в школах України

Треба йти до своїх пурпурових вітрил

Автор: Шевченко Ксенія, учениця 6 – А класу Запорiзької загальноосвiтньої школи І – ІІІ ступенiв № 75 Запорiзької мiської ради Запорiзької областi м. Запоріжжя
Захоплення: Люблю читати, робити поробки з природного матеріалу, малюю, займаюсь бісероплетінням.
Вчитель: Некіга Лариса Миронівна

Народна мудрість каже, що книга вчить, як на світі жити. І це дійсно так… Вона розкриває нам цікавий світ, допомагає мандрувати через століття і краще розуміти сьогодення. Як багато вражаючих творів! Скільки цікавих тем, проблем, героїв.
Цього літа у мене сталася найзахопливіша мандрівка сторінками дивовижної казки. Подарував цю подорож натхненний лицар – співець моря, романтики, мрії і любові до життя – О. Грін.
Заздрість, жорстокість, лицемірство, зло, образи – це односельці Каперни. Але на світанку входить “Секрет” під пурпуровими вітрилами, які несуть добро, надію, віру, відданість, вірність, кохання – Мрію!
Про головних героїв, Ассоль і Грея, автор говорить, що у них було усе найкраще, що є в людини – це душа. Вони вірять, що добро переможе зло, що є справжнє кохання, треба лише вміти чекати. А ось у жителів Каперни не було душі, тому вони були злі, жорстокі, безсердечні, не вміли любити. Односельці не віталися з Лонгреном, заборонили дітям дружити з Ассоль, ображали та глузували. Якої безмежної душі та великого серця зображує письменник старого матроса! Бідність, безробіття, нерозуміння жителів селища не зламали Лонгрена. Добрий, люблячий батько після смерті дружини усе своє життя присвятив донечці, гідно виховав Ассоль.
Одного разу у лісі її зустрічає дивна людина, розповідає казку про корабель із пурпуровими вітрилами. І з цієї хвилини мрія не покидає дівчину, доля починає свою роботу. Ассоль повірила в казку, зробила її частинкою власної душі. Злі, жорстокі капернівці називали дівчину божевільною. А вона була готова до чуда – і чудо сталося.
Таку просту нехитру істину – робити дива своїми руками та дарувати їх людям – відкрив для мене великий романтик.
Раджу прочитати цей твір і дарую побажання:
Мрія – це велика сила.
Вона долає перешкоди на шляху.
Тож мрій, і мрію бережи щосили:
Вона у долю щастя принесе.
Треба йти до своїх пурпурових вітрил, яким би не був важкий шлях.

Черговий номер

Без имени-2

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”