в школах України

Любішого не буде силуету, аніж в коханні вірної Джульєтти

Автор: Кирилюк Галини, учениці 10 класу, Первомайської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 16 ім. Героя Радянського Союзу Я.М.Лобова Первомайської міської ради Миколаївської області
Учитель: Петренко Олена Леонідівна

«Похмурий осінній ранок понеділка. Дощ, холодно… Вулиці мокрі, будинки сірі. я йду до школи. настрій «ніякий». Перехожі схожі на привидів. Ось якийсь дідусь, схожий на лікаря Айболіта, кутається в пальто і скаржиться на життя. Позаду чути, як «хлюпає» носом першокласник. Йому хочеться додому, в тепло, а мама його тягне до школи. Яка безрадісна і сумна картина!
Аж ось в цьому вранішньому натовпі я помічаю двох. Вони йдуть, взявшись за руки. Виглядають, як звичайні підлітки: вузькі джинси, короткі куртки. У дівчини довге русяве волосся, у вухах — навушники плеєра. Їх не дратує дощ, вони взагалі нікого не помічають. Вона так щиро і ніжно дивиться на свого супутника і щось наспівує. Прислухаюся…
Кохання… Що є найкраще?
Кохання — душі політ,
Що нас підносить до неба вище, вище…

Так це ж Пресгурвік! Мюзикл «Ромео і Джульєтта». Так от кого вони мені нагадують… Ромео і Джульєтту, тільки сучасних. Невже вони ще існують?
Як там у Шекспіра?
«Сумніших оповідей не знайдете, ніж…»
А як же далі? Забула. Потрібно перечитати.
Кудись подівся гнітючий настрій, і весь день в мені звучала музика.
А ввечері моя кімната стала середньовічною Вероною, а моєю співрозмовницею — Джульєтта Капулетті, дівчина неповних 14 років. Спочатку наївна, покірна волі батьків. але коли в її життя прийшло перше кохання, якою цілеспрямованою, рішучою стає вона. З наївної дівчинки вона перетворюється у прекрасну у своїй відданості жінку. Вона пішла проти правил, кинула виклик родинній помсті. Повага та кохання для неї вище традицій. Сміливість і мудрість Джульєтти виявилася в тому, що вона піднялася над сваркою двох сімей і сама вирішила будувати своє щастя. Яким же коротким воно було для не, але ж було…
Моє захоплення Джульєттою передалося і моїй родині. мама пригадала, як їй сподобався в дитинстві балет С. Прокофьєва «Ромео і Джульєтта». Вона так копіювала танець великої Галини Уланової, що в родині її називали Джульєттою. Хто б міг подумати…
Але справжній сюрприз я отримала від батька, завжди стриманого, неговіркого і, як я гадала, зовсім не романтичного. Він приніс мені іншу любовну історію — оповідання К. Чапека «Ромео і Джульєтта». П’ять сторінок я «проковтнула» за 10 хвилин і розчарувалась. А де ж велике кохання, пристрасть, самопожертва?
Старий патер з Верони розповідає англійцю-мандрівнику, що Джульєтта не померла, а вийшла заміж за Паріса, покохала його і народила восьмеро діток. Досить буденно і неромантично, якби не слова патера в кінці оповідання: «Велике кохання? По-моєму, це — коли двоє людей зуміли прожити весь вік у злагоді, віддано і вірно. Джульєтта була благородна жінка. виростила восьмеро дітей і дбала про чоловіка до самої смерті».
Навіть і не знаю, яка Джульєтта мені ближча? Джульєтта В. Шекспіра не хоче пристосовуватися до життя, хоче бути щасливою не колись, а зараз. Я теж не люблю компроміси.
Ви знаєте, а тих закоханих я більше не бачила, але вдячна їм за те, що ще раз підтвердили: кохання існує. Сподіваюся, що воно обов’язково буде в моєму житті.

Черговий номер

Без имени-3

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”