Переклад з російської мови уривка з балади В. Жуковського «Світлана»

Автор перекладу: Панова Анастасія, учениця 7-В класу Охтирської ЗОШ I-III ступенів №5 імені Р.К.Рапія Охтирської міської ради Сумської області.
Про себе: захоплююсь літературою, особливо поезією, образотворчим мистецтвом.
Учитель зарубіжної  літератури: Шкробот Оксана Олександрівна

В. Жуковский «Светлана»
Баллада
Раз в крещенский вечерок
Девушки гадали:
За ворота башмачок,
Сняв с ноги, бросали;
Снег пололи; под окном
Слушали; кормили
Счетным курицу зерном;
Ярый воск топили;
В чашу с чистою водой
Клали перстень золотой,
Серьги изумрудны;
Расстилали белый плат
И над чашей пели в лад
Песенки подблюдны.

Тускло светится луна
В сумраке тумана —
Молчалива и грустна
Милая Светлана.
«Что, подруженька, с тобой?
Вымолви словечко;
Слушай песни круговой;
Вынь себе колечко.
Пой, красавица: Кузнец,
Скуй мне злат и нов венец,
Скуй кольцо златое;
Мне венчаться тем венцом,
Обручаться тем кольцом
При святом налое».

«Как могу, подружки, петь?
Милый друг далёко;
Мне судьбина умереть
В грусти одинокой.
Год промчался – вести нет;
Он ко мне не пишет;
Ах! а им лишь красен свет,
Им лишь сердце дышит…
Иль не вспомнишь обо мне?
Где, в какой ты стороне?
Где твоя обитель?
Я молюсь и слезы лью!
Утоли печаль мою,
Ангел-утешитель».

Переклад:
«Світлана» Василь Жуковський

У зимові вечори
Дівчата гадали:
І за хвіртку черевик,
Зняв з ноги, жбурляли;
Сніг пололи; під вікном
Слухали; кормили
Житнім курку зерном;
Ярий віск топили;
В чашу з чистою водою
Та прикрасою золотою
Смарагди укладали
Розстеляли білий плат
Над усім співали в лад,
Пісні оповідали.

Тихо світиться луна
В сутінках туману –
Маломовна та сумна
Молода Світлана.
«Що, подруженька, з тобою?
Голову вклонила,
Очі опустила;
Слухай пісню кругову;
Виймай собі колечко.
Заспівай, краса: «Коваль,
Скуй мені вінець новий
Та й ще перстень золотий;
Мені вінчатись тим вінцем,
Обручатися кільцем
При святім налої»

Ой дорогі, подруженьки?
Співати не можу;
Коханий мій далеко,
Сумна , мов та лелека.
Рік пройшов – нема вістей
Все чекаю на гостей;
Навіть і не пише;
Ах! не милий білий світ
Їм лиш серце дише
Де він є, в якім краю?
Я молюсь та сльози лью!

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь