Час неоригінальності…

Автор: Сорбало Світлана, 17 років, учениця 11 класу Навчально-виховного комплексу «Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 – ліцей з юридичним та економічним профілям навчання» м. Могилева–Подільського Вінницької області
Захоплення – міфологія, література, психологія, фотографія
Куратор – Бушакова Оксана Валеріївна

Слово вчителя. Інтересами й захопленнями Світлана чимось нагадує ту, далеку, сімнадцятирічну, мене. Але значно наполегливішу, більш зрілу і працелюбну, ніж я була у її віці. Шкодую, що вчила цю дитину лише 2 роки (10-11 класи). Цікаво разом працювати, обмінюватись думками. Скоро це пташеня вилетить зі шкільного гніздечка, щоб стати лікарем… Достойна мета достойної людини.

Час неоригінальності… І раптом: хто може усвідомити, що світ можна розглядати крізь призму запахів? Та чому б і ні? Така ж сенсорна система, як зір, слух, дотик…
Патрік Зюскінд відобразив століття, що пахло йому огидно, – добу Просвітництва. Але у колориті смородів був той, хто маскувався, бо Гренуй не пах нічим. Бридке, огидне створіння. Як він міг бути генієм?
Запахи – своєрідний лакмусовий папірець, який допомагає встановити, що є добро, що – зло; що є огидним, що – прекрасним. Як складно нині розпізнати запахи людей! Вони несправжні! Люди ховаються за чужими запахами, привласнюючи чужі, невластиві їм аромати. Час фальші…
Але кожна людина пахне інакше. Чому? Іноді запах – це сморід, або ж чудовий аромат душі. Не існує ідеального запаху, не існує досконалої людини. «Ми недосконалі!» – говорить Патрік Зюскінд. Тому, можливо, колись на світ народиться новий Гренуй, котрий віддасть життя пошукам досконалості і навіть створить те, що зводитиме з розуму рід людський… Але якою ціною буде досягнуто ідеалу?.. Чи не забагато помилок?.. Хіба не час людям схаменутись?..