Переклад з російської мови поезії Андрія Бєлого “Любовь”

Автор перекладу: Широкопояс Анастасія, учениця 9 –Б класу Маньківської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 Черкаської області.
Про себе: Кожна людина обирає у житті свій рід занять, свою професію. Звісно, важливим є і хобі, такий собі відпочинок після важкого трудового дня. Комусь припало до душі в’язання, комусь – вишивання, хтось полюбляє поезію, а інший – катання на велосипеді. Мені подобається гра на фортепіано. Я навчаюся в музичній школі, вона мене й “привчила”. Граючи якусь мелодію, можна пережити різні відчуття, подумати, зрозуміти, чому композитор зробив саме такий перехід, наголос. Тепер, коли важко на душі і потрібно подумати, компанію в цих справах становить піаніно.
Учитель російської мови та зарубіжної  літератури Іванова Ліна Володимирівна

Андрей Белый
Любовь

Был тихий час. У ног шумел прибой.
Ты улыбнулась, молвив на прощанье:
Мы встретимся… До нового свиданья…
То был обман. И знали мы с тобой,

что навсегда в тот вечер мы прощались.
Пунцовым пламенем зарделись небеса.
На корабле надулись паруса.
Над морем крики чаек раздавались.

Я вдаль смотрел, щемящей грусти полн.
Мелькал корабль, с зарею уплывавший
средь нежных, изумрудно-пенных волн,
как лебедь белый, крылья распластавший.

И вот его в безбрежность унесло.
На фоне неба бледно-золотистом
вдруг облако туманное взошло
И запылало ярким аметистом.

Кохання

Була тиха година. Біля ніг шумів прибій.
Ти посміхнулася, мовивши на прощання:
Ми зустрінемося… До нового побачення…
То був обман. І знали ми з тобою,

що назавжди прощалися.
Яскраво-червоним полум’ям зашарілися небеса.
На кораблі надулися вітрила.
Над морем крики чайок пролунали.

У даль дивився я, смутку був повний.
Мерехтів корабель, з що зорею спливав
серед ніжних, смарагдово-пінних хвиль,
як лебідь білий, крила розпластав.

І ось його у безбережжя понесло.
На неба блідо-золотистому
раптом хмара туманно зійшла
І яскравим аметистом засяяла.