fbpx

в школах України

Усі мистецтва у людей від Прометея

Автор: Полонська Надія, учениця 8-Б класу Комунальний навчальний заклад «ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 Козятинської міської ради Вінницької області»
Вчитель Фіненко Валентина Іванівна

Дізнавшись тему творчого конкурсу «Вічні образи у світовій літературі», я без вагань вирішила написати про Прометея.
Прометей – герой, який здійснив подвиг, виступивши на захист людей.
Він жертвує своїм життям, свободою заради високої мети. Страждання титана тривали тисячоліття, але він не скорився.
Саме Прометей відкриває в літературі галерею «вічних образів», до яких постійно звертатиметься людство.
Згадаймо Есхіла, давньогрецького драматурга, який присвятив титанові трагедію «Прометей закутий». Мене захоплює відповідь Прометея Гермесу: «Я не проміняю свої страшні муки на ганебне рабство!»
У XVІІІ столітті й у творчості Гете знаходимо образ Прометея.
Також у поемі Шевченка «Кавказ» згадується подвиг Прометея.
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої… –
І слова живого.

У 1946 році поет Андрій Малишко звернувся до образу міфічного титана в поемі «Прометей». Свого героя – воїна з далекої Смоленщини поет називає «Русявим Прометеєм».
Дочкою Прометея вважали відому українську поетесу Лесю Українку. У вірші «Хай буде тьма» вона звертається до своїх друзів зі словами: «Брати мої, нащадки Прометея».
Максим Рильський, Андрій Малишко і багато інших майстрів поетичного слова увіковічнили в своїх творах пам’ять про Прометея.
Його образ надихав славетних майстрів пензля: Мікеланджело, Тиціана, Рібейку, Сальватора Розу; композиторів: Бетховена, Ліста, Танєєва, Скрябіна.
У виборі постаті я не помилилася, тому що Прометей своїми подвигами стверджує істину: немає нічого священнішого, ніж служити людям.
Мужність і гуманізм, любов і самопожертва, гордість і велика надія, сила розуму і стійкість так необхідні людству на шляху до миру і щастя, добра і взаєморозуміння.
Нещодавно я захворіла. Вночі раптово мені стало зле, викликали «швидку». Діагноз: серцевий напад, хворе серце. Але ж мені всього тринадцять! Охопив жах, розпач. На очах у рідних бриніли сльози, та відчувалося хвилювання товаришів.
Саме в ці важкі хвилини я згадала Прометея, не скорилася хворобі, повірила, що одужаю, зможу здійснити свої мрії. Досягну мети, стану вчителем і буду корисна батьківщині і людям. Саме образ титана – Прометея дав мені надію і віру в те, що душа людини безсмертна. Я все зможу пережити, бо я – Людина.

Черговий номер

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”