в школах України

Аналіз вірша Ш. Бодлера «Альбатрос» від Ольги Гузь

Методичні коментарі для вчителя

У вірші «Альбатрос» порушується важлива проблема – місце поета та його призначення в суспільстві. Твір побудований у романтичні манері. Тут є представлення двох світів: світу волі, високих ідеалів, мистецтва – і світу земного, духовно ницого, морально недосконалого. Протиставлення зумовлює контрастність образів – альбатрос і юрба, які набувають значення символів. Згідно з традиціями романтичної естетики альбатрос зображується як прекрасний, величний птах. Він ширяє у високому просторі неба, вільний і недосяжний для земних істот.

Небо – символ творчої волі митця, а політ альбатроса уособлює нестримний порив його уяви і фантазії. Птах у небі (тобто у світі своїх образів, фантазії, вільних пошуків) втілює безмежну владу митця у створюваному ним світі. Невипадково альбатрос називається «владикою», «королем блакиті», «володарем гроз та грому», «крилатим велетнем». Бодлер стверджує високе призначення мистецтва – служити небесним (тобто божественним) ідеалам, нести дух волі, світло краси. Слова «висота» і «блакить» символізують у вірші піднесені прагнення поета.

         Водночас у вірші розкривається тема трагедії митця у духовно ницому суспільстві. З прекрасного птаха, який ще недавно літав у високому небі, а раптом опинився на палубі корабля, незграбний і безпомічний, глузують матроси. Вони перекривляють його, знущаються з нього. А він, утративши колишню силу, не в змозі протистояти безжальній юрбі. Ця яскрава алегорія викликає в читача почуття: ненависть до жорстокості й бездуховності, любов до прекрасного й високого.

         Композиція вірша побудована на опозиціях, що дозволяють поетові показати несумісність різних начал: земне і небесне; широкий, безмежний простір неба і замкнений простір корабля (своєрідна тюрма); альбатрос і гурт матросів (поет і натовп). Завдяки цьому створюється багатогранна художня картина, сповнена глибоких конфліктів і непримиренних протиріч.

         Художній світ поета забарвлений у різні кольори і відтінки – світлі, блакитні і темні, похмурі. «Альбатрос» – яскравий живописний твір. Він нагадує полотно художника з дуже чіткими лініями, композицією образів, перспективою. Тут має значення все – кожен жест, рух, розташування дійових осіб, вирази облич матросів, колір неба над альбатросом. Бодлер змальовує своє поетичне полотно, використовуючи багату палітру тропів (епітети, метафори, порівняння тощо).

         Віддаючи данину романтичним традиціям, письменник разом із тим утверджує принципи нового мистецтва – модернізму. Він неодноразово наголошує на могутній владі поезії і поета, бо вони – володарі вищої сфери духу. Образ митця всіляко возвеличується, адже він здатен «літати» на крилах власної фантазії. За символами у Бодлера криється справжня сутність творчої особистості та людства. Характерним для його поетичної манери є непомітний перехід символу в настрій, настрою – в думку, думки – в почуття. Не становить виключення і вірш «Альбатрос».

         Оскільки цей твір входить до циклу «Сплін та Ідеал» (другий після «Благословення», – уточ. О.Г.), можна припустити, що в образі гурту моряків втілено той «Сплін», який охопив сучасне Бодлерові людство, – байдужість до краси, жорстокість, духовну обмеженість. Поет оспівує мистецтво і високі ідеали, що воно утверджує, прекрасне, якому воно служить. Хоча доля альбатроса у вірші лишається невідомою (найвірогідніше – трагічною), автор уславлює силу поета, оскільки навіть смерть не може перервати політ його духу, бо прекрасне – вічне.

         В останній строфі твору замість слова «альбатрос» з’являється слово «поет». І в цьому виявляється авторський задум: замінивши природу (птаха) людиною, більше того – митцем, він явно віддає перевагу останньому. Альбатрос, вільне створіння природи, може раптово загинути. Але митець, хоча й «не має змоги йти» на падолі земному, перевершує природу, бо завжди лишається вільним у світі своєї уяви. Така ідея звучить у заключній строфі вірша.

         Використовуючи думки О. Ніколенко та характерологічні ознаки модерністської поезії узагальнюємо у таблиці «Традиції та новаторство у вирішенні проблеми «поет і натовп» (за віршем Ш. Бодлера «Альбатрос») специфіку розуміння та зображення Бодлером образу поета і його взаємин із суспільством.

«Традиції та новаторство у вирішенні проблеми «поет і натовп» (за віршем Ш. Бодлера «Альбатрос»)

Традиції Новаторство
У дусі романтичних традицій: – романтичне «двосвіття», протиставлення світу духовного і світу матеріального; – принцип контрасту у зображенні стосунків поета і натовпу; – художній паралелізм (образ птаха – уособлення образу поета); – тема трагізму долі митця у бездуховному суспільстві; – замкненість бездуховного матеріального світу; – безмежність, відкритість світу ідей, мистецтва; – непримиримий конфлікт поета з дійсністю – суто романтичний («байронічний») конфлікт. Модерністські новації: – створення художніх світів за допомогою кольорів і відтінків; – живописна картинність зображення; – чітке визначення місця образів у хронотопі тексту (альбатрос – у царині неба, матроси – хистка палуба корабля); – утвердження місії поета як володаря вищої сфери духу (на початку XX ст. поети-модерністи були проголошені «володарями душ та дум» сучасників); – символізація тексту; – перехід символу в настрій, настрою – в думку, думки – в почуття; – утвердження ідеї невмирущості мистецтва і в ньому митця; елітарність, обраність митця; – суб’єктивне бачення і зображення проблеми «поет і натовп»; – ізольованість творчої особистості в реальному світі, її самотність.  

Завершується ІІІ урок підведенням підсумків, аргументацією й виставленням оцінок та визначенням домашнього завдання до наступного уроку.

 Домашнє завдання:

  1. Закінчити творчу роботу (твір-мініатюра за обсягом має бути не більше 1,5 – 2 сторінок), розпочату на уроці.

Вірш Ш. Бодлера «Альбатрос» у різних варіантах перекладу:

Вірш Ш.Бодлера «Альбатрос» французькою мовою

L’Albatros

Souvent, pour s’amuser, les homes d’equipage

Prennent des albatross, vastes oiseaux des mers,

Qui suivent, indolents compagnons de voyage,

Le navire glissant sur les gouffres amers/

A peine les ont-ils deposes sur les planches,

Que cer rois de lazur, maladroits et honteux,

Laissent piteusement leurs grandesailes blanches

Comme des avirons trainer a cote d’eux.

Ce voyageur aile, comme il est gauche et veule!

Lui, naguere si beau, qu’il est comique et laid!

L’un agace son bec avec un brule – ueule,

L’autre mime, en boitant, l’infirme qui volait!

Le Poete est semblable au prince des nuees

Qui hante la tempete et se rit de l’archer;

Exile sur le sol au milieu des huees,

Ses ailes de geant l’empechent de marcher.

Переклад Дмитра Павличка

Альбатрос

Буває, моряки піймають альбатроса,

Як заманеться їм розваги та забав.

І дивиться на них король блакиті скоса –

Він їхній корабель здалека проводжав.

Ходити по дошках природа не навчила –

Він присоромлений, хода його смішна.

Волочаться за ним великі білі крила,

Як весла по боках розбитого човна.

Незграба немічний ступає клишоного;

Прекрасний в небесах, а тут – як інвалід!..

Той – люльку в дзьоб дає, а той сміється з нього,

Каліку вдаючи, іде за птахом вслід!

Поет, як альбатрос – володар гроз та грому,

Глузує з блискавиць, жадає висоти,

Та, вигнаний з небес, на падолі земному

Крилатий велетень не має змоги йти.

         Коментар до перекладу О. Ніколенко:

         Дмитро Павличко – поет, перекладач, знавець світового і вітчизняного письменства, один із найцікавіших представників літературного покоління другої половини XX ст. Порушуючи у своїх віршах важливі філософські проблеми, Д. Павличко й у своїй перекладацький діяльності тяжіє до лірики, сповненої складних питань буття. Мабуть, тому Бодлер був одним із його улюблених поетів. Д. Павличко переклав більшість віршів збірки «Квіти Зла». У перекладах відчуваються особливості власної творчої манери українського поета: схильність до роздумів, поетика контрастів, активне ліричне «я», глибокий психологізм, символічність образів тощо. Павличко чимало зробив для розробки теорії і практики сонета, надавши цьому жанру особливої гнучкості та філософської насиченості на українському ґрунті. Відомою є його антологія «Світовий сонет» (1983), куди увійшли й сонети Бодлера.

Образ бодлерівського альбатроса близький світосприйняттю Д.Павличка. Він завжди стверджував високу місію поета і поезії у світі, хоча й усвідомлював трагізм життя митця у реальності. Втім, у його перекладі героя твору, альбатроса, попри скрутні обставини, не можна вважати переможеним. Він справді «володар гроз та грому». І навіть добре знаючи про драматизм долі поета «на падолі земному», перекладач слідом за Бодлером проголошує перемогу духовного начала над земним.

Переклад М. Терещенка

Альбатрос

Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів

Серед нестримних вод розбурханих морів

Безпечно ловить птиць, величних альбатросів,

Що люблять пролітать слідами кораблів.

На палубу несуть ясних висот владику.

І сумно тягне він приборкане крило,

Що втратило колишню міць велику,

Мов серед буйних вод поламане весло.

Мандрівник зборканий знесилено ступає!

Пловець повітряний незрабний і смішний!

Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає,

А цей, дратуючи, кульгає, мов кривий.

Поет подібний теж до владаря блакиті,

Що серед хмар летить, мов блискавка в імлі.

Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій

Він крила велетня волочить по землі.

Коментар до перекладу О. Ніколенко:

         Михайло Терещенко – відомий український перекладач XX ст. Здобув загальне визнання перекладами з різних мов, а особливо французької поезії. «Гідним пошани трудом» назвав М. Рильський антологію французької поезії, перекладену М. Терещенком, яка вийшла у двох томах під назвою «Сузір’я французької поезії» (1971). В антології достойне місце посідають поезії Бодлера. Їх переклади, виконані М. Терещенком, досить близькі до тексту оригіналу і відзначаються особливою вишуканістю форми. Перекладач майстерно володіє всіма барвами українського слова, вдало відшукуючи відповідники французьким тропам і фігурам. Це яскраво підтверджує терещенківський переклад «Альбатроса». Особливо виразним постає збірний образ матросів – натовпу, протиставленого творчій особистості. Українські слова «гурт», «юрба несамовита» якнайкраще розкривають конфлікт митця зі світом й усім людством. Замкненість, обмеженість людського світу підкреслюється й словом «тюрма». Втім перекладач утверджує силу генія митця, його здатність надихати, освітлювати духовним світлом навколишню дійсність. Це ідея передається порівнянням: «Поет подібний теж до владаря блакиті, що серед хмар летить, мов блискавка в імлі», що цілком відповідає оригіналу».

Переклад Івана Драча

Альбатрос

Буває, пливучи дорогами морськими,

Аби розвіятись, полюють моряки

На альбатросів тих, що в вишині над ними

Серед блакиті й хмар пливуть віддалеки.

Коли на палубу вже люта сила збила,

Король небес, що знав всі грози без числа,

Волочить важко так свої великі крила,

Мов сніжно-білі два розкинуті весла.

Крилатий мандрівник – який незграба в рухах,

В польоті буйнокрил – каліка на ногах!

Ще й дражняться – той в дзьоб йому із люльки дмуха,

А той, глузуючи, кульгає, ніби птах!

Поете! Князю хмар твоя подібна сила,

Між блискавок ти свій у грозовій імлі;

Але під шал образ перешкожають крила

Тобі, вигнанцеві, ступати по землі.

         Іван Драч – видатний український поет, перекладач, громадський діяч. Його переклади відзначаються особливо виразністю, присутністю емоційного ліричного «я». Він уміє знайти незвичні словосполучення, промовисті деталі, які в різних варіаціях набувають значення символів. У зробленому І. Драчем перекладі бодлерівського «Альбатроса» привертає увагу підкреслений повтор слів зі спільним коренем: «крила», «крилатий мандрівник», «в польоті буйнокрил», «великі крила», «перешкоджають крила», «крилатість» альбатроса уособлює політ фантазії митця, нестримний політ творчої уяви, який Бодлер (а разом з ним і І. Драч) ставить понад усе. Наголошуючи на білому кольорі, чистоті крил птаха («мов сніжно-білі два розкинуті весла»), перекладач намагається донести до читача духовне світло мистецтва, його здатність освітлювати навколишню дійсність. У перекладі І. Драча значно посилене модерне начало твору. Вживання словосполучень «король небес», «князь хмар» сприяє утвердженню сили духу особистості, її переваги над буденним життям.

Переклад Елліса (Л.Л. Кобилинського) російською мовою

Альбатрос

Чтоб позабавиться в скитаниях унылых,

Скользя над безднами морей, где горечь слёз,

Матросы ловят птиц морских ширококрылых,

Их вечных спутников, чьё имя альбатрос.

Тогда на палубе, распластанный позорно,

Лазури гордый царь два белые крыла

Влачит беспомощно, неловко и покорно,

Как будто на мели огромных два весла.

Как жалок ты теперь, о странник окрылённый!

Прекрасный – миг назад, ты гадок и смешон!

Тот сует свой чубук в твой клюв окровавленный;

Другой смешит толпу; как ты, хромает он.

Поэт, вот образ твой!.. Ты – царь за облаками;

Смеясь над радугой, ты буре вызов шлёшь! –

Простёртый на земле, освистанный шутами,

Ты исполинских крыл своих не развернёшь!

Коментар О. Ніколенко:

         Елліс (псевдонім Л.Л. Кобилинського) – російський перекладач початку XX ст. Вважається, що його переклад «Квітів Зла» (1908) є найточнішим і якнайкраще відповідає тексту оригіналу. У перекладі «Альбатроса» Елліс зберіг основні домінанти бодлерівського вірша: спійманий альбатрос і матроси, які знущаються з нього, пряме порівняння поета з альбатросом, романтичні образи неба, бурі, моря. Перекладач намагається приховати власне «Я», бо вважає, що на першому місці мають бути сам Бодлер: його авторське бачення поетичної картини. Мабуть, тому переклади Елліса високо оцінив російський читач початку XX ст. Через цього перекладача російська читацька аудиторія змогла повною мірою відчути особливості художнього світу французького модерніста.

Переклад Дмитра Мережковського

Альбатрос

Во время плаванья, когда в толпе матросов

Случается поймать над бездною морей

Огромных белых птиц, могучих альбатросов,

Беспечных спутников отважных кораблей, –

На доски их кладут: и вот, изнемогая,

Труслив и неуклюж, как два больших весла,

Влачит недавний царь заоблачного края

По грязной палубе два трепетных крыла.

Лазури гордый сын, что бури обгоняет,

Он стал уродливым, и жалким, и смешным,

Зажженной трубкою матрос его пугает

И дразнит с хохотом, прикинувшись хромым.

Поэт, как альбатрос, отважно, без усилья,

Пока он в небесах, витает в бурной мгле,

Но исполинские, невидимые крылья

В толпе ему ходить мешают по земле.

         Коментар О. Ніколенко:

          Вплив Ш. Бодлера на російську літературу початку XX ст. слушно порівнюють із впливом Дж. Г. Байрона на золотий вік російської культури. На Бодлера орієнтувалися поети Срібного віку, передусім символісти, серед яких були такі яскраві творчі особистості, як Д. Мережковський, В. Брюсов, Андрій Бєлий, К. Бальмонт, О. Блок. Втім творчістю французького поета глибоко цікавилися і акмеїсти (М. Гумільов, А. Ахматова), і митці, що стояли осторонь будь-яких напрямів і течій (М. Цвєтаєва, О. Мандельштам, Б.Пастернак та ін.) Російських модерністів приваблювала бодлерівська естетика: заглиблення у внутрішній світ людини, втаємничення змісту, пошук нових засобів виразності (символіка, контрастність образів, метафоричність мови тощо).

         Звернення Д. Мережковського до перекладу «Альбатроса» було не випадковим. Як і інші символісти, він, вивчаючи творчість Бодлера, шукав власних шляхів у поезії. Переклад відзначається класичністю форми, точністю рим, влучністю виразів. Улюбленим тропом перекладача є епітет, який у різних словосполученнях набирає різних семантичних відтінків. Альбатрос у Мережковського «могучий», «огромный», «труслив», «неуклюж», «уродливый», «жалкий», «смешной». Різка зміна епітетів – від «могутнього» до «жалюгідного» – розкриває трагедію митця у сучасному йому світі. Однак перекладач водночас за допомогою гіперболічних епітетів і порівнянь підкреслює його надзвичайну силу: «исполинские, невидимые крылья», «лазури гордый сын, что бури обгоняет». У перекладі Д.Мережковського виявилася характерна ознака російського символізму, у якому першорядне значення має не об’єкт, а його визначення, емоційно- образне наповнення, символічний зміст».

Переклад В. Левіка

Альбатрос

Временами хандра заедает матросов,

И они ради праздной забавы тогда

Ловят птиц Океана, больших альбатросов,

Провожающих в бурной дороге суда.

Грубо кинут на палубу, жертва насилья,

Опозоренный царь высоты голубой,

Опустив исполинские белые крылья,

Он, как вёсла, их тяжко влачит за собой.

Лишь недавно прекрасный, взвивавшийся к тучам,

Стал таким он бессильным, нелепым, смешным!

Тот дымит ему в клюв табачищем вонючим,

Тот, глумясь, ковыляет вприпрыжку за ним.

Так, Поэт, ты паришь под грозой, в урагане,

Недоступный для стрел, непокорный судьбе,

Но ходить по земле среди свиста и брани

Исполинские крылья мешают тебе.

Переклад В. Микушевича

Альбатрос

Корабль для моряков не слаще заточенья,

Тоска – попутчица штормов и частых гроз:

И ловят моряки подчас для развлеченья

Большую птицу, чьё названье – альбатрос.

Король, расставшийся с небесным, гордым лоском,

На грязной палубе постыдно неуклюж,

А крылья белые волочатся по доскам,

Как вёсла, жалкие на мелководье луж.

Со всех сторон ему насмешки угрожают;

Весь белый, кажется он здесь шутом седым;

Его безпомощной походке подражают,

Из носогрейки в клюв пускают едкий дым.

Объявлен князь небес мишенью для насмешек,

Хоть в небесах смешна была ему стрела;

Поэт как альбатрос в толпе двуногих пешек,

Которых на земле смешат его крыла.

Історична довідка

«Альбатрос». Цей вірш у першому виданні книги був відсутнім; традиційно перший його варіант відносять до початку 1840-х років, під час подорожі Бодлера на острів Реюньон; однак вперше його було опубліковано (без другої строфи) у 1858 році, у «Ревю де Франсе» 10 квітня 1859 року. Ключ до розуміння вірша міститься у будові крил альбатроса, не здатного піднятися у повітря з пласкої поверхні: «Підіймаються в повітря тільки з гребеня хвилі або крутого берега» (Біологічний енциклопедичний словник. – М.: 1986, с. 19). Вірш мав надзвичайно сильний вплив на російську поезію. (Витковский Е. Очень крупная дичь, или Реквием по одной птице // Литературная учёба 1987. – № 5, с. 169-175).

         Д. Наливайко у передмові до книги «Бодлер Ш. Поезії. – К.: Дніпро, 1989, с. 28-29 зазначає, що «вірші в «Квітах Зла» мають здебільшого двопланову структуру, де перший план займають предмети, емпіричні явища, деталі тощо, за ними спершу ніби ховається ідея, яка дедалі виростає у значенні, функціонально підпорядковуючи предметно-емпіричні образи й зрештою перетворюючи їх у символи, уособлення, параболи. Так, приміром, будується знаменитий «Альбатрос», де образ володаря морських просторів, безпорадного і смішного на палубі, переростає в романтичний образ – символ поета і його долі. Так будується «Лебідь», «Подорож» та інші численні поезії збірки. Часто в поезіях Бодлера подібним «абстрактним складником» виступає душа поета, його внутрішній світ, але це функціонально не міняє їхню структуру. Згідно з естетикою Бодлера, висловленою в його критичних статтях, в художньому творі основне – ідея, концепція, і всі його компоненти підпорядковуються її образно-експресивному втіленню. Саме ідея організує всю художню тканину твору, яка зрештою стає її символічним вираженням».

У розробках уроків, надрукованих у фахових виданнях України, вчителі-практики неодноразово представляли свою модель організації роботи на уроці з текстом Ш. Бодлера «Альбатрос» (див. матеріали Хроменко І., Лепьошкіної О, Артем Н., Ганіч Н., Тарнавської Л., Довгань А. та інших відомих вчителів України, див. список літератури).

Література:

1. Антологія зарубіжної поезії другої половини XІX-XX сторіччя: (укладач Д.С. Наливайко). Посібник для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: «Навчальна книга», 2002.

2. Бабенко В. Художній переклад: Історія, теорія, практика. Ч.1. – Кіровоград: КДПІ імені В.Винниченка, 2007.

3. Библиотека всемирной литературы. Серия вторая. Том 85. Европейская поэзия XІX века. – М.: Худож.. літ., 1977.

4. Бодлер Ш. Цветы зла. – М.: АСТ – Фолио, 2003.

5. Бодлер Ш. Поезії. Пер. з фр./ Передм. Д.С. Наливайка. Післямова І.І.Карабутенка; – К.: Дніпро, 1989.

6. Бодлер Ш. Лирика: Пер. с фр./Сост. Е.Эткинда. Предисл. П.Антокольского. Худож. В.Носков. –М.: Худож. лит., 1965.

7. Бодлер Ш. Стихотворения: Пер. с фр./Сост. Е.Витковский; Коммент. Е.Витковского, Е.Баевской; Художник Е.Шиян. –Харьков: Фолио, 2001.

8. Волощук Є. Зарубіжна література: Хрестоматія-посібник для 10-11 кл. загальноосв. навч. закл. – К.: Видавничий дім «Світ знань», 2004.

9. Гаврилова В. Краса потворного // Зарубіжна література, 2003. – №48.

10. Ганіч Н. Загальна характеристика поезії середини XІX ст. // Зарубіжна література, 2008. – № 43-44.

11. Гончар М.І., Чепурна Н.М. Французька література: Навчальний посібник. – Черкаси: Кур’єр, 2005.

12. Градовський А.В. Шарль Бодлер як пізній романтик і предтеча символізму. Проблема взаємин краси і зла у збірці «Квіти Зла» // Зарубіжна література у школах України, 2003. – № 1.

13. Денисова Т.Н., Сиваченко Т.М. Зарубіжна література XX ст. Хрестоматія- посібник. Підручник для 11 кл. Загальноосв. навч. закл. – К., Генеза, 2000.

14. Довгань А. «Видобувати красу зі зла». Творчість Шарля Бодлера крізь призму його світогляду та естетичних принципів (урок-презентація, 10 клас) // Зарубіжна література. 2007. – № 2.

15. Зарубіжна література XІX століття: Хрестоматія – Навч. посіб. для 10 кл. загальноосв. шк.. / Упоряд., автор дидакт. матеріалу О.В. Пронкевич – 2-ге вид., пре роб. і доп. – К.: Пед. преса, 2003.

16. Зарубіжна література XІX століття: Хрестоматія для 10 кл. Загальноосвіт. навч. закл. / Упоряд. В.Я. Звиняцьковський, Т.Г. Свербілова – К.: Освіта, 2005.

17. Клименко Ж.В. Теорія і технологія вивчення перекладних художніх творів у старших класах загальноосвітньої школи: Монографія. –К.: НПУ імені М.Драгоманова, 2006.

18. Косиков Г.К. Шарль Бодлер между «восторгом жизни» и «ужасом жизни» (за матеріалами інтернету)

19. Лепьошкіна О. І в пеклі можна марити білосніжними вершинами… Урок-дослідження за збіркою Ш. Бодлера «Квіти Зла», 10 кл. // Зарубіжна література. 2009. – № 4.

20. Наливайко Д.С. Бодлер, Верлен, Рембо, Малларме: французький символізм як зміна метамови європейської поезії // Зарубіжна література, 2002. – № 5.

21. Наливайко Д.С. Жах і екстаз життя // Зарубіжна література, 2003. – № 4.

22. Ніколенко О. «Не звідав ще ніхто глибин твоїх, людино!» Шарль Бодлер і його збірка «Квіти зла» // Всесвітня література і культура. – 2001. – № 10.

23. Ніколенко О.М. Поезія французького символізму. Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артбр Рембо: Посібник для вчителя – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2003.

24. Ніколенко О. У пошуках нового мистецтва. Вивчення поезії Ш. Бодлера в 10 класі // Всесвітня література і культура, 2001. – № 10.

25. Пронкевич О.В. Система запитань до віршів Ш. Бодлера, введенних до програми // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України, 1999. – № 1.

26. Савкова Н. Відкриття чарівного світу французьких поетів Шарля Бодлера і Поля Верлена // Зарубіжна література. 2007. – № 2.

 27. Тарнавська Л. Вивчення творчості Ш. Бодлера у 10-му класі // Зарубіжна література. 2006. – № 23.

27. Хроменко І.А. «Квіти зла» Бодлера – аморальна книжка чи «жорстокий моральний урок» людству? // Зарубіжна література в школах України. 2008. – № 1.

Гузь Ольга Олександрівна,
вчитель зарубіжної літератури НВК №26,
місто Кропивницький

Черговий номер

Без имени-1

[contact-form-7 id="3827" title="Замовлення вебінарів"]

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”

13 березня о 19.00 відбудеться вебінар Ольги Гузь
«5 наукових, 5 методичних і
5 практичних секретів вивчення творів постмодернізму в школі
»

1.     Що потрібно знати вчителю про постмоденрізм як спосіб мислення та художній напрям розвитку світової літератури?
2.     Яку інформацію необхідно донести до учнів? Як це зробити просто і зрозуміло?
3.     Коли варто починати говорити з дітьми про явище постмодернізму?
4.     В яких творах, що вивчаються в загальноосвітній школі з 5 класу наявні ознаки постмодерністської літератури? (Постмодерністські мітки в книгах Роальда Дала, Пауля Маара, Діани Вінн Джонс, Корнелії Функе).
5.     Місце і роль творів Михайла Булгакова в передбаченні ситуації постмодернізму в історико-культурному розвитку людства.
6.     Сходинки до вивчення текстів постмодернізму в 11 класі: фентезі, театр абсурду й твори магічного реалізму як перехідний етап до виникнення літератури постмодернізму.
7.     Знакові імена й тексти літератури постмодернізму. Шкільний ракурс: Хуліо Кортасар «Менади», Милорад Павич «Скляний равлик», Даніель Пеннак «Усе для людожерів». Набір секретних засобів впливу на учнів для прочитання й осмислення творів постмодернізму.
8.     Системний аналіз роману «Дім дивних дітей» Ренсома Ріггза як постмодерністського фентезі.

Реєструйтеся на вебінар