в школах України

Велич науки та знань, романтика подорожей як основний пафос твору Ж. Верна «П`ятнадцятирічний капітан»

Автор: Черняк Інна Георгіївна, вчитель зарубіжної літератури КУ Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №17, м. Суми
Презентація до уроку
Chernyak_15_kapitan

Паспорт проекту
Тема проекту: Велич науки та знань, романтика подорожей як основний пафос твору Ж. Верна «П`ятнадцятирічний капітан»
Тип проекту: Індивідуальний, груповий
За домінуючою діяльністю: Інформаційний, ігровий
За предметною галуззю: Міжпредметний (географія, історія, біологія, музика, художня культура, основи здоров’я)
Проблема проекту: Визначити роль науки в романі, моральну сутність людини в екстремальній ситуації
Ідеальний образ проекту: Формування естетичного смаку учнів
За тривалістю: середньої тривалості
Мета проекту: Дослідити та продемонструвати пафос романтики подорожей в романі Ж.Верна; викликати повагу до науки й техніки, прагнення до навчання, розвивати навички роботи з текстом художнього твору; поглиблювати теоретико-літературні знання учнів; виховувати високий естетичний смак на зразках високохудожніх творів різних видів мистецтв; сприяти вихованню розуміння культури інших народів, поважати світогляд інших людей
Завдання проекту: Розвивати уяву про географічне положення країни, в якій відбувається дія твору, дослідити історичні події, покладені в основу роману, культурні надбання народу, які впливають на формування високоморальної особистості
Очікувані результати: Зрозуміти широку панораму роману на тлі історичних подій та його романтичний пафос, з’ясувати культурні цінності іншого народу, використовувати знання з різних предметів

Планування роботи: Створити групи учнів і розподілити питання для підготовки індивідуальних повідомлень, інсценізувати уривок з роману від імені героя

Контроль за реалізацією проекту: Безпосередньо координувати роботу учнів, допомогти знайти необхідну інформацію, контроль на певних етапах інсценізації

Форма презентації проекту: Мультимедійна презентація, учнівські повідомлення, інсценізування уривку з роману

МЕТА: продемонструвати пафос романтики подорожей в романі
Ж.Верна;викликати повагу до науки й техніки, прагнення до навчання, розвивати навички роботи з текстом художнього твору; поглиблювати теоретико-літературні знання учнів; виховувати високий естетичний смак на зразках високохудожніх творів різних видів мистецтв.
ОБЛАДНАННЯ: ІКТ, мультимедійні слайди, уривок з фільму, твори музики, ілюстрації, пам’ятка щодо проведеня дискусії.
ТИП УРОКУ: урок засвоєння нових знань та формування на їхній основі вмінь і навичок з елементами дослідження.
ЕПІГРАФ: «Єдине благо – знання, єдине зло – невігластво». Діоген

Хід уроку

I. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Перегляд уривку з фільму «Капітан Грант», епізод : « Інтерв’ю з Жуль Верном». Постановка проблемного питання:
– Про що піде мова сьогодні на уроці? Сформулюйте основні моменти, над якими ми працюватимемо, аналізуючи роман Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан».
Можливі відповіді: «Про подорожі,мандрівки та досягнення в науці».
1. Повідомлення теми і мети уроку.

2. Слово вчителя. Протягом кількох уроків разом з героями роману Ж.Верна „П`ятнадцятирічний капітан”, ми мандруємо незвіданими шляхами. Перегортаючи кожну нову сторінку твору, ми відкриваємо нові історії, насичені небувалими досі подіями. В образі Діка Сенда, місіс Уелдон, Джека, Геркулеса та інших представлені мужні, рішучі, сміливі, здатні на самопожертву в ім`я близьких дюди. Боротьба за свободу, за розумне улаштування суспільства для Ж.Верна невіддільні від людських знань, від сили розуму, який повинен подолати ниці, егоїстичні бажання індивідів. І герої його – це герої нового типу: люди високого інтелекту, всебічно освічені, віддані своїй справі, благородні, чудові товариші, готові прийти на допомогу всім, хто її потребує. Це люди науки, що творять благо на користь іншим.Такий погляд на майбутнє суспільства, на роль вченого і науки характерний для першого періоду творчості Верна. В останній третині сторіччя, коли наука опинилася в руках політиків, коли розв’язувались безконечні війни і наукові відкриття слугували зброєю знищення народів, Жуль Верн починає розуміти, що сама по собі наука ще не вирішує соціальних і економічних проблем, що все залежить від того, у чиїх руках знаходяться її результати. І тоді у його книгах з’являється тип вченого.Один із сучасних учених підрахував: половина передбачень Ж.Верна сьогодні реалізована і міцно увійшла в побут. Верн писав свої книги для юнацтва, хоча прихильниками його таланту були і вчені зі світовим іменем: Менделєєв, Ціолковський, Обручев, Нансен, Кастере і багато інш. Відкрити поезію науки Жуль Верн намагався так, щоб його енциклопедичні знання захоплювали, стали органічною часткою цікавого сказання.
3. Бесіда.

-У чому полягає особливість пригодницького роману.
– Які його характерні ознаки?
– Чому твори Жуль Верна називають науковими романами?
Словникова робота.

Географічний роман – різновид пригодницького роману, у основі сюжету якого – географічна помилка, яка приводить до тривалої подорожі, що супроводжується пригодами та випробовуваннями героїв.
Основні риси географічного роману:
-географічна помилка;
– науково-обгрунтований маршрут подорожі;
– географічні відомості, які допомагають зрозуміти події;
– наукові подробиці розповідає науковець, який випадково опинився у складі команди;
– романтика подорожей підкреслює велич науки і знань
ПАФОС – емоційно-оцінювальне ставлення письменника до зображувальної ним дійсності,що відзначається великою силою почуттів; емоційне звучання,настрій твору, який відзначає його загальну тональність.

ІІ Робота над темою уроку.
1. Слово вчителя. Географія і природознавство є сусідами в “незвичайних подорожах” з технічними і точними науками. Перелік усіх галузей знань, яких письменник торкався у своїх романах, перетворився б на каталог найважливіших наукових дисциплін XIX століття.
“Засвоїти науку можна лише тоді, коли вона поглинається з апетитом”, – сказав якось Анатоль Франс. У романах Жуля Верна наука поглинається з апетитом, тому що вона невідокремлена від дії. На ній, власне, і тримається задум. Читач непомітно сприймає якусь суму відомостей, сплавлених з сюжетом роману.
2.Виступ учнів – географів.
Відомо, що Ж. Верн був не лише письменником, але й дослідником. Він із захопленням вивчав різні науки, про що свідчать залишені ним 20 тис. зошитів з виписками з наукової літератури. У творах Ж. Верна пригоди поєднуються з науковою інформацією, тому їх називають науковими романами.Ж. Верн вірив у силу науки і технічного прогресу і сподівався, що вони допоможуть людям жити цікаво, комфортно й щасливо.Іменем великого мандрівника і “винахідника” названо чимало сучасних туристичних агентств світу. Один з кратерів на Місяці носить ім’я великого письменника. Кратер Ж. Верна межує з Морем Мрії і це, на мою думку, є символічним.
Жуль Верн цікавився розвитком науки, не лишаючи поза увагою жодного відкриття чи технічного вдосконалення. Він занотовував до свого каталогу відомості про нові винаходи електротехніки – телефон, свічку Яблочкова та Едісона, фонограф тощо. Наукові відкриття й винаходи лягали в основу якогось нового роману письменника. Він геніально передбачав подальший розвиток тієї чи іншої галузі науки. В його творах знаходимо найсміливіші думки, що інколи значно випереджали рівень тогочасної науки. Жюль Верн передбачив появу кінофільмів, навіть об’ємних, появу підводних човнів. Він перший висунув математично обґрунтовану ідею космічних польотів. Спостерігаючи політ аеростата, письменник прийшов до висновку, що майбутнє належатиме апаратам, важчим за повітря, і в його романах з’являються літак з гвинтами та гелікоптер. Вивчаючи балістику, Жюль Берн зробив висновок про неминучість появи далекобійної артилерії. Відкриття про розпад атома підводить його до думки про можливість практичного використання атомної енергії. Він твердив, що настане час, коли людина заглибиться в надра Землі і полетить у космос. Таких науково обґрунтованих прогнозів у Жуля Верна безліч. Недарма Д.І. Менделєєв називав його науковим генієм; десятки вчених (наприклад, К.Є. Ціолковський), а також винахідників, мандрівників вважали Жуля Верна своїм натхненником.
Якось до Жуля Верна звернулися члени Французького географічного товариства, їх непокоїло, що школярі нехтують географією, і вони попросили фантаста написати твір, який би привернув увагу підлітків до цієї науки. Так виник задум знаменитого роману “П’ятнадцятирічний капітан”. За основу сюжету взято географічну загадку: необхідно знайти капітана Гранта, який потрапив у морську катастрофу. Відома лише географічна широта аварії, а довгота – ні. Тож у пошуках капітана Гранта герої роману опиняються в Південній Америці, Австралії, Новій Зеландії, з честю долаючи всі випробування. Так з’явився географічний роман, елементи якого є і в “П’ятнадцятирічному капітані”.
-Назвіть відкривачів нових земель, мандрівників – першопрохідців? Хто зних є героєм роману Жуля Верна?
3. Повідомлення про Лівінгстона, Бартоломе́у .

Бартоломе́у Ді́аш ді Новаїш(порт. Bartolomeu Dias de Novaes; *бл. 1450 — пропав без вісти, імовірно, загинув 29 травня 1500) — один з найславетніших португальських мореплавців-першовідкривачів, що підкоряв води Атлантики в XV столітті.
У 1488 році в пошуках морського шляху з Європи до Індії Бартоломеу Діаш першим з європейців обігнувАфрику з півдня й відкрив мис Доброї Надії, вийшовши у води Індійського океану.
Лівінгстон (Livingston) Давид, Девід (1813–1873) – шотландський дослідник Африки, національний герой Великобританії, переконаний супротивник работоргівлі. Лондонське місіонерське суспільство у 1840 р. направило його в Південну Африку. У 1841–52 рр. він встановив, що напівпустеля Калахарі має рівну поверхню. У 1849 р. вперше досяг дельти р. Окаванго і озера Нгамі. У 1853–54 рр. першим ознайомився з вододілом між верхів’ями Замбезі і Касаї . Разом із Р. Стенлі обстежували північну частину озера Танганьїка і переконалися, що воно не пов’язано з Нілом. У лютому 1872 р. Лівінгстон передав Стенлі свої матеріали, в серпні рушив до р. Луалаба, але смерть перешкодила здійсненню його намірів. У мандрах по Південній Африці він визначив положення більше 1000 пунктів; перший з’ясував, що вона є піднесеним плато з прогинанням у центрі, вивчив систему р. Замбезі, став першим дослідником озер Ньяса і Танганьїка. На його честь названі гори і хребет у Південній Африці, водопади на р. Конго (Демократична Республіка Конго), водосховище на р. Трі-ніті (США) і 16 нас. пунктів.
– Які географічні назви (що пов’язані із цими дослідниками) ви відкрили в романі?
4.Розгадування географічних загадок у романі.
Робота в парах.
Один із учнів читає епізод з роману (початок, виділяючи географічні назви). Учні на карті (у кожного на парті карта) знаходять ці географічні об’єкти, малюють траєкторію подорожі «Пілігрима»до і після витівок Негоро :
«2 лютого 1873 року шхуна-бриг «Пілігрим» перебувала на 43° 37″ південної широти і 165° 19″ західної довготи (від Грінвічського меридіана).
Ця шхуна-бриг, водотоннажністю в чотириста тонн, була споряджена у Сан-Франціско для полювання на китів у південних морях і належала багатому каліфорнійському судновласникові Джеймсу Уелдону, який кілька років тому призначив її командиром капітана Халла.
«Пілігрим» був невеличкий вітрильник, але вважався одним із найкращих кораблів Джеймса Уелдона. Він входив до складу флотилії, яку той щорічно виряджав ген за Берінгову протоку, в північні моря, або під Тасманію чи за мис Горн, аж до морів Антарктики. Шхуна-бриг чудово ходила під вітрилами. Завдяки дуже зручному оснащенню вона могла навіть з нечисленною командою запливати у важкодоступні місця південного моря, звідки починалася суцільна смуга антарктичної криги. Капітан Халл умів, як кажуть матроси, «лавірувати» поміж плавучих крижин. Влітку такі крижини допливають аж до Нової Зеландії, ба навіть до мису Доброї Надії, і досягають набагато нижчих широт, аніж у північних морях. Щоправда, то все невеличкі айсберги з пооббиваними боками, розмиті теплими водами. Майже всі вони розтають в Атлантичному та Тихому океанах. (1) Шхуна-бриг – судно, що мав кілька щогл, оснащених прямими й косими вітрилами».
Гринвіцький меридіан (англ. primemeridian, рос. гринвичский меридиан, нім. Greenwich Meridian) — географічниймеридіан, який проходить через Гринвіцьку обсерваторію в Англії. Згідно з міжнародною нормою при відліку географічної довготи, Гринвіцький меридіан прийнято вважати початковим (нульовим): від нього відраховують довготи від 0° до 360° у напрямі зі заходу на схід або в обидва боки від 0° до 180° з припискою «східна довгота» (знак плюс) чи «західна довгота» (знак мінус).
-Що ж сталося і чому герої пішли не правильним шляхом?
-Без яких предметів не можливо уявити подорож і на морі, і на суші? (Компас, карта). Перегляд уривку з фільму про витівки Негоро без звуку, читаючи відповідний епізод в романі. (Уривок з фільму).
5. Морська вікторина «Найрозуиніший» за романом Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан»

1. Скільки щогл має шхуна-бриг? (Дві).
2. Як називаються головні щогли на шхуні? (Фок-щогла і грот-щогла).
3. Що таке рангоут? (Щогли і реї, де ставлять вітрила).
4. Яким словом називаються всі корабельні снасті? (Такелаж).
5. Як називається продовження щогли? (Стеньга).
6. Що таке бушприт? (Скісна щогла на носі корабля).
7. Як називається курс корабля відносно вітру? (Галс).
8. Яка довжина морської милі? (1852 м).
9. Хто головний над матросами? (Боцман).
10. Як називається кухар на кораблі? (Кок).
11 .Як називається прилад, що визначає місцезнаходження корабля в морі? (Секстан).
12. Як називається прилад, за допомогою якого вимірюють швидкість корабля? (Лаг).
Висновок. Пригодницькі романи Жуля Верна ще називають «науковими романами» або пригодницько-географічними, оскільки поєднуються три аспекти: пригоди, техніка, географія. Автор ставив перед собою завдання популяризувати не тільки географічні знання, але й історії, а в центрі кожного роману – людина в соціальних умовах певної території.
6. Історія в романі Жуль Верна.

Слово вчителя. Найяскравіші сторінки присвячені в «П’ятнадцятирічному капітані» викриттю работоргівців. Обурення Жуля Берна безмежне. Іноді він досягає високого публіцистичного пафосу: ««Работоргівля»! Усі знають, що значить це страшне слово, якому не повинно бути місця в людській мові».

– Повідомлення учнів – істориків.
Лиховісні фігури работоргівців — португальців Негоро й Кримбри, американця Гарріса, араба Ибн-Хаміса, віроломного негра Алвіша — аж ніяк не є плодом авторської фантазії. Відомо, наприклад, що работоргі-вець Алвіш існував насправді. Відомості про цього нелюда, який продав

у рабство десятки тисяч своїх одноплеменців, Жуль Берн почерпнув, як він сам зазначає, із записок англійського мандрівника Камерона. Колишні португальські колонії: Ангола на південному заході Африки, де розгортається дія роману, і Мозамбік на південному сході — здавна служили головними центрами работоргівлі й поставляли негрів-невільників переважно до Північної й Південної Америки, а також у країни Азії та Сходу.

У першій половині XIX століття уряди деяких європейських держав, зацікавлені в тому, щоб використати народи колоніальних країн для розробки природних багатств і добування сировини на їхній Батьківщині, скасували работоргівлю. Але, незважаючи на те, що рух аболіціоністів (прихильників звільнення негрів) призвів до офіційної заборони работоргівлі, вона ще довго процвітала в колоніях при потуранні, а іноді — і прямому сприянні місцевої влади.

«Ганебна торгівля людьми, — пише автор, — довгий час із великою, вигодою для себе вироблялася європейськими націями, що мали колонії за океаном. Пройшло вже багато років після заборони торгівлі рабами. Однак вона все ще ведеться, і притому у немалих розмірах, — головним чином у Центральній Африці…»

«П’ятнадцятирічний капітан» був написаний у період запеклого суперництва й боротьби європейських держав за панування в цій великій частині світу. З того часу у світі відбулися великі зміни. За останні десятиліття на території Африки утворилося безліч незалежних держав, що розвиваються. Неоколонізатори робили й роблять усе можливе для того, щоб утруднити можливість корінному населенню чорної Африки об’єднатися й знайти справжню незалежність. Але історію повернути назад неможливо! Народи Центральної й Південної Африки добре розуміють, що тільки остаточна ліквідація пережитків колоніальної системи принесе їм повне рятування від рабства і зробить їх творцями своєї власної долі.

Висновок.
У романі «П’ятнадцятирічний капітан» надзвичайні пригоди героїв, як завжди у Жуля Верна, викликані ланцюгом випадків і перешкод, що заважають їм здійснити первісний намір. Протягом усього лише піврічного терміну (дія відбувається з лютого по кінець липня 1873 року) герої переживають десятки дивних пригод у відкритому морі й у нетрях тропічної Африки, куди вони потрапляють всупереч своїй волі, через злий намір закоренілого злочинця, работоргівця Негоро.
– Мистецтво музики передає внутрішні переживання рабів, їх страждання та віру у майбутнє.
(Джаз – музика рабів – врешті решт зламала тоталітарні режими, де панували класичні оркестри. Джаз виник у кінці ХІХ століття як злиття африканських ритмів та європейської гармонії, але його витоки слід шукати з моменту завезення рабів з Африки на територію Нового світу. Привезені раби не були вихідцями з одного роду і часто навіть не розуміли одне одного. Необхідність консолідації призвела до об’єднання багатьох культур і, як наслідок, – до створення єдиної культури (у тому числі і музичної) афроамериканців. Процеси змішування африканської музичної культури, та європейської (яка теж зазнала серйозних змін у Новому Світі) відбувались, починаючи з XVIII століття, і в ХІХ призвели до виникнення «протоджазу», а потім і джазу у звичному розумінні( Луї Армстронг).
– Прослуховування джазу.
7. Людина науки в романі.

Слово вчителя. Глибоко вірячи у людський розум,Ж. Верн вважав його здатним на найбільші звершення. Творець підводного човна американець Саймонк Лейк писав, що ідея збудувати такий човен навіяна йому саме Ж. Верном. К.Е.Ціолковський твердив, що письменник своїм математичним обґрунтуванням ідеї космічних польотів викликав в ному «працю мозку» в цьому напрямку, що він запозичив у письменника ідею температурного режиму управління дирижаблем. Акадимик В. П. Обручев зізнався, що став мандрівником і дослідником Азії завдяки романам Ж. Верна. Тож не дивно, що у кожному романі письменника- фантаста обов’язково є образ людини науки – вченого, який став візитною карткою науково-пригодницьких романів Ж. Верна. Сьогодні нас чекає зустріч із шановним ученим – кузеном Бенедиктом.
– Інсценізування уривку: «Розповідь кузена Бенедикта про себе».
Я вчений ентомолог Бенедикт. Мене вважають усі всезнайкою, а я не заперечую. У моєму житті понад усе найважливіша наука, але я займався виключно членистоногими. Більшість людей бояться і брезгують жуками, комахами, а для мене вони були єдиним захопленням і любов’ю. Неможливо було порахувати кількість шпильок, які я носив за манжетами, в комірі, за лацканами піджака.Я був завжди готовий упіймати який-небудь новий вид комахи і нашпилити його для своєї колекції, яку завжди носив з собою в спеціальній бляшанці.
На борту шхуни «Пілігрим» я опинився випадково, супроводжував свою кузину місіс Уэлдон, дружину хазяїна шхуни, і їх п’ятирічного сина. Усі на шхуні вважали, що за мною потрібно стежити уважніше ніж за п’ятирічним Джеком. У свої 50 років дуже часто я забував навіть поїсти, не звертав уваги на свій одяг, бо єдине, що було для мене важливим – це ентомологія. Коли ми висадилися на берег, то я не помітив, що ми були не в Америці, а в Африці. З великою лупою в руці і бляшанкою через плече я нишпорив у кущах, пірнав у високу траву: шукав нові види комах. Я навіть знайшов рідкісний вид мухи цеце.
Я був такий неуважний до всього, окрім пошуків комах, що навіть не помітив очевидного. Муха цеце, войовничі терміти цікавили мене більше, ніж доля близьких людей або власна доля. Тим більше, мене не хвилювали жахливі картини работоргівлі в Африці. Усі говорили,що я був схожий на безплідне сухе дерево, яке не могло б захистити найнещаснішу людину. Таке ставлення до себе було справедливо покарано. Коли мии повернулися додому, то виявилось, що я привіз з Африки не новий вид комахи, якій вже дав назву «Шестиног Бенедикта», а звичайного павука та ще і без двох передніх лап.
Ентомологія не полишала мене ні в день ні в ночі, вона поглинула мою свідомість, але я дуже прив’язався до Діка Сенда, місіс Уелдон, Геркулеса,полюбив їх, прагнув зацікавити їх наукою. Я віддавав себе без останку науці, готовий покласти своє життя на вівтар розвитку і прогресу в ім’я майбутнього.

– Про які види флори і фауни ми дізналися з роману завдяки образу Бенедикта?
Учні-біологи виступають із повідомленням про цікавих тварин та рослии (муха цеце, колібрі, термітники, батат, каучукове дерево).
– Зачитайте уривки, в яких описані природні зони Африки.
Висновок. У романах Жуля Верна панує культ знань, і тому думка давньогрецького філософа Діогена: «Єдине благо – знання, єдине зло – невігластво» знайшла своє відображення у творі. (Епіграф роману).
– Дискусія на оснві вислову Діогена. (Правила дискусії на картках ).
Пам’ятка щодо проведення дискусії.
1. Усі відкрито висловлюють свої думки.
2. Будь-яка точка зору має право на існування і повагу.
3. Слухайте уважно інших не перебиваючи.
4. Не говоріть занадто довго.
5. Дотримуйтесь позитивних ідей.
6. Не критикуйте себе та інших.
7. Незгоди й конфлікти стосовно ідей не повинні бути направленні на конкретну особу.

ІІІ . Підбиття підсумків уроку. Етап рефлексії.
1. Роль подрожі в романі Жуля Верна. (Емоційне введення – музика «Шум моря, гитара»).
Майже кожен роман Ж.Верна піднімає якісь наукові проблеми, поставлені, але ще не вирішені його часом. Фантазія і наукова інтуїція письменника відносили юнацтво в незвідане майбутнє. І якщо сьогодні відкриття Ж.Верна стали звичною дійсністю, то у цьому, можливо, є заслуга письменника. Він збуджував творчу думку. Показував, що людина може проникнути в найсокровенніші таємниці природи, перемогти, здавалося б, неможливі перешкоди. Його герої піднімаються в повітря і мандрують під водами океанів, проникають в надра землі і відправляються в космос, відкривають північний та південний полюси, досліджують білі плями, які залишилися в його час на карті обох півкуль, і використовують електричну енергію, яка тоді тільки-но почала використовуватись для освітлення. Він – провидець майбутнього могутнього злету наукової думки і реалізації її в життя. Сучасному читачеві літаки, підводні човни, ракети, атомна енергія не здаються неймовірними, він все ж знайде у Ж.Верна багато знань у галузі ботаніки, ентомології, іхтіології географії. Та найголовніше – він відчує міцний приплив творчої енергії, прагнення нових відкриттів таємниць природи. Адже процес пізнання безконечний, а проблема взаємовідносин людини і природи в наш час набула ще більшої актуальності, ніж у часи Жуля Верна.

ІV. ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ОКРЕМИХ УЧНІВ ТА МІКРОГРУП.

V. Домашнє завдання. Підготуватись до диспуту: «У чому популярність романів Ж. Верна?»

Черговий номер

Каєнко Олександр

Каєнко ОлександрУчитель-методист зарубіжної літератури Новоукраїнського НВК – гімназії «Лідер». Заслужений учитель України, відмінник освіти, лауреат …

Сич Леся

Леся СичВикладач зарубіжної літератури в Немирівському НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. М.Д. Леонтовича-гімназія» та …

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”