Трагедія Вільяма Шекспіра «Гамлет»

Автор: Вікторія Ошуркова, учениця 8 класу Дмитро-Дар’євської ЗОШ, Олександрівського району Донецької області
Про автора: активний учасник шкільного життя, неодноразово ставала переможцем районних конкурсів; член ради дружини «Веселка»
Куратор: Ольга Петрівна Воронова

Найглибші почуття у моїй душі викликала трагедія великого англійського драматурга, яскравого представника доби Відродження – Вільяма Шекспіра – «Гамлет». Ця п’єса йде на багатьох підмостках великих і малих театрів у всьому світі. На мій погляд, така тривала популярність викликана тим, що кожен глядач, кожен читач у цьому творі знаходять відповіді на те, що їх хвилює. Це можна пояснити геніальністю Шекспіра, який утілив загальнолюдські проблеми в художні образи.
Я глибоко була вражена долею головного героя – Гамлета.
В одну мить життя безтурботного, веселого студента Віттенберзького університету перетворилося у життя, сповнене горя, непорозуміння з боку рідних. Батько для нього був прикладом і як правителя, і як воїна, і як взірця ідеального шлюбу. Я гадаю, що таким він і залишився. Тепер цей ідеал розсипався. І для Гамлета головна мета – це помста за вбитого батька, за його зруйноване життя. Вся проблема полягає в тому, що Гамлет – людина нової епохи, він гуманіст, і жорстока помста суперечить його моральним вимогам. Щоб прийняти рішення, він міркує, а чи смерть Клавдія змінить цей світ, де мати зрадила батька, вийшовши заміж за вбивцю чоловіка, цей світ, в якому його зраджують найкращі друзі й допомагають убивці, цей світ, в якому він розчаровується у своєму коханні, і наразі залишається самотнім. Поведінка найближчих для нього людей стала незбагненною. Для юнака, який до цього часу існував у злагоді із собою і оточуючими, кохав і був коханим – це велике горе, велике випробування.
Гамлет раптово відкрив для себе жахливі сторінки життя, які виникли після смерті батька. З цих складних обставин він повинен прийняти рішення: правдиві свідчення Привиду, чи зміниться світ на краще, якщо він здійснить помсту за смерть рідної людини.
Мене вразили монологи Гамлета, в яких розкривається боротьба в душі героя. Він себе звинувачує у бездіяльності, намагається зрозуміти, чи готовий він до будь-якої дії. Він навіть думає про самогубство, але й тут він міркує, а що, як такі проблеми його чекають у потойбічному світі. І це зупинило його віт фатального рішення («Бути чи не бути?»). Любов до батька наказує йому «бути» і діяти. Геніальний Шекспір показує поступовий розвиток характеру Гамлета. У фіналі трагедії Клавдія-вбивцю покарано, але це сталося скоріш внаслідок збігу обставин, а не намірами героя.
Я впевнена, сила образу Гамлета не в тому, які дії він робить, а в тому, що він відчуває і примушує мене співчувати йому. Чому людина не може досягти щастя і гармонії, в чому сенс людського життя, чи переборне зло – ось лише основні філософські проблеми, що порушує Шекспір у своїй трагедії. Він не дає на них остаточної відповіді, на мою думку, це і неможливо. Але його віра в людину, в її можливості творити добро, протистояти злу – шлях до відповіді на них.
Літературно-культурне відлуння трагедії Шекспіра «Гамлет» має широкий спектр. Так, українські поети у своїй творчості звертались до цього образу. Максим Рильський «Як Гамлет», Микола Бажан «Смерть Гамлета», Борис Олійник «Двадцятий вік і Гамлет», Ліна Костенко «Бути чи не бути?».
У живопису ілюстрації до трагедії створили художники Г.Філіповський, С.Бродський, В.Фаворський, Б.Дехтярьов, М.Кузьмін. У музиці тема Шекспіра знайшла відголосок у таких творах: А.Том – опера «Гамлет» (1868), П.Чайковський – увертюра-фантазія «Гамлет» (1888), Д.Шостакович – сюїта «Гамлет» (1932).