в школах України

Зустріч з принцом

Автор: Крисак Наталія, учениця 9 класу Сков’ятинської ЗОШ І-ІІ ст с. Сков’ятин Борщівського району Тернопільської області
Вчитель: Гнатюк Марія

Воно моє і чуже, заплутане й просте, вимолене і набридле, зрозуміле і незбагненне, вкрадене і подароване, чудове і потворне, праведне і грішне, оспіване і оплакане…
Воно – надія і розчарування, любов і ненависть, покута і помста, сон і дійсність, біль і насолода, злочин і подвиг, перемога і поразка, натовп і самотність…
Ім’я йому – Життя… Яке ж дзеркало покаже нам справжнє обличчя багатоликого повелителя? Я вперто шукала істину буття, та мої 15 років обмежували реальні можливості, тому спробувала роздивитися життя у світі літератури. Книга за книгою манили мене за собою, то наближаючи до мети, то зникаючи у мареві. Знову опинившись на роздоріжжі, я зустріла його – свого принца. Колись він ріс щасливою дитиною, не знаючи горя, біди, злигоднів, душевного болю, виховувався кращими учителями, безтурботно поповнюючи свої знання за межами рідного краю, гордився своїми батьками, ніжився у їхній любові, довіряв друзям, мріяв про кохання, насолоджувався життям, але казка надто швидко зняла маску і нанесла підступний удар. Звістка про смерть батька розхитала під ним землю, а невблаганна доля нарекла його Гамлетом – принцом без королівства, сином без матері, закоханим без коханої… Із казкового принца він перетворився на героя трагедії, одягнувши замість корони терновий вінець.
Гамлет у розпачі. Його батька вбиває рідний дядько, мати виходить заміж за вбивцю її чоловіка, королівство опиняється в руках людини, що марить владою і грішми, кохана прислухається не до голосу серця, а до корисливого шипіння свого батька. Таку життєву хитавицю важко пережити і не втратити здоровий глузд. Привид короля вимагає помсти, а бідолашний Гамлет із вразливою душею не готовий стати катом. Як змиритись із вердиктом долі? Стати вбивцею чи нікчемою? Де ж вихід із цього лабіринту? Де шукати правду, якщо навіть рідний дім, замок в Ельсинорі, став кублом світового зла. Доведений до відчаю Гамлет намагається протистояти, та сили нерівні. Тепер перед ним постає питання : «Чи бути, чи не бути?». Мабуть, тільки вирішивши його самотужки, Гамлет знову здатний поважати себе як особистість:
Чи бути, чи не бути? – Ось питання.
Що благородніше? Коритись долі
І біль від гострих стріл її терпіти,
А чи, зіткнувшись в герці з морем лиха,
Покласти край йому?

Після страшного опівнічного візиту Привида короля на Гамлета накочується лавина розчарувань. Він поспішає знайти розраду, душевну підтримку, заспокоїтися серед близьких людей – матері, коханої, студентських друзів. Та вони вже стали маріонетками у руках короля. Гамлет намагається боротися зі злом, та його перемагає власне безсилля. Освіченого принца вражає своїми дикими і грубими звичаями рідна Данія та приголомшує власне відкриття: світ зовсім не такий гармонійний, як йому досі здавалося. Тягар страшного обов?язку суперечить законам людяності і здорового глузду. «Світ звихнувся…» Душа Гамлета скам?яніла, єдиний порятунок – приховувати свої справжні думки та почуття. Та чи легко постійно бути в масці самотнього божевільного, зрадженого і приреченого?
Міць оточуючого зла сильніша за чесність і порядність Гамлета, що повинен підняти руку на безцінний скарб – людське життя. Навіть справедлива помста не полегшує вибір принца. Він повинен спочатку знищити в собі суто людські почуття: кохання (розрив з Офелією), родинні стосунки (розрив з матір?ю), щирість (гра в божевільного), чесність (необхідність брехати всім, за винятком Гораціо, який мусить жити, щоб розказати правду), гуманність (вбиває Полонія, Лаерта, Клавдія, стає причиною смерті Офелії та Гертруди). Шляхетний принц переступає через свою людяність, але нехтує нею не за власним бажанням. Все життя плекаючи в собі високі почуття, змушений тепер знищити їх під натиском потворної дійсності й чинити злочин. Гамлет гойдався у своїх думках, наче маятник: бути чи не бути, та враз все завмерло. Життєві вагання зупинила смерть. Данський принц загинув, він більше не допоможе своєму народу, своїй державі, але він залишив світ чесною людиною, гідним сином свого батька, принцом за родовим звичаєм і кодексом честі.
Гамлет руйнував свій світ, своє щастя власними руками. Уламки чужого життя підбирали інші і будували щось своє, як водиться, – завжди скраю. Принц став жертвою могутньої самотності… А я завжди була поряд, з головою поринула у його життя, боролася пліч-о-пліч, страждала і давала поради, підтримувала, жаліла і просто кохала… Гамлет назавжди закарбувався в моїх думках, поселився у моєму серці! Хто з нас опинився не в тому місці і не в той час? Що ж тоді «життя»?. .

Черговий номер

Без имени-3

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”