Оповідання Михайла Шолохова «Доля людини»

Автор: Галущак Ольга, 15 років, учениця 9 класу Навчально-виховного комплексу «Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 – ліцей з юридичним та економічним профілям навчання» м. Могилева–Подільського Вінницької області
Захоплення – класична література, образотворче мистецтво
Куратор: Бушакова Оксана Валеріївна

Слово вчителя. З учительських спогадів: складне для дітей питання змушувало увесь клас повертатись до Олі Галущак і чекати її відповіді. Так відбувалось не лише на уроках. Можливо, ця дитина народилась з авторитетом?.. Є у ній те, що, мов магнітом, притягає людей: гострий розум, розважливість, тонке почуття гумору, внутрішній спокій, достоїнство… Вкотре думаю, що й мені, учителю, щастить…

Урок зарубіжної літератури подарував зустріч з оповіданням Михайла Шолохова «Доля людини», яке дуже вразило. Прочитавши цей твір, поставила собі запитання: «Чи можна, зазнавши біль та горе, залишитись Людиною?»

Головний герой твору – Андрій Соколов. В мирний час мав сім`ю, роботу – жив звичайним життям, але все змінилось з приходом війни. Саме вона відібрала у багатьох все найдорожче – батьків, дітей, братів та сестер, життя…
Солдат Соколов на фронті тримався хоробро, двічі потрапляв у полон, але не зламався, не припиняв боротьбу за світле майбуття свого народу. Здавалось, що після всіх випробувань, що випали на долю, він міг озлобитись, зламатись, замкнутися у собі, але замість цього він вирішив усиновити хлопчика Івана, який залишився без батьків. Завдяки теплу та любові сироти Андрій і сам почав повертатись до життя.
Це оповідання не про долю однієї, окремо взятої людини, це оповідання про долю всього народу, про те, як дорого прийшлося заплатити за мирне небо над головою. Цей твір допоміг мені навчитись цінувати життя, цінувати те, що в мене є, прощати образи та вміти співчувати іншим людям. Потрібно бути Людиною, щоб, переживши стільки горя, не озлобитись, не перетворитись на звіра…