродження в Іспанії.

Доба Відродження прийшла в Іспанію чи не найпізніше-наприкінці XV- на початку XVI ст. Це було зумовлено особливими політичними, економічними та ідеологічними умовами. У цей час закінчується Реконкіста (визвольна війна іспанців проти маврів-арабів і берберів за відвоювання своїх земель на Піренейському пів­острові). Абсолютна монархія не підкорила феодалів і не об’єднала країну. Знатні іспанці споряджали кораблі, наймали розбійників, піратів і цим збагачувалися. Панував дух авантюризму, гонитви за наживою та пригодами. Принагідно робилися й великі географічні відкриття, наприклад, Америки Колумбом у 1492р. У XVI ст. Іспанія володіла величезними колоніями, була великою морською державою.
Тільки після поразки у морській битві з Англією й загибелі «Непереможної армади» у 1588р. лідерство переходить до англійців. На початку XVII ст. на троні був Філіпп II, що уславився кривавими перемогами над повсталими народами та підтримкою піратства.
У зв’язку із припливом багатства ззовні ремесла, торгівля, промисловість розвивалися слабо. Народ жив у злиднях, оскільки Філіпп II наклав на ідальго(дрібнопомісних дворян) непосильні податки.

б) Повідомлення асистентів -„мистецтвознавців” про іспанський живопис, музику, архітектуру.

Грізною силою в країні була католицька церква з її інквізицією, що за допомогою суду та вогнищ боролася з єретиками та невіруючими. Однак, мистецтво, як це часто буває на зламі двох століть, переживає «золоту добу».
Іспанський живопис пізнього Відродження представляють художники Веласкес та Ель Греко.
Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі дві репродукції з картин Дієго Веласкеса «Меніни» та «Портрет Інфанти Маргарити в сіро-рожевому платті».

Опис репродукції картини «Портрет інфанти Маргарити в сіро-рожевому платті» (Слайд 3. 3)
Дієго Веласкес..
Художник зоряної величини, наближений короля, гофмаршал імператорського двору, іспанський гранд, рицар ордена Сант-Яго пише портрет дівчинки. Але і дівчинка непроста: через декілька років вона стане імператрицею.
Неможливо очі відвести від чарівних переливів шовку, від мерехтіння кружева і від того, як ці шовк і кружева задавили, стерли особистість дитини. Здається, дитинство стікає з обличчя і спалахує в складках перлинно-сірого, білого, рожевого.
Повірте мистецтву, довіртесь йому, розділіть самотній смуток великого художника, пошкодуйте принцесу.

Слайд 3. 3

Опис репродукції картини «Меніни»
Картина «Меніни» (Слайд 3. 4) Д. Веласкеса належить до найвідомі-
Слайд 3. 4

ших шедеврів західноєвропейського живопису і водночас до найзагадковіших. Зберігається вона в мадридському музеї Прадо. Велике полотно розміщене таким чином, що нижній край рами ледве не торкається до підлоги. На картині зображена зала з полотнами на стінах. Якщо дивитися на неї, то складається враження, що простір, обмежений рамою, є продовженням того простору, в якому знаходиться глядач. Здається, що в напівреальному просторі живуть люди, і тоді, коли глядач дивиться на них, вони розглядають його. Відбувається «взаємне споглядання». Герої картини Веласкеса виступають теж у ролі глядачів. Уміння іспанського маляра «оживляти» свої образи помітив його сучасник, поет Франсіско Кеведо-і- Вільєгас. Звертаючись до нього, в одній із своїй поезій, він каже:

Любой мазок твой истине подобен,
Но не один из них с другим не сходен,
Различное различно выражая.
Пусть краски плоскотны, ложась на доски,
Но формы все, воссозданные цветом,
Рельефны и телесны, но не плоски.
И мастерство рисунка, колорита
Из глаз исчезло, нами позабыто,
Когда с лицом знакомым,
– не с портретом, –
Готовы обменяться мы приветом.
Где живопись? Все кажется реальным
В твоей картине, как в стекле зеркальном.

Що ж зображено на картині Веласкеса?
Немає сумніву, що це одне з приміщень палацу іспанських королів у Алькасарі, яке маляр перетворив на майстерню.
Центральна сцена картини – піднесення юній Інфанті (принцесі) напою – відтворює придворний етикет. Заправилами цієї церемонії, одна з фрейлін, які служили принцесі (їх назвали менінами), подаючи їй глечик з водою, приклоняє коліно, а інша фрейліна присідає в шанобливому уклоні.
Ліворуч від інфанти – улюблениця карлиця і хлопчик – карлик. Малюк бавиться: штовхає ніжкою заспаного собаку.
За ними – постаті двох похиленого віку придворних. У глибині, в отворі дверей, ще один персонаж напевне, ідальго з палацової варти.
Праворуч від інфанти застиг у задумі художник (Веласкес зобразив себе за роботою). Він дивився на полотно майбутньої картини, котра повернута до глядачів зворотньою стороною. Майже всі обличчя персонажів «Менін» трохи сумні, а, можливо, зосереджені.
В глибині картини, на стіні, видніють полотна, присвячені міфологічним сюжетам, запозиченим з «Метаморфоз» давньоримського поета Овідія.
Там же, на стіні, висить дзеркало, в якому дві постаті: Філіпа IV і Маріанни Австрійської, королівського подружжя. За задумом Веласкеса, король і королева знаходяться «серед глядачів», у «реальному просторі».

2. Розповідь учителя.
Наприкінці XV на початку XVI ст. Відродження пускає свої перші паростки і в іспанській літературі. Письменники цього часу спиралися як на
досвід античної літератури, так і на національну літературну традицію, народну творчість.
Найвідомішими представниками іспанської літератури того часу були: драматург Лопе де Вега та поет Франсіско Кеведо-і-Вільєгас.
Одним із найпоширеніших явищ того часу було захоплення іспанців лицарськими романами, герої яких здійснювали неймовірні, навіть фантастичні подвиги не тільки в ім’я батьківщини, але й заради власної слави, щоб довести свою відданість прекрасній дамі.
Популярність лицарських романів пояснювалася, по-перше, Реконкістою, адже будь-які подвиги лицарів сприймалися під кутом зору героїчної боротьби проти маврів, яка нещодавно скінчилася. По-друге,

Слайд 3. 5

дрібнопомісне дворянство в Іспанії найменше було здатне до виживання в нових економічних умовах, тому воно надавало перевагу читанню захоплюючих небилиць про лицарів, а не реальній праці.
Найзнаменитіший лицарський роман, що з’явився на початку XVI ст. – „Амадіс Галльський”, яким зачитувалися і який породив численні продовження та наслідування.
-Пригадайте, що таке „лицарський роман”? (Слайд 3. 5)
Іспанський письменник Сервантес не лише не сприйняв авантюрного духу цих відірваних від життя творів, їх уславлення, а задумав написати на них веселу пародію під назвою „Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський”. За його словами він прагнув „позбавити влади лицарських романів, звести нанівець їхнє розповсюдження, зруйнувати хистку споруду,
хоч у багатьох вони викликають відразу, але скільки ще звеличують їх”.
Але звернімося спочатку до особистості самого письменника.

2. Повідомлення асистентів – „біографів”.

Перед нами портрет М. Сервантеса(Слайд 3. 6). У нього продовгувате,
трохи аскетичне обличчя. Каштанове волосся, великий відкритий лоб. Ніс з горбинкою. Невелика срібляста борода, довгі вуса. Письменник одягнений за тодішньою модою – у камзолі з вишуканим коміром. Трохи

Слайд 3. 6
Сумний погляд і загальний вигляд Сервантеса нагадують нам його героя Дон Кіхота, який був заклопотаний усіма бідами світу.
За привілей називатися батьківщиною Сервантеса сперечалися кілька іспанських міст, адже його батько був небагатим лікарем і мандрував у пошуках заробітку. Найбільш ймовірно, що народився Мігель Сервантес де Сааведра в містечку Алькада де Енарес 29 вересня 1547 року.
Навчався хлопець спочатку у Вальдолідській колегії єзуїтів, пізніше у відомого мадридського педагога Хуана Лопеса де Ойоси й здобув досить
ґрунтовну гуманітарну освіту – володів багатьма мовами, мав добрі знання з літератури та інших галузей наук. Завдяки цьому він потрапив на службу до папського посла Джуліо Аквавіви. Кардинал Аквавіва, оцінивши розум і здібності Сервантеса, взяв його з собою до Італії. Поїздка дала майбутньому письменникові багато вражень, збагатила знаннями про італійську літературу.
Коли Аквавіви не стало, Сервантес вступив до іспанського полку, де служив його брат Родріго. У знаменитій морській битві біля острова Лепанто Сервантес виявив велику мужність та відвагу, але був тяжко поранений. Цілий рік йому довелося лікуватися, та ліва рука назавжди залишилася скаліченою. Однак хоробрий солдат повернувся до війська, навіть воював, був на гарнізонній службі в Тунісі та Італії.
У 1575 р. Сервантес залишає службу й вирішує разом з братом повернутися до Іспанії. Але в морі їх захоплюють пірати і продають у рабство в Алжир. У Сервантеса знайшли рекомендаційні листи від значних осіб, і це ввело в оману правителя країни Гасана – пашу, який призначив за полоненого неймовірно великий викуп – 500 золотих ескудо. Бідна родина Мігеля не могла зібрати таку велику суму грошей, і Сервантесу довелося прожити в неволі цілих 5 років.
Але вів він себе в полоні незалежно, навіть зухвало – готував бунт, організовував втечі невільників, а в разі невдачі брав вину на себе. І що дивно – йому прощали, навіть поважали.
Нарешті 1580 р. Сервантеса уже за значно меншу суму викупили з рабства. Але вдома на нього чекали нелегкі випробування – матеріальні нестатки, зубожіння сім’ї, сподіваної пенсії він не отримав.
Сервантес знову деякий час служить в армії, закуповує продукцію для військового флоту в Севільї, збирає податки в Гранаді. Та доля знову підносить йому випробування: за фальшивим звинуваченням у недостачі його ув’язнюють, спочатку у 1597 р., потім у 1602 р. Чотири роки сидів Сервантес у в’язниці, і там, очевидно, прокинувся його письменницький хист, там виникла його ідея „Дон Кіхота”.
Кінець життя великого письменника сумний відлучення від церкви, загроза суду інквізиції, втрата близьких та рідних, неможливість знайти службу і бідність. У 1616 р. він помер. Немає у нього окремої могили. Зате є вічний пам’ятник – літературний, який прославив його у віках.

3. Повідомлення асистента – „літературознавця”. Творчість Сервантеса.
Писати Сервантес почав ще в юності. Перші його вірші були опубліковані у 1568 р. Але військова служба, поранення, полон не сприяли творчості. І лише повернувшись на батьківщину, Сервантес починає працювати регулярно. У 1584 р. він опублікував першу частину роману „Галатея”, потім написав драму „Алжирське життя”, трагедію „Нумансія”. У 90-х роках Сервантес створив близько 30 п’єс, більшість з яких не збереглася. Але в театрах їх ставили і не без успіху. І, нарешті, у 1605 р. вийшла перша частина „Дон Кіхота”, а в 1615 – друга частина. Крім того, у 1613 р. з’явилась збірка „Повчальні новели”, у 1614 – збірка „Вісім комедій і вісім інтермедій”. У 1617 р., коли письменника не стало, був надрукований його авантюрний роман „Персилес і Сихізмунда”.

Слайд 3. 7
Але найбільшу славу М. Сервантесу, звичайно ж, приніс роман – пародія на лицарські романи й трагікомічний епос іспанського життя „Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський”. (Демонстрація Слайду 3. 7)

– Чи зустрічали ви у розповідях „асистентів” нові незрозумілі слова?
(Опрацювання теоретичних понять – словничок до уроку (Слайд 3. 8))

Слайд 3. 8
– Чи знаєте ви. хто такі філателісти? (Розгляд марок різних країн на сюжет „Дон Кіхота” (Слайд 3. 9))

Слайд 3. 9
Образ Дон Кіхота, як символ непокори людського духу, здатності на самопожертву заради істини, добра, справедливості, завжди хвилював художників, скульпторів, композиторів, надихав їх на створення нових шедеврів (Слайд 3. 10, 3. 11, 3. 12, 3. 13).

А на батьківщині Сервантеса, в Мадриді, вдячні земляки увіковічнили пам’ять про письменника та його героя у бронзі (Слайд 3. 14).
Слайд 3. 14

IV. Закріплення матеріалу.
1. Робота з епіграфом
2. Продовжіть речення (Слайд 3. 15):
Слайд 3. 15

3. Розгадайте кросворд, і ви прочитаєте ім’я того, хто прославив Сервантеса.
1. Дрібнопомісний дворянин в Іспанії, (ідальго)
2. Жанр найвидатнішого твору М. Сервантеса. (роман)
3. Місто, де Сервантес був збирачем податків. (Гранада)
4. Видатний іспанський художник доби Відродження. (Веласкес)
5. Країна, в якій народився М. Сервантес. (Іспанія)
6. Стиль в архітектурі в добу іспанського Відродження, (мудехар)
7. Найвидатніший іспанський драматург часів Сервантеса. (Лопе де Вага)
8. Визвольна війна іспанців проти маврів. (Реконкіста)
Відповідь: Дон Кіхот.

4. Інсценізація.
Сцена 1
(В’язниця. Маленьке заґратоване вікно. Прикутий ланцюгом до стіни в’язень. Це – Сервантес.)
Сервантес. Я – дон Мігель.
Я – в ‘язень, бранець, раб.
Я—злидар, мрець живий до безнадії.
Я—мов газель в полоні лиходія,
Засуджена на смерть.
Булат вже гострить кат.
Іспаніє. прощай! Дороги і хрести,
Палаци і сади, красуні кароокі.
Ідальго з півночі, похмурі та жорстокі.
Селяни втомлені, ворожки й. жебраки,
Я не побачу вас..
Закуті у заліза,
Не в змозі я втекти.. Пустеля і Нептун.
І зброя вартових, і плач гітарних струн.
Розбитий каламар, і смертника валіза –
Такий тепер мій світ. За гротами зірки
На тлі жалобних хвиль, на тлі нудьги і болю.
Звільнитися б від пут і вирватись на волю!
Мов чорні павуки, гнітять мене роки..
(Стиха звучить музика. Плаче гітара. Сумна іспанська мелодія наповнює каземат.)

Сцена 2
(Сервантес у розпачі. Входять Дон Кіхот і Санчо Панса.)
Дон Кіхот. Мій вірний Санчо,
Голос земляка я чую.
Лицаря я бачу.
Він прикутий
Ганебним ланцюгом до муру.
Слимака так не катують..
О бідолашний!
Санчо Панса. Налякав мене цей чоловік.
Я думав: він чаклун, якого
Впіймали у Кордові..
Дон Кіхот. Ні, простодушний.
Певне, людолови
Його схопили у пустелі цій.
А чаклунів нема..
Санчо Панса. Так ви ж казали..
Ви ж з ними билися.
Сеньйоре добрий мій!
Дон Кіхот. Чогоне скажеш, як химерний рій
Думок обсяде…
(Звертаючись до Сервантеса)
Лицарю сумний.
Ти настраждався у полоні маврів,
І марив,
Марив волею, й Всевишнього благав
Почути голос твій. І він почув,
І нас послав тебе звільнити.
Сервантес. Хіба можливо це, о привиди мої.
Фантазії стражденної фантоми?..
Тікав з полону я. Без їжі, без води
Пустелею я йшов.. а впавши від утоми.
Оазис бачив.. Обіцяна земля..
Мене наздоганяли бузувіри
І били, били..
Я терпів тортури.
Тікав би знов, та цей ланцюг і мури..
Де ж воля та?!
Дон Кіхот. Ти вільний.
Хай розірветься ланцюг, як вервечка!
Ти вирушаєш із нами
. Дай силу, Боже! Батько, Син і Дух!
Змагатися ми будем з вітряками!

Сцена 3
(Дон Кіхот войовничо потрясає списом, Сервантес у задумі дивиться на нього. Санчо Панса, задкуючи, хреститься)
Санчо Панса. О бідний мій сеньйоре!
Дон Кіхот. Хто божевільний?
Той. хто любить світ?
Хто божевільний?
Той, хто прагне волі?
Невже розумний той, хто у неволі
Неволю славить, щоб спасти живіт?
Скажи, мій Санчо, де ж ота земля.
Яку обіцяною кличуть від Мойсея?!
Я божевільний, блазень, дурень я,
Тому я вірю: буде зустріч з нею!
Санчо Панса. А Дульсінея?
Що вам та земля?
Нема кохання там! Нема й багатства…
Там все для всіх, а в нас одне життя.
Я хочу все! А не. жебрацьке братство.
Ви обіцяли острів і палац
Тому, хто мав лише дірявий шеляг.
Якщо ви – мудрість, я тоді паяц.
Якщо – безумець, мусять мудрагелем
Мене вважати..
Дон Кіхот. (обнімаючи Санчо)
Санчо, милий брате.
Не божевільний я і не мудрець,
(показуючи рукою на Сервантеса)
Я – він! Він – мій святий отець!
Санчо Панса. А я? Хто ж я?
Примара чи селюк? (ображено)
Невже.. фантом, як каже бідний лицар?
У вас є Росінант – у мене є віслюк.
Вони справжнісінькі, як борошно, як криця..
Сервантес Не ображайся, Санчо.
Образ ти. який переживе мене і книгу.
Яку придумав я, яку, мов кригу.
Мороз плекає й творить на віки.
Весна – натхнення, а зима – це труд.
Якщо замолоду ми маєм мрію,
У зрілі дні ми ставимо надію,
І втілюєм, й виносимо на суд
Отих людців. Які тортури чинять.
Які лоскочуть чорні язики..
А ми прощаєм.
Хто ще нас зупинить?
Невже оті безславні вітряки?
О Дон Кіхоте, о обачний Санчо,
Хай огортає сонце помаранчею
Красу земну й людський страждальний рід!
(Дон Кіхот і Санчо Панса виходять)
Я сам один. Я – бранець. Я -невільник.
Я все ж здобуду волю і перо!
О, Дон Кіхоте, мій дивак і спільник.
Йди до людей! я ставлю на зеро!

4. Бесіда:
– Чи сподобалася вам гра акторів?
– Як ви думаєте, який епізод із життя М. Сервантеса вони показали?

V. Підсумки, оцінювання.
VI. Домашнє завдання (Слайд 3. 16):