Переклад з англійської мови поезії Джона Кітса «Сподівання»

Автор перекладу: Одудько Дмитро, учень 11-А класу Судилківської ЗОШ І–ІІІ ступенів Шепетівського району Хмельницької області
Відмінник навчання, претендент на медаль за високі успіхи у навчанні; учасник районних та обласних олімпіад з іноземної мови, фізики, серйозно займається спортом (футболом, гандболом), активний учасник всіх класних та шкільних позаурочних заходів.
Вчитель російської мови та зарубіжної  літератури Денисюк Ольга Григорівна
Вчитель іноземної мови Семікова Наталья Павлівна

John Keats.
To Hope
WHEN by my solitary hearth I sit,
When no fair dreams before my “mind’s eye” flit,
And the bare heath of life presents no bloom;
Sweet Hope, ethereal balm upon me shed,
And wave thy silver pinions o’er my head.

Whene’er I wander, at the fall of night,
Where woven boughs shut out the moon’s bright ray,
Should sad Despondency my musings fright,
And frown, to drive fair Cheerfulness away,
Peep with the moon-beams through the leafy roof,
And keep that fiend Despondence far aloof.

Should Disappointment, parent of Despair,
Strive for her son to seize my careless heart;
When, like a cloud, he sits upon the air,
Preparing on his spell-bound prey to dart:
Chase him away, sweet Hope, with visage bright,
And fright him as the morning frightens night!

Whene’er the fate of those I hold most dear
Tells to my fearful breast a tale of sorrow,
O bright-eyed Hope, my morbid fancy cheer;
Let me awhile thy sweetest comforts borrow:
Thy heaven-born radiance around me shed,
And wave thy silver pinions o’er my head!

Should e’er unhappy love my bosom pain,
From cruel parents, or relentless fair;
O let me think it is not quite in vain
To sigh out sonnets to the midnight air!
Sweet Hope, ethereal balm upon me shed,
And wave thy silver pinions o’er my head!

In the long vista of the years to roll,
Let me not see our country’s honour fade:
O let me see our land retain her soul,
Her pride, her freedom; and not freedom’s shade.
From thy bright eyes unusual brightness shed—
Beneath thy pinions canopy my head!

Let me not see the patriot’s high bequest,
Great Liberty! how great in plain attire!
With the base purple of a court oppress’d,
Bowing her head, and ready to expire:
But let me see thee stoop from heaven on wings
That fill the skies with silver glitterings!

And as, in sparkling majesty, a star
Gilds the bright summit of some gloomy cloud;
Brightening the half veil’d face of heaven afar:
So, when dark thoughts my boding spirit shroud,
Sweet Hope, celestial influence round me shed,
Waving thy silver pinions o’er my head.
Сподівання
Коли сиджу перед вогнем,
Коли душа і мрії не дарує, життя-пустеля цвіту не дає…
Сподівання, душу мою посмішкою обмий
І сяйвом крил чоло моє обвій!

Всякчас, коли в ночі блукаю,
В осіннім листі гасне місячне проміння,
А Розпач в душу злякану мою
Щомить кида страшні видіння…
Світінням місяця мене стрічай і геть жени лихий Відчай!

Прикрість хмарою літає наді мною,
Прагне заволодіти, наче жертвою стріла…
Сподівання, прожени мою печаль, страх і відчай,
Як ранок проганяє ніч!

Коли серце переповнюють сумні історії про біди,
О Надіє, прожени хворобливі фантазії,
Не дай мені змарніти в тузі
І сяйвом крил чоло мені обвій!

Нещасне кохання болем прониже,
Жорстокість батьків від дому відверне,
Нічне зітхання в сонет переросте…
Сподівання, душу мою посмішкою обмий
І сяйвом крил чоло мені обвій!

Хоч роки котяться невпинно,
Хай честь вітчизни не темнять незгоди!
Даруй мені побачити країни рідної свободу!
З очей своїх яскравий блиск пролий,
А крилами від бід всіх затули!

Не допусти побачити мені,
Як Вольность у вбранні простому
Перед судом схилити голову готова!
А дай побачити, як сяйвом крил
Ти посріблиш високий небосхил!

Мов та зоря, що над хмаринами знялась
І проливає велич блиску у півзапнуту небесну глибину,
Так ти, Сподівання, поглянь з висоти
На дух померклий мій
І сяйвом крил чоло мені обвій!