Відгук на книгу Світлани Поваляєвої «Вррум-чарівник»

Автор: Вікарчук Андрій, учень 7-го класу СЗШ І-ІІІ ступенів с.Дашківці Літинського району Вінницької області
Захоплення: футбол, шахи, автомобілі
Вчитель: Буткалюк Валентина Іванівна

Вечоріло. Сонце вже закотилося за хмару. Ми з братом мостилися спати. Та сон ніяк не приходив, бо саме цієї ночі на небі Повня і в Наскрізну Шпару можуть вдертися лише Ті, Що Тікають, Ті, Хто Заблукав, і Ті, Що з Добрими Намірами шукають тих, Хто Заблукав. Нам дуже кортіло знайти отого чарівного, веселого слимачка, який живе на виноградній лозі. А дізнався я про нього із книги Світлани Поваляєвої «Вррум-чарівник».
Письменниця розуміє, що життя сучасних дітей не таке просте, як може видаватися дорослим. Авторка переконана: окрім мобільного телефона, комп’ютера, велосипеда… дітям не вистачає життєрадісної няні… або няня. Вррум, на думку жінки, – саме такий нянь-слимак. Він доглядає за дітьми самої Світлани Поваляєвої, Васильком і Романом, тому вона може ділитися досвідом.
Коли я довідався, що у хлопчиків немає батька, поспівчував їм. Мені шкода таких дітей, адже вони, як птиця з одним крилом, нещасні. Добре, що їхня матір винайняла няня: сама ж вона зайнята з ранку до ночі по самісінькі вуха.
Події твору відбуваються у великому місті. Разом із синами авторки та виноградним слимачком ми поринаємо у дивовижний світ пригод, який яскраво проілюструвала художниця Світлана Фесенко.
Мене сильно вразила в цій книзі сумна історія Веселкового слимачка, яка змальовує Притулок Заблукалих у Всесвіті Істот. Виявляється, у Вррума колись також була сім’я: дружина Каша і двоє синочків-слимачат – Шррум і Буррум. Але через свою необачність, гонористість він шурнув у Воронку і потрапив у світ Істот… Нещасний Вррум довго шукав свою сім’ю.
Я дуже здивувався, що у тварин існує свій світ і що в ньому живуть Добро і Зло. Я у Біблії читав про добро і зло. Може, у людей і тварин один Бог?
Мені сподобалася мама головних персонажів – Василька та Романа. Вона завжди допомагала їм вийти зі складних ситуацій. По-доброму вчила своїх синів, підказувала, як діяти. Їм було легко з мамою. Вона, наче доросла дитина, добре розуміла іхні проблеми.
Книга Світлани Поваляєвої читається легко і швидко. Написано її доступною мовою, багатою на дотепні порівняння, які допомагають зрозуміти внутрішній світ кожного героя. Я радитиму її своїм знайомим, адже створена вона і для сучасних дітей, і для їхніх заклопотаних батьків. Кожен знайде тут щось потрібне, повчальне і цікаве.
Твір навчить бути корисним, добрим, чуйним. І головне – ніколи нічого не боятися. Взагалі, як було б добре, якби у кожного була хороша тепла родина!