«Учитель може все, якщо в нього вірити!». Ексклюзивне інтерв’ю Анни-Марії Богосвятської

Шановна Анно-Маріє Іванівно, раді бачити Вас у нашій редакційній вітальні. Спілкуючись з Вами вже багато років та стежачи за Вашою педагогічною діяльністю, ми відчуваємо, що робота для Вас перетворилась на справжнє захоплення – це той ідеальний збіг складових, який випадає небагатьом і який надає безмежні можливості для творчості. Чи так це насправді?

Це правда. Тому педагогіка, школа ніколи для мене не усвідомлювались як «робота». Не працювала жодного дня в своєму житті! Хоча не мала і жодного вихідного, адже захоплення, творчість, мистецтво вимагають від людини постійної концентрації всіх фізичних і духовних сил. І все-таки можу вважати себе щасливою, оскільки розумію суть свого служіння, чую поклик у своєму серці, вмію дарувати крихти тих знань і одкровень, які відкрилися зсередини, були прожиті особисто, відчуті душею.

Ви завжди у пошуку, в намаганні вийти за межі стандартних форм проведення уроку. Щоб донести свої ідеї і думки, знайти однодумців, Ви багато подорожуєте й зустрічаєтесь із учителями з різних куточків України. Ваші майстер-класи вирізняються високим рівнем науковості, сучасності, інформативності. Це лавина почуттів, думок, атмосфера естетичного піднесення, духовності. Водночас вони дуже ліричні.
З одним із таких майстер-класів «Слово – ключ до таємниці життя» наші читачі мають змогу сьогодні ознайомитися. Розкажіть, будь ласка, нашим читачам про Ваші зустрічі з учителями-словесниками.
Справді, багато подорожую, з радістю ділюся з колегами своїм досвідом. У березні, наприклад, відбулося 8 зустрічей з учителями Львівщини й інших областей України. Добрі дружні зв’язки в останні роки склалися з колегами з Рівненщини (м. Рівне, м. Дубно, м. Гоща), Тернопілля (м. Тернопіль, м. Борщів), Київщини (м. Київ, м. Біла Церква), Черкащини (м. Черкаси, м. Сміла) та ін. Теми, які обговорюємо: «Обличчя і душа сучасного уроку літератури», «Біоадекватна методика викладання», «Роль органів чуття у процесі сприйняття – запам’ятову-вання – відтворення навчальної інформації», «Новаторські форми уроків» та ін. Моя аудиторія – українські філологи та зарубіжники, вчителі початкових класів, педагоги-однодумці з Всеукраїнської культурно-освітньої асоціації Гуманної Педагогіки.
Під час таких зустрічей орієнтуюсь на «свого слухача» – вимогливого, який чекає від сучасного вчителя і науковця правди, новаторського педагогічного досвіду. У спілкуванні з колегами прагну до створення комфортного навчального простору, організації єдиного духу співтворчості, робочої атмосфери доброзичливості; живого знання, теплого слова; «олюднення» навчальної інформації, налаштованості на пошук і відкриття особистісно значущої істини. Ці зустрічі й мене роблять більш енергійною, натхненною, гармонійною.

Ви працюєте із творчою групою вчителів-словесників у Львівському ОІППО, допомагаєте молодим педагогам вдосконалювати фахову майстерність. Чи є у Вас якісь секрети професійної майстерності?
Не мислю педагогічного мистецтва без натхнення, без духовної основи, без осяянь. Намагаюсь розмити межі педагогіки і життя, надати потужний заряд сміливості до піднесення і розвитку інноваційної свідомості сучасного вчителя, усвідомлення ним величі свого служіння.
Усім зрозуміло, що школі зараз, як ніколи, потрібен творчий учитель, новаторська особистість; не млява, пасивна, з усім згодна людина, а сильна особистість, яка є активною творчою одиницею суспільства, лідером. З огляду на це роль творчого об’єднання молодих учителів дуже істотна. Це взаємо-навчання, допомога один одному, розширення педагогічної свідомості, спільне пізнання нового, знаходження відповідей на питання «чого навчати?», «як навчати?», а також на питання «як навчати результативно?». Педагог має виробити в себе звичку мобільно реагувати на динаміку освіти, бути експериментатором, глибоко вникати в актуальні педагогічні явища, всебічно аналізувати їх та втілювати у практику.
Учитель може все, якщо в нього вірити! Наші щомісячні зустрічі з молодими словесниками Львівської області будуються як полілог, що передбачає поліфонію, «зустріч» різних точок зору рівно-правних, вільних свідомостей, які збагачують і творять одна одну. Кожне заняття дає нам усім імпульс для подальших пошуків і вдосконалення.

Ви навчаєте вчителів, а у кого навчаєтесь Ви особисто?
Моє педагогічне мислення сформували насамперед два Учителі – педагог-гуманіст Шалва Олександрович Амонашвілі і автор біоадекватної методики викладання Наталія Володимирівна Маслова.
У Ш.О. Амонашвілі взяла ідею безумовного практичного наслідування високих духовно-моральних ідеалів, а також здатність творити урок як подарунок учням, а значить – людству і світові.
Н.В. Маслова дала мені в руки концептуальний компас, а саме: біоадекватність (природовідповідність) як гармонійний, цілісний, екологічно здоровий спосіб мислення, відповідний природі людини, її можливостям, природі мозку людини, природі сприйняття інформації.
Вважаю себе більше ученицею, ніж учителем, постійно навчаюсь, цікавлюсь досягненнями сучасних наук: генетики, квантової і хвильової фізики, нейрофізіології, психології. Захоплююсь мудрістю дітей. Коли працювала в школі – кожен учень був моїм учителем, і це не просто слова.
Багато навчаюсь і в постійних авторів журналу «Зарубіжна література в школах України», зокрема в Ірини Хроменко, Ольги Гузь, Ольги Чоловської, Ірини Ткач, Тетяни Ялтанець та ін.
Моя духовна орбіта – Біблія та інші священні книги людства, в яких здавна збережені закони Життя, прописані вищі принципи.

Ми знаємо, що Ви «колекціонуєте» нестандартні форми уроків та різноманітні вчительські прийоми викладання літератури, називаючи їх «веселковими ідеями». Що у Вашій методичній скарбничці із зібраного є найкоштовнішим? Що, можливо, стало відкриттям?
У моїй колекції понад триста оригінальних, цікавих форм уроків, адже нестандартні заняття – це реальна можливість учителю і учням піднятися над дійсністю, пізнати її з позицій іншого виміру – творчого, небуденного, фантазійного. Ще видатний учений І. Павлов стверджував: «Коли інформація подається поза інтересом, в корі головного мозку формується центр її активного відторгнення». Учитель часом забуває про те, що багато з того, що йому самому видається важливим і корисним, позбавлене сенсу для учня. Коли діти знаходяться в стані протесту, їм нецікаво, обов’язково потрібно змінити мотивацію, запропонувати щось цікаве. Кожен учень захоче стати активним учасником уроку – пошуку істини, уроку-мандрівки поза часом і простором, уроку-сходження до нових смислів, уроку несподіваних відкриттів, уроку-настрою, уроку-рандеву, уроку-вибору, уроку-сюрпризу тощо.
Емоційний зміст уроків літератури – це основа, база формування мотивації учнів до навчання, читання художніх творів. Позитивні емоції, добрий досвід – позитивний, добрий мотив. Негативні емоції, негативний досвід – це негативний, поганий мотив. До навчання дитину спонукає бажання опинитися в полі любові вчителя, його допомоги, в атмосфері цікавих творчих питань і завдань, в робочій аурі інтелектуального пошуку.
До найкоштовнішого у моїй методичній скарбничці належать методи і прийоми етапу мотивації навчальної діяльності («Рецепт гарного настрою», «Зустріч з героєм», «Живі речі», «Метод творчого самопочуття», «Стрижневе питання»), етапу рефлексії («Картка настрою», «Рефлексивний екран», «Домалюй обличчя», «Палітра емоцій», «Кошик ідей», «Духовний заповіт моєму однолітку ХХІІ століття» та ін.). Серед моїх вчительських «хобі» також мовні формули привітання і прощання, з якими раніше знайомила наших читачів у публікаціях.

У чому, на Вашу думку, полягає секрет справжнього веселкового настрою та гармонії з собою?
Дуже важливо розуміти, що вчитель покликаний не просто давати знання, стежити за здоров’ям і виховувати, а ще одна з його цілей – це керувати розвитком психіки дитини, а, отже, знати, за якими законами розвивається психіка людини. Справжній веселковий настрій та гармонія з собою починається з поняття психологічного, сенсорного, фізіологічного та інтелектуального комфорту на уроці як оптимального функціонального стану вчителя і учнів, найбільшого можливого позитивного самовідчуття і самовираження. Тому що коли є неприємні відчуття, то частина сил на уроці буде витрачатися на їх подолання. І чим більше неприємного, тим більше буде непродуктивних витрат енергії.
Який же механізм «запуску» зони комфортного мислення? Початок уроку – для правої півкулі, тобто для органів чуття, для уяви, мрії, фантазії, душевного проживання інформації! Людина і Всесвіт – це єдиний хвильовий механізм. Як природа живе за законами ритмів (ранок – вечір; весна – літо – осінь – зима), так і людина живе протягом доби за фазовими станами. Необхідно відновити природовідповідну основу уроку, генетично властивий людині спосіб засвоєння інформації: спочатку – стан спокою (етап сприйняття і обробки нового матеріалу; робота правої півкулі головного мозку), а потім – стан активності (етап закріплення, повторення, систематизації вивченого; робота лівої півкулі).
Хочу подарувати вправу «Веселковий тонік» – чудовий спосіб підбадьорити, підняти настрій та тонус дітей. Запросіть ваших учнів влаштуватись якомога зручніше і зробити глибокий вдих і видих. Запропонуйте їм уявити прозоре блакитне небо з веселкою від краю до краю. Нехай діти сконцентруються спочатку на червоній дузі. Чарівним голосом продовжуйте: «Уявіть, як ваша червона дуга починає вібрувати, віддаляється від веселки і наближується до вас у вигляді червоної хмаринки. Коли ця хмаринка досягає вас, вона розсипається на рубінові кристали, які торкаються вашої шкіри і перетворюються на краплі води. Вода просочується через шкіру всередину і наповнює ваше тіло рубіновим кольором. Коли ви відчуєте, що тіло наситилося кольором, зайва волога вирветься назовні і швидко розсіється…» Повторіть те ж саме з наступною та всіма іншими кольоровими дугами веселки. Зовсім не обов’язково використовувати увесь кольоровий спектр, можна обмежитися декількома.
Сама радість навчання робить дитину здоровою, гармонійною і щасливою.

Нещодавно вийшла у світ Ваша нова книжка «Як зробити смачний, ароматний, кольоровий урок літератури». Ви, як голова журі вчительського конкурсу «Виховуємо духовність», який наш часопис проводив минулого року, дарували свою книжку переможцям. За словами вчителів, для багатьох з них вона стала настільною. Тож поділіться рецептами, як же зробити уроки зарубіжної літератури унікальними.
Справжнім відкриттям для мене особисто стало розуміння того, що на уроках ми, перш за все, працюємо з тілом дитини, а точніше, з її органами чуття: з вухами – через слух, з очима – через кольорові враження, з носом – через приємні запахи; з руками, плечима, спиною – через дотик тощо. Пам’ять і увага – процеси сприйняття, обробки, збереження та відтворення людиною різноманітної інформації – неможливі без активізації сенсорних систем. А вже через постійну активацію і розвиток органів чуття відбувається витончення душі учнів і накопичення запасу міцності їхнього здоров’я. Отже, за правило для себе взяла: щоурочне залучення 3-х – 5-ти сенсорних каналів у роботу.
Для того, щоб зробити унікальними, живими уроки літератури, можна:
– створювати яскраву кольорову гаму уроку (тут важливий і колір одягу вчителя, і колір квітів у вазі на вчительському столі, кольорові привітання, кольорова рефлексія, як-от «Картина сьогоднішнього дня», «Букет настрою»; робота з колірною назвою твору, символікою кольорів у художньому тексті, кольоровою гамою героя; асоціативні завдання типу «Колір кохання в сонетах Шекспіра», «Колір щастя» тощо);
– підсилювати емоційне враження від уроку за допомогою звуків, мелодії (читання віршів під музику, створення звукообразу письменника, робота з «музичними» назвами книг, звуками в художньому творі; емоційно-музична рефлексія);
– звертати увагу на запахи природи в творі, унікальні аромати кожного свята, про яке пише автор (наприклад, запахи Різдва в «Різдвяній пісні у прозі» Ч. Діккенса, повісті «Ніч перед Різдвом» М.В. Гоголя, новелі «Дари волхвів» О’Генрі, романі «Доктор Живаго» Б. Пастернака), розповідати про аромати часу, історико-культурної епохи, країни, де жив письменник; спробувати розкрити метафору запаху в творах («Парфумер» П. Зюскінда, «Запах думки»
Р. Шеклі), спробувати створити рецепт парфумів літературного персонажа – наприклад, «Аромат Джульєтти»);
– наповнювати уроки смаком (це можуть бути реальні смаки – цукерки, фрукти, чай, якими ви будете пригощати своїх учнів; або смаки, викликані в уяві: смак перемоги (поразки) героя, смак книги, кулінарні вподобання літературних героїв, літературна дегустація книжкових новинок тощо);
– давати можливість чутливій пам’яті пальців зберігати дбайливий дотик до сторінок рідкісного видання книги, до предметів, про які згадується в творі.
А взагалі, хороших методів існує стільки, скільки існує хороших учителів.

Ви є науковим консультантом нещодавно започаткованого всеукраїнського проекту «Філологічний Олімп». Якою є Ваша участь у цьому проекті?
Це актуальний проект, сучасний, ґрунтовний. Його мета – об’єднати інтелектуальний, творчий потенціал філологів з усієї України, підняти їх на вершину, акме свого служіння. Звідси і така гучна назва – «Філологічний Олімп». Я входжу в число науковців, які активно, інтерактивно, очно і дистанційно своїми напрацюваннями діляться з колегами. Завжди рада підтримати дієві, затребувані часом і професіоналами проекти.

Розкажіть, будь ласка, про свої літературні уподобання. Чи є у Вас улюблений літературний герой? Хто він?
Читати люблю, намагаюсь одну-дві книжки на місяць прочитати. Із найбільших вражень останнього року – повість «Цинамонові крамниці» Бруно Шульца – письменника-модерніста світової слави з Дрогобича, який писав польською мовою, та збірка новел Андре Моруа «Фіалки по середах».
Улюблений літературний герой – Дон Кіхот, благородний лицар з Ламанчі, гуманіст, діяльний тип, герой-практик, який став на захист добра, справедливості, правди в часи, коли віра в загальнолюдські цінності вже згасла. Вражає факт, що про Лицаря Сумного Образу в Іспанській Академії прийнято говорити стоячи.
Образ Дон Кіхота є своєрідним логотипом журналу «Зарубіжна література в школах України». Для мене це не просто знак-символ на обкладинці – це система цінностей, якої дотримується редакція, автори, читачі, і я в тому числі. Дуже приємно, коли щомісяця – з кожним новим номером – Дон Кіхот приходить особисто до мене і зміцнює віру в ті ідеали, заради яких він вирушив у мандри.

Що б Ви хотіли побажати нашим учителям та їхнім випускникам напередодні завершення навчального року?
Бажаю нашим учителям та їхнім випускникам відчути себе сильним, могутнім деревом – квітучим, плодоносним, здоровим, прекрасним. І нехай це дерево допоможе Вам по-новому поглянути на себе. Зробіть його таким, яким Ви хочете. Уявіть міцні коріння, гілки, стовбур, дайте Вашому дереву багато землі, неба, повітря, простору. Пам’ятайте, що тільки Ви здатні керувати вашим життям, все – у Ваших руках, у Вашій свідомості. І нехай це дерево, яке Ви зараз уявили, допомагає Вашому зростанню, саморозвитку і самовдосконаленню для блага системи «Творець – Світ – Природа – Людина – Суспільство».
А редакції улюбленого журналу бажаю нових приємних відчуттів і вражень, великих результатів у вашій натхненній подвижницькій діяльності, сил і крил рухатись вперед, щоб ваші постійні читачі залишались вірними вам і з кожним роком збільшувалась кількість нових передплатників-читачів!
Дякуємо за цікаву бесіду!