Прометей

Автор: Беген Юлія, учениця 8-А класу СЗШ №43 м. Львова.
Керівник: учитель-методист світової літератури Ялтанець Т.Л.

Твір-роздум
„Прометей – вічний образ у світовій літературі”

Я вважаю сучасним прометеєм мого любого двоюрідного дідуся Марата Казея, який, не боячись ні смерті, ні катувань, відважно захищав Батьківщину і віддав своє життя за незалежність і свободу в боротьбі із фашизмом. Я назвала свого дідуся прометеєм не випадково. Прометей… Чому ми повторюємо його ім’я як еталон людяності? Я думаю тому, що у всі віки особливо цінувалися герої, здатні на подвиг і самопожертву в ім’я людей, які у своїх духовних шуканнях стрижнем вважали служіння людству і виконання моральних законів у житті. Одним із перших захисників і помічників людства був Прометей.
Прометей — один із найвідоміших міфічних героїв у Стародавній Греції, син богині справедливості й правосуддя Феміди. Він засуджував вирішення проблем за допомогою грубої сили, до чого звикла більшість інших могутніх титанів. Прометей був розумним, про це свідчить його ім’я, що в перекладі означає „провидець”, „той, хто думає наперед”.
Міф про нього розповідає історію людства, як уявляли її собі у давні часи. За міфом, люди були беззахисними перед стихіями природи. Прометей мав добре серце, він перший зглянувся над ними і почав допомагати. На мою думку, він шукав доброти, справедливості, право мати почуття гідності, любив людей. А це ті духовні якості, які незабаром людство буде називати загальнолюдськими цінностями. Боги у свою чергу теж узяли приклад із нього, проте зажадали за це велику винагороду. О, на жаль, вони не були альтруїстами. Прометей заколов жертовного бика й поділив тушу на дві частини. До більшої купи поскладав лише кістки, але прикрив їх гарним жиром, а м’ясо склав у брудну шкуру, ще й прикрив тельбухами. Потім він запропонував Зевсу вибрати, яку частину люди будуть віддавати богам, а яку залишать собі. Зевс вибрав більшу купу. Відтоді люди їли м’ясо, а кістки жертвували богам. За цей вчинок розлючений тиран Зевс заборонив герою підніматися на божественну гору Олімп, а людям жорстокий відмовив у життєдайному вогні. Але Прометей за допомогою хитрощів викрав вогонь у богів і віддав його людям. У „Міфі про Прометея” читаємо: „З горна свого друга Гефеста викрав Прометей вогонь для людей. Він навчив людей мистецтв, дав їм знання, навчив їх лічби, читання й письма. Він ознайомив їх з металами, навчив, як у надрах землі видобувати і обробляти… Мудрий титан збудував перший корабель. Прометей відкрив їм силу ліків.” (пер. М. Куна).
І багато іншого. Як пише Есхіл у трагедії „Прометей закутий”: „Від Прометея – всі в людей умілості”. А в міфі про це сказано так: „Він навчив їх всього того, що полегшує горе і робить життя щасливішим і радіснішим”. Отже, Прометей прагнув до щастя й радості для людей. За це Гефест за наказом Зевса прикував Прометея на краю землі до скелі, куди щодня прилітав орел і видзьобував його печінку, яка за ніч відновлювалася знову. Багато випробувань пережив герой. Однак „непохитним лишився гордий титан”:
В вировому коловертні долі нехай
Закинуть в Тартару чорну глибінь
Моє знесилене тіло – на смерть
Ніколи мене не вбити!
(пер. Б. Тена)

Прометей знав, які страшні муки чекають на нього за співчуття та любов до людей. Титан свідомо йде на самопожертву, виявляючи свою мужність в боротьбі з тиранією та благородство своїх духовних шукань.
Видатна українська поетеса Леся Українка теж відзначила духовні шукання свободи, істини, просвіти Прометеєм в поемі „В катакомбах”:
Я честь віддам титану Прометею,
що не творив своїх людей рабами,
що просвіщав не словом, а вогнем,
боровся не в покорі, а завзято,
і мучився не три дні, а без ліку,
та не назвав свого тирана батьком,
а деспотом всесвітнім, і прокляв.

Образ Прометея вже декілька тисячоліть живе в серцях людей, на згадку про нього вони носять „перстні Прометея”. Він гордий титан, який дав людям не лише вогонь, а ще й надію і віру у свою гідну долю.
Подвиг – це майже завжди жертва, але водночас це і життєвий вибір. Що штовхає людину на такий вчинок? Я думаю, перш за все – небайдужість до чужого горя, співчуття до знедолених і покривджених, бажання допомогти їм навіть ціною власного життя.
Образ Прометея є вічним, він має загальнолюдське значення, живе у творах інших письменників, у живописі, скульптурах і в житті мого любого дідуся Марата Казея…
На початку Великої Вітчизняної війни його сім’я була не великою: лише він, мама Анна Олександрівна Казей та сестра Аріадна. Восени Марату вже не довелося піти до школи в п’ятий клас, тому що шкільне приміщення фашисти перетворили на свою казарму. Мама юного розвідника була схоплена ворогами за зв’язок із партизанами. Невдовзі хлопчик дізнався, що його мати стала першою із повішаних фашистами в місті Мінську. Будинок їх стояв недалеко від лісу в селі Станьково. Разом із сестрою Аріадною хлопець рушає в ліс допомагати захищати Батьківщину. Марат був наймолодшим, проте нічим не поступався досвідченим партизанам-бійцям. Він проводив розвідку у ворожих гарнізонах і переповідав командиру важливу інформацію. Хлопець брав участь у битвах, де проявив себе відважним, сміливим та безстрашним.
Залишившись один на один із декількома десятками ворогів, юний партизан помітив, що патрони закінчились, а в запасі лише дві гранати. Дочекавшись, доки фашисти підійдуть ближче, Марат кинув у них одну із гранат, а другу затис у руці… Гітлерівці попадали на землю, проте більша частина їх швидко піднялась і ще рішучіше пішла на хлопця. Йому нічого не залишалось, як вийти їм назустріч із прихованою гранатою. Смерті він аж ніяк не боявся, тривожило лише те, що фашисти розстріляють його заздалегідь і він не встигне виконати задумане. Проте йому вдалося підпустити їх ближче і, міцно затиснувши другу гранату в руці, вибухнути в центрі гітлерівського ланцюга. Марат відважно поборов десятки фашистів, віддавши за це своє дорогоцінне життя.
Загинув юний прометей у чотирнадцять років. Він пожертвував своїм життям заради Батьківщини, що його ніколи не забуде. За мужність та відвагу Марату Казею було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, на жаль, посмертно…
Якщо вам доводилося бувати в Мінську, то в центрі міста в парку ім. Горького ви могли побачити пам’ятник-скульптуру хлопчика, який тримає в руці гранату.
На його честь у Сімферополі в Дитячому парку також стоїть пам’ятник сучасному прометею – Марату Казею, що віддав своє життя задля нашого щасливого майбутнього.
Я вважаю сучасними прометеями самовідданих, готових на самопожертву людей, які у своїх духовних шуканнях орієнтуються на любов до людей, почуття обов’язку перед країною, сім’єю, друзями.

Альтруїсти, які є нащадками Прометея, здійснюють подвиги в ім’я людей, здобувають безсмертя, вічну пам’ять і вдячність нащадків. Адже вони також стають „вічними образами” героїв, першим з яких був Прометей.