в школах України

«Сучасні учні люблять успішних учителів…» Ексклюзивне інтерв’ю Світлани Дячок

Дорогі читачі! Сьогодні до нашої редакційної вітальні ми запросили Світлану Олександрівну Дячок, учителя-методиста української мови та літератури, зарубіжної літератури Колиндянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чортківського району Тернопільської області, заступника директора з навчально-виховної роботи Чортківського коледжу економіки та підприємництва Тернопільського національного економічного університету.
Світлана Олександрівна – вчитель вищої кваліфікаційної категорії, вчитель-методист, лауреат Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2011» у номінації «Світова література»; вчений секретар Української асоціації викладачів зарубіжної літератури, автор методичних посібників для вчителів із зарубіжної літератури та публікацій у фахових виданнях України, переможець Усеукраїнських освітянських конкурсів, зокрема призер заходу «Краща STEM-публікація – 2017».
Отже, знайомтеся з нашою гостею – творчим учителем, чарівною жінкою, яскравою особистістю!
Розмову з Світланою Олександрівною веде Дмитро Лебедь.
Вітаю, Світлано! Дуже приємно, що Ви завітали до нашої редакційної вітальні. Хочу нагадати читачам, що минулого навчального року Ви успішно провели вебінар «STEM-освіта на уроках літератури: особливості впровадження», який організував наш часопис. Завдяки Вам, учасники вебінару дізналися про особливості використання STEM-технології на уроках літератури, ефективні методи та прийоми розвитку креативного мислення учнів, їхнього творчого самовираження та навчиків взаємодії за допомогою мистецтва. Звичайно, не всі наші читачі мали змогу взяти участь у вебінарі. Тому хочу поставити Вам кілька запитань, пов’язаних із цією темою. Отже, що ж таке STEM-освіта? Чому її називають «навчанням навпаки»?
STEM-освіту, дійсно, часто називають «навчанням навпаки». Ланцюжок «від теорії до практики» у STEM зазвичай зворотний: спочатку – гра, придумування та майстрування пристроїв і механізмів, а вже потім, у процесі цієї діяльності, – опанування теорії і нових знань. Але, звісно, STEM-освіта – це не тільки «навчання навпаки». Абревіатура STEM розшифровується як science (природничі науки), technology (технологія), engineering (інженерія), mathematics (математика) –
і найбільший «плюс» STEM-освіти у тому, що вона допомагає опанувати їх не відокремлено, а за допомогою інтеграції всіх дисциплін у єдину систему навчання.
Усі активісти STEM-освіти констатують: універсальних рецептів щодо впровадження такого навчання немає. І якщо до STEM-наук додати літеру «A» (тобто креативність, творчість), то ми отримаємо не просто інтеграцію технічних дисциплін, а дисципліни, «побудовані» на креативності. Саме STEАM стає близькою нам, філологам. Змінюється звична для нас форма викладання, коли урок побудований навколо вчителя. За STEM-методикою, у центрі уваги знаходиться практичне завдання чи проблема. Учні вчаться знаходити шляхи вирішення не в теорії, а шляхом спроб та помилок. Крім того, вже починаючи з ранніх етапів навчання, у класі використовуються спеціалізовані інструменти: наприклад, програми з комп’ютерної анімації, завдяки якій успішно можна опрацювати сюжет того чи іншого літературного твору.
Як Ви впроваджуєте на своїх уроках елементи STEM-освіти?
В Україні сьогодні можна спостерігати певне розшарування: частина педагогів, цілих навчальних закладів роблять акцент на технічні дисципліні. Водночас школярі та студенти мають потяг до творчісті, але їхні прагнення не знаходить підтримки з боку викладачів. Тож чому б не піти іншим шляхом: саме на уроках літератури використовувати різноманітні творчі інноваційні форми та методи!
Звичайно, на всі 100 відсотків в умовах сільської школи впроваджувати елементи новітньої STEM-освіти не так легко, проте, завдяки наполегливій роботі (моїй та вихованців) і нагороді Інституту модернізації змісту освіти і науки України, впродовж 2017-2018 н.р. успішно було втілено цю ідею на уроках зарубіжної літератури у Колиндянській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Світлини та відеоматеріали, які віддзеркалюють проведення уроків саме за STEM-методикою, можна знайти на моєму персональному сайті та у групі «Зарубіжна література в Колиндянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів» у Фейсбук.
Сьогодні україномовна онлайн-енциклопедія Вікіпедія впевнено розвивається завдяки креативним, небайдужим педагогам. Знаю, що Ви берете активну участь у багатьох заходах-вікітренінгах, на яких ділитеся своїм досвідом редагуваннія Вікіпедії. Навіть отримали нагороди за особистий внесок. Що б Ви порадили колегам, які бажають долучитися до цієї важливої справи, з чого треба починати?
Дійсно, зараз члени ГО «Вікімедіа Україна» активно працюють над удосконаленням освітньої програми і вдало втілюють її у навчально-виховний процес учителі, викладачі та бібліотекарі України. Тож долучатися до когорти вікіпедистів-педагогів варто! Редагування Вікіпедії дає можливість не лише вдосконалюватися самому, а й передавати ці знання своїм вихованцям. А ще можна брати участь у різних заходах щодо редагування Вікіпедії. Я вже два роки є активною учасницею різноманітних конкурсів, вікітренінгів, вікімарафонів та вікіконференцій. Це благородна місія – дописати Вікіпедію!

Ви на громадських засадах робите багато не лише для Вікіпедії, а й для предмета «зарубіжна література» загалом, адже є вченим секретарем УАВЗЛ. Розкажіть про цю ланку роботи.
Насправді, бути вченим секретарем Української Асоціації викладачів зарубіжної літератури і разом із професором Ю.І. Ковбасенко її очолювати – досить відповідально. Неодноразово разом із членами Асоціації, вчителями-філологами, нам доводилося відстоювати предмет, рятувати від злиття з «українською літературою», а нещодавно, звернувшись із листом до міністра освіти Лілії Гриневич, – повернути номінацію «Зарубіжна література» конкурсу «Учитель року-2020».
Багато уваги також приділяю роботі у ще одній ГО «Соняшник». Адже це – показник активності вчителя у парадигмі НУШ, а для вихованців – це чудова можливість за допомогою завдань Міжнародних ігор «Соняшник» та «Sunflower» підготуватися до ЗНО.

Світлано, розкажіть, будь ласка, про Ваш шлях до професії вчителя?
Про те, що я буду вчителем, рідні знали ще з народження: невипадково хресний батько мені, новонародженій, під подушку поклав книжку. Виховувалася серед сусідів-педагогів. Стати філологом вирішила завдяки мудрим та креативним уже на той час ідеям заслуженого вчителя України М.В.Машталяр. Саме вона зуміла прищепити мені любов до слова. Згодом були наставники від Бога у Чортківському гуманітарно-педагогічному коледжі ім.О.Барвінського та Кам’янець-Подільському національному педагогічному університеті
ім. І.Огієнка. Дякую долі за те, що у мене були і, на щастя, є найкращі вчителі!

Ви багато уваги приділяєте виховній роботі. Поділіться з читачами своїми фаховими секретами, як вам вдається встановлювати контакт з учнями.
Заступником директора з виховної роботи працюю уже 5 років. Наразі – ЗДНВР у Чортківському коледжі економіки та підприємництва ТНЕУ. Зазначу, що відмінності є, але не суттєві. Можливо, завдяки попередньому досвіду та творчій спрямованості працюється легко. Минулоріч розробила План виховної роботи, що містив різноманітні заходи, пов’язані з редагуванням Вікіпедії. Планую залучити до цієї справи й студентів. Щодо встановлення контакту із учнями-студентами, то думаю, що тут спрацьовує дитяча інтуїція. Вони, як ті квіти соняшників, повертають голови до світла, яке несе їм креативний педагог!

Яким, на Вашу думку, має бути вчитель, з яким учні будуть щасливими та успішними?
Перш за все, професіоналом своєї справи, а також, чесним і справедливим. Діти не люблять брехні, підлабузництва, хамелеонства (під час аналізу оповідання «Хамелеон» Антона Чехова багато про це говоримо з вихованцями). Вони швидко, на відміну від дорослих, розуміють, хто є хто. Сучасні учні справді люблять успішних учителів, педагогів-лідерів, саме до них тягнуться, їх наслідують.

Ви надзвичайно глибока, духовна людина, розкажіть, будь ласка, про найдорожче, про свою малу Батьківщину, родину, про тих, хто завше поруч.
Ви ніби у воду подивилися. Саме маленька Батьківщина мене оточує. Так сталося, що родини у селі, де я живу, немає. Одні родичі живуть за 20 км, інші за 100 км. Зустрічаємося рідко, по святах, але гучно, щедро і щиро. Родичів мені на повсякдень заміняють друзі. Їх із життєвим досвідом не так і багато залишилося, але є! Найдорожчим був, є і буде мій уже досить дорослий син. На щастя (кажу так, бо на всі 100% підтримую слова: «Мудрі батьки своїх дітей відпускають, а дурні – біля себе тримають»), він зараз навчається в столиці. Не буду приховувати: це моя юнацька мрія – здобувати освіту у Києві. Вона здійснилася у синові… і ще трішки у мені! Зараз ми є столичними студентами-аспірантами (Сміється).

У вас багато захоплень. Знаю, що обожнюєте вишивати. Бачив світлини чудових рушників, майстерно зроблених Вами з любов’ю. Як знаходите час для такої кропіткої роботи?
О, вишивка нитками та бісером – це давнє моє захоплення. Коли вишиваю, то відключаюся від повсякденних проблем, поринаю зовсім в інший світ: спокою, добра, радості. За 4 дні можу вишити сорочку бісером або рушничок. Люблю добирати кольори! А ще більше – вишивати для когось!

Нещодавно помітив на Вашій сторінці у ФБ світлину – величезну колекцію магнітів із різних куточків України. Можна тільки уявити, скільки чудових спогадів вони у собі зберігають. Де побували цього літа? Розкажіть про свої враження.
Не знаю, наскільки колекцію можна назвати величезною, але побувала я за свій вік у багатьох куточках України та Європи. Стараюся привезти саме магніт-сувенір, аби той згодом нагадував про гарну подорож та породжував чудові спогади. Подорожі – це теж моє хобі. Але за браком коштів та часу часто відрядження переростають у мандрівку, а мандрівка – у відрядження. Просто їхати відпочивати я не вмію: дорогою фотографую пам’ятки архітектури та об’єкти під охороною, для того, аби потім взяти участь в улюблених конкурсах «Вікі любить пам’ятки» та «Вікі любить Землю». Дуже люблю мандрувати стежками письменників, як українських, так і зарубіжних. Маю величезний блокнот із номерами телефонів друзів-колег, тому їдучи у те чи інше місто, стараюся зустрітися з кимось, поспілкуватися, обмінятися цікавими ідеями. Цього літа мала можливість цілий червень бути в Карпатах. Виконувала обов’язки вихователя. Це неповторний досвід та сила-силенна нових вражень. Щодня ми підкоряли нові вершини, милувалися краєвидами Карпат, смакували чорницею та суницею, ходили стежками Довбуша…

Що б Ви хотіли побажати колегам?
Миру та спокою у наших душах, сім’ях, на роботі, у державі та світі! Колись я не любила, якщо такого бажали мені. Зараз, із роками, переконуюся, що душевний спокій – це дуже важливо! Тоді ти можеш зосередитися і творити щось нове та цікаве. Ще бажаю взаєморозуміння та щирої поваги у колективі. Навчитися радіти успіхам колег. І, насамкінець, бажаю всім невичерпної енергії та шаленої креативності. Саме так ми зможемо впевнено крокувати в НУШ.

Черговий номер

58281963_6115398729691_4931406545037557760_n.png

Зміст № 9, 2019

Педагогічна хронікаМіжрегіональний круглий стіл «Зарубіжна література в Новій українській школі» за участі авторського колективу під...

Read More

Зміст № 7-8, 2019

Щоб не прийшли шарикови…Хроніка громадського обговорення «Мовно-літературної галузі» в проєкті Державного стандарту базової середньої освіти...

Read More

Зміст № 6, 2019

Редакційна вітальня«Насамперед, побажаю собі… стати пані Гармидер!»Ексклюзивне інтерв’ю Наталії Рудніцької. . .4 Фокус на дитинуНаталія...

Read More

Новини

Copyright © Журнал "Зарубіжна література в школах України"

Розробка сайтів студія “ВЕБ-СТОЛИЦЯ”